ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 815/2924/18
адміністративне провадження № К/9901/31539/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 (головуючий суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (головуючий суддя: Крусян А.В., судді: Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі №815/2924/18 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача провести з 23.09.2012 перерахунок та призначення пільгової пенсії за Списком №1 відповідно до статті 100, пункту «а» статті 13, статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 40, статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також додати згідно частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж по одному року, та переглянути трудовий стаж.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та з 23.09.2012 отримує пенсію за віком за Списком №1 згідно статті 100 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Із матеріалів пенсійної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пенсія ОСОБА_1 обчислена з урахуванням страхового стажу 23 роки 02 місяці 25 днів, в тому числі пільгового - 05 років 06 місяців 19 днів, та середньомісячної заробітної плати 1169,56грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,58443). Розмір пенсійних виплат на 01.09.2016р. становить 949 грн, де: основний розмір пенсії - 443,88 грн; доплата до прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність пропорційно наявному страховому стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV - 422,99грн, та щомісячна державна адресна допомога згідно з постановою Кабінету Міністрів від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
26.10.2016 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку страхового стажу та розміру пенсії.
Листом від 15.11.2016 №614/М-11 відповідач повідомив заявника про те, що розрахунок пенсії проведено правильно, підстав для підвищення розміру пенсійних виплат немає. Також цим листом відповідач надав інформацію щодо усіх складових та розрахунків пенсійного забезпечення позивача.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що до трудового стажу не було зараховано періоду його роботи на Українсько - Російському СП «Террикон» та ЧПФ «Витюр». На переконання позивача, у зв`язку із тим, що він має стаж роботи електрозварника ручного зварювання, то відповідно повинен отримувати пенсію як особа, що виконувала роботи передбачені пункту 12 Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право пенсію за віком на пільгових умовах, однак в нарахуванні такого виду пенсій було відмовлено.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що розмір пенсії обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства із врахуванням усіх складових пенсійного забезпечення.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документально підтверджений страховий стаж позивача становить 23 роки 02 місяці 25 днів, з них пільговий - 05 років 06 місяців 19 днів, що недостатньо для обчислення розміру пенсії виходячи із середньої заробітної плати шахтаря. Одночасно суди відзначили, що страховий стаж позивача встановлений також судовим рішенням у іншій справі №522/828/17, що набрало законної сили.
Також суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем документально не підтверджено зайнятість на Українсько - Російському СП «Террикон» та ЧПФ «Витюр», а тому відсутні підстави для зарахування у трудовий страж періоду його роботи на зазначених підприємствах.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що має достатній пільговий стаж на підземних роботах для обчислення розміру пенсії виходячи із середньої заробітної плати шахтаря. За позицією позивача, при наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті 28 Закону №1058-IV, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Також скаржник стверджує, що відповідно до вимог статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Окрім того, за твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції проігноровано його право на участь у судовому засіданні.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Судовим рішенням у справі №522/828/17, що набрало законної сили, встановлено, що пенсія позивача обчислена з урахуванням страхового стажу 23 роки 02 місяці 25 днів, в тому числі пільгового - 05 років 06 місяців 19 днів, та середньомісячної заробітної плати 1169,56 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,58443), визначеної на підставі довідки про заробітну плату від 12.06.2013 № 22, виданої ВАТ «Київметробут» тунельний загін №14, за період роботи з 01.03.1985 по 30.11.1990 та з 21.06.2001 - за даними персоніфікованого обліку.
Пенсія за віком призначена позивачу з 23.09.2012. Розмір пенсійних виплатна 01.09.2016 становить 949,00 грн, де: основний розмір пенсії - 443,88 грн; доплата до прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність пропорційно наявному страховому стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV - 422,99 грн та щомісячна державна адресна допомога згідно з постановою Кабінету Міністрів від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Згідно із частиною першою статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожен повний рік стажу роботи на підземних роботах додатково зараховується до страхового стажу по одному року.
Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, пільговий стаж позивача складає 05 років 06 місяців 19 днів (у тому числі: період навчання, який зарахований у пільговий стаж - 03 місяці 14 днів), що є меншим ніж передбачено чинними законодавством України, тому підстави для обчислення розміру пенсії із врахуванням середньої заробітної плати шахтаря відсутні.
Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:
Д Зд = ___ х 100 %, де: Т Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону, та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до приписів положень частини третьої статті цього 24 Закону, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до інформації, зазначеній у листі пенсійного органу від 15.11.2016, до страхового стажу позивача згідно із статтею 24 Закону №1058-IV було враховано по одному року за кожний повний рік роботи стажу роботи на підземних роботах по списку №1.При визначенні розміру пенсії за віком також було враховано страховий стаж за списком №1.
Отже безпідставними є доводи скаржника про те, що загальний страховий стаж було обчислено без врахування по одному року за кожний повний рік роботи стажу роботи на підземних роботах по списку №1.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, пенсія за віком позивачу призначена на пільгових умовах, а тому є безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що пенсія обчислена на загальних умовах.
Щодо вимоги позивача додатково зарахувати до трудового стажу періоду роботи на Українсько - Російському СП «Террикон» та ЧПФ «Витюр», колегія суддів зазначає таке.
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Позивач стверджує, що пенсійним органом при призначенні пенсії у трудовий стаж не було враховано періоди його роботи на Українсько - Російському СП «Террикон» (з 26.02.1993 по 30.11.1995) та ЧПФ «Витюр» (з 15.03.1996 по 21.01.2000). Зазначає, що період роботи на вказаних підприємствах підтверджується записами в трудовій книжці.
За вимогами статей 72 73 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи щодо періоду його роботи в ЧПФ «Витюр», а запис щодо прийняття та звільнення позивача з Українсько - Російського СП «Террикон» не засвідчений належним чином, а саме: відсутні прізвище та ініціали, посада уповноваженої на внесення відповідних записів особи, печатка підприємства, що унеможливлює підтвердження роботи позивача на вищезазначеному підприємстві. Доказів подання до пенсійного органу уточнюючих довідок, виданих Українсько - Російського СП «Террикон» та ЧПФ «Витюр», які дають право на збільшення пільгового стажу позивачем суду також не надано.
Окрім того, згідно із інформацією, зазначеною у листі Центрального державного архіву трудових відносин міста Москви від 04.04.2016 №25610, документи від Українсько - Російському СП «Террикон» до архівної установи на зберігання не надходили.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зарахування у трудовий стаж позивача періодів роботи на зазначених підприємствах.
Щодо доводів скаржника про ігнорування судом апеляційної інстанції права на особисту участь у судовому засіданні, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України (суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій.
При вирішенні справи, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №815/2924/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Бевзенко
А. А. Єзеров