ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 815/2765/17
касаційне провадження № К/9901/4475/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 (суддя - Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Айтекс" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Айтекс" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 16.02.2017 №500060702/2017/000007/2, рішення Митниці про відмову Підприємству у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060702/2017/00049.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на протиправність оспорюваної картки відмови та рішення, оскільки подані платником документи дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів, а також, що розрахунок митної вартості товару здійснено Підприємством не правильно. Позивач вважає безпідставним порівняння Митницею ціни задекларованого позивачем товару з ціною товарів за вказаною у рішенні про коригування митної вартості товарів митною декларацією від 09.12.2016 №500060702/2016/017392, оскільки крім номеру та дати митної декларації, яку взято за основу при проведенні коригування, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено докладної інформації про джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 16.02.2017 №500060702/2017/000007/2, рішення Митниці про відмову Підприємству у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2017/00049.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що надані позивачем до Митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій і пропуску товару є протиправним, відтак ці рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Митниця посилається на невірну оцінку доказів та обставин у справі, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 2, 3, 6 частини 2 статті 53, пункту 2 частини 6 статті 54, частини 1 статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, частин 1, 2, 3 статті 256, частин 1, 4 статті 337 Митного кодексу України, пунктів 21, 22 розділу VІІ Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок» уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі», частини 4 статті 306, статті 316 Господарського кодексу України, пункту 3 розділу 1, пунктів 18, 29 розділу ІІІ Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, розділу ІІІ Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 №984/21296, розділу VІІ Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2015 №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 №1021/27466, пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, пунктів 52, 53 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, частин 4, 5 статті 11, статей 69, 86, частини 1 статті 94, пунктів 1, 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наданими позивачем документами не були усунуті розбіжності виявлені Митницею під час оформлення митного контролю, надані документи були недостатніми для підтвердження визначеної декларантом ціни товару.
У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 визнав за можливим розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та Компанією «CHANGZHOU HAIQI PLASTICS CO., LTD», Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.11.2015 №ІT 10/11/2015, за яким Компанія «CHANGZHOU HAIQI PLASTICS CO., LTD» зобов`язана продати плівку власного виробництва та поставляти її на користь Підприємства, яке, в свою чергу, зобов`язувалося приймати та оплачувати товар - плівку БОПС (біоксіально орієнтована плівка). Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення Покупця. Кількість, ціни та умови поставки на кожну партію товару вказуються в інвойсі та заявці - додатку, які є невід`ємною частиною Контракту.
Ціна та умови поставки товару обумовлюються на кожну окрему поставку окремо та зазначаються у замовленні-додатку та інвойсі, наданому продавцем на ім`я покупця (пункт 2.1 Контракту).
12.12.2016 між сторонами зовнішньоекономічного контракту укладену додаткову угоду №1, якою строк дії Контракту продовжено до 31.12.2017.
На підставі Комерційної пропозиції від 12.12.2016 в рамках зазначеного Контракту позивачем замовлено у Компанії «CHANGZHOU HAIQI PLASTICS СО., LTD», Китай, відповідно до замовлення-додатку №9 від 12.12.2016, товар на загальну суму 24746,60 доларів США.
Поставка повинна була здійснюватися за умовами поставки - FOB Шанхай (Китай) за правилами Інкотермс 2010. Умовами оплати поставки передбачено - 100% передплата на банківський рахунок Продавця.
20.01.2017 позивач відповідно до умов Контракту сплатив на користь Компанії «CHANGZHOU HAIQI PLASTICS CO., LTD», Китай, всю суму замовлення, а саме: 24746,60 доларів США, про що свідчить платіжне доручення №172 від 20.01.2017.
Вищевказаний товар був поставлений для позивача на митну територію України.
06.02.2017 позивачем подано до Митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС електрону митну декларацію №500060702/2017/001576 для митного оформлення товару - біоксіально орієнтована плівка (БОПС), яка виготовлена з полімерів стиролу, одношарова, непориста, не ламінована, не з`єднана з іншими матеріалами, у рулонах, намотана на туби, обгорнута плівкою, для виробництва термоформовочних виробів. Митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Контракту.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару, до Митного органу разом з митною декларацією декларантом подані наступні документи: контракт № IT 10/11/15 від 10.11.2015; додаткова угода №1 від 12.12.2016; заявка-додаток №9 від 12.12.2016; комерційна пропозиція від 12.12.2016; банківський платіжний документ - платіжне доручення від 20.01.2017 №172; сертифікат якості № 05-201701Е від 29.12.2016; пакувальний лист від 25.12.2016; рахунок-фактура - комерційний інвойс від 25.12.2016 №HQUK-05-201701E; сервісний Коносамент ODS-042 від 01.02.2017; коносамент SZ16120317A від 28.12.2016; наряд №8 від 26.01.2017; сертифікат про походження товару 17С3204В0057/00002; довідка щодо транспортних витрат від 31.01.2017 №380000569; прайс-лист від 12.12.2016; калькуляція вартості від 25.12.2016 б/н; договір транспортного експедирування №2812/15 від 28.12.2015; декларація країни відправлення від 25.12.2016 №22312016821156802; лист CHANGZHOU (товар не є біржовим) б/н від 29.12.2016; лист CHANGZHOU (сайт) б/н від 12.12.2016; лист CHANGZHOU (сфера застосування) б/н від 12.12.2016; лист CHANGZHOU (щодо оплати) б/н від 29.12.2016.
За результатами розгляду відповідачем поданих позивачем документів митним органм виявлені розбіжності у поданих для митного оформлення документах та запропоновано Підприємству надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Супровідним листом від 15.02.2017 №15/02-2 Підприємством на вимогу Митниці надано: виписку з бухгалтерської документації від 07.02.2017 з перекладом; специфікацію (Технічні дані) виробника від 07.02.2017 з перекладом; довідку (Висновок) ОР ТПП вих. № Our ref.CHO-c №000062 від 08.02.2017 (строк дії 15.03.2017) про ціну на імпортований з Китаю товар щодо якісних та вартісних характеристик товару; біржову інформацію від 10.02.2017 щодо вартості сировини на 3-х аркушах; лист CHANGZHOU (про пакувальні матеріали) б/н від 07.02.2017 з перекладом; первинну документацію виробника щодо придбання сировини (order №20698827 від 30.10.2016 та Invoice №98220708 від 24.11.2016) з перекладом; заяву платника від 09.02.2017 (вих. №22) щодо проведення письмових консультацій.
Однак, митним органом не прийняті до уваги додаткові документи, із зазначенням того, що вони є непереконливими, оскільки висновок про вартісні характеристики щодо ціни товару містить дані орієнтовані на позивача, а не кон`юнктуру ринку в цілому, не здійснений аналіз цін на подібні (аналогічні товари), а тому, на думку митного органу, ціна товару не підтверджена документально та підлягає коригуванню.
Митним органом прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що свідчить картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060702/2017/00049.
Відповідно до змісту картки відмови №500060702/2017/00049, вказане рішення було прийнято у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості №500060702/2017/000007/2 від 16.02.2017 за 6 методом визначення митної вартості (резервним).
Відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2017 №500060702/2017/000007/2 розраховану декларантом митну вартість імпортованого товару з урахуванням складових митної вартості нарахувань до ціни договору збільшено з 25778,16 доларів США до 32098,25 доларів США.
Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, зокрема, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова