ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №815/3916/16
адміністративне провадження №К/9901/32187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у складі судді Завальнюка І.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Потапчука В.О., Жука С.І.. Семенюка Г.В. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, -
УСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис до акту перевірки від 25.07.2016 № 13.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держспоживслужби в Одеській області до акту перевірки від 25.07.2016 № 13.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що за умови внесення споживачем щомісячної плати за послуги з водопостачання у складі тарифу після 29.01.2016, споживач не зобов`язаний компенсувати виконавцеві окремим платежем роботи з повірки квартирних приладів обліку води.
У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що на підставі звернень споживачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо порушення водопостачальною організацією прав споживачів, спеціалістами Головного управління Держспоживслужби в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ "Інфокс", за результатами якої складено акт від 25.07.2016 № 13.
Перевіркою встановлено порушення ч.2 п.10, ч.5 п.15, пп.6 п.29, пп.4 п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, згідно ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" суб`єкту господарювання наданий припис до акту від 25.07.2016 № 13, яким зобов`язано філію "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс":
провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил № 630, а саме з урахуванням показників приладів обліку води;
привести умови договорів № 22536/5 від 16.03.2009 та № 46177/5 від 16.04.2011 у відповідність до Правил № 630 та Типового договору, виключивши з договору несправедливі умови, зокрема друге речення п.3.4.5;
відновити послугу з водовідведення гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та провести перерахунок розміру плати за фактично не надані послуги з водовідведення у період з 27.05.2015 до дня відновлення послуги з водовідведення, відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151.
Так, перевіркою встановлено, що в порушення Правил виконавець послуг - ТОВ "Інфокс" філія "Інфоксводоканал" відмовився від врахування показань засобу обліку холодної води та допустив справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживача ОСОБА_1 квартирного засобу обліку холодної води (лічильника типу КВ-1,5 заводський номер 032236) без врахування його показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абз.5.п.16 Правил.
В порушення п.2.1 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 22536/5 від 16.03.2009 філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" здійснив нарахування за нормою споживання на підставі несвоєчасного проведення періодичної повірки засобу обліку холодної води, що призвело до необґрунтованого нарахування боргу у періоді з 01.02.2016 по 16.05.2016 та обрахунку споживача на суму 294,16 грн.
Так судами встановлено, що між філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" та ОСОБА_1 було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 16.03.2009 № 22436, згідно п.3.4.5 якого обов`язок щодо повірки засобу обліку покладено на ОСОБА_1 .
Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 22.12.2010 №213084, який підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 22.12.2010 за адресою: АДРЕСА_2 , засобів обліку КВ -15 №189370, КВ-15 № 032236 (для холодної води) та КВ-15 №519194, КВ-15 №565074 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у 4 кв. 2013.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 повірку засобу обліку не провів у 4 кв. 2013, а провів лише 16.05.2016, позивачем було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_1 за нормами водоспоживання за період з 01.02.2016 по 16.05.2016.
Аналогічний договір на водопостачання та водовідведення від 16.05.2011 №4 6177/5 філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" укладений із ОСОБА_3 .
Згідно акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від 05.10.2010 № 235056, який підписано ОСОБА_3 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 05.10.2010 за адресою: АДРЕСА_3 , засобів обліку КВ -15 № 351354, КВ-15 № 373447 (для холодної води) та КВ-15 №5356867, КВ-15 № 5222029 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у 4 кв. 2013.
Втім, ОСОБА_3 повірку засобу обліку не провів у 4 кв. 2013, у зв`язку із чим, з урахуванням акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від І8.12.2006 №429061 про попередню повірку наведених засобів обліку з незмінними показниками з 2006 по 2010, позивачем було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_3 за нормами водоспоживання, починаючи з 01.06.2015.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення оскаржуваного припису, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що законодавством чітко визначено, що у склад тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення можливо включати витрати пов`язані з засобами обліку, але лише тих, які є власністю філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс". Вказавши, що засіб обліку води по даній справі є власністю споживача, а витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) такого засобу обліку не включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати за періодичну повірку покладаються на споживача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, а також встановлює права споживачів.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 вказаного закону, захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, місцеві державні адміністрації, органи та установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Спеціально уповноваженим центральним органом у сфері захисту прав споживачів є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальні органи.
Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковане.
Відповідно до вимог пп.1 п.7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затверджене наказом Держпродспоживслужби від 25.02.2016 - на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) дотримання законодавства про захисту прав споживачів перевіряє у суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та послуг.
У своїй діяльності Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
З метою організації своєї діяльності Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до вимог пп.4 п.13 Положення, організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до її компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.7 ч.1 зазначеної статті у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядком проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 визначено механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (надалі - суб`єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.
Цей Порядок розроблений відповідно до вимог Законів України "Про захист прав споживачів", Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 3.6 порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб`єкта господарювання припис про усунення порушень.
Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб`єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб`єкта господарювання.
Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.
Правова позиція позивача полягає в тому, що підставою для нарахування заборгованості споживачам стало несвоєчасне проведення періодичної повірки засобу обліку холодної води. На думку позивача, витрати з періодичної повірки, обслуговування і ремонту водолічильників несуть споживачі.
Суд відзначає, що надання оцінки правомірності припису Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області потребує системного аналізу правовідносин щодо обов`язку здійснювати повірку засобів обліку води відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Положеннями ч. 4 ст.17 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" врегульовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом Правила), справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця.
Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Згідно з пп.6 п.29 Правил, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Відповідно до пп.4 п.32 Правил, виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зробив висновок про те, що підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання.
Відповідно до умов п.3.5.6 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води, укладених між позивачем та споживачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , споживач має право на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку.
Однак, друге речення п.3.4.5 відповідних договорів містить обов`язок споживача проводити періодичну повірку квартирних приладів, при тому, що відповідно до пп.6 п.29 Правил надання послуг споживач лише має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, а контролювати встановлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, відповідно вказаних Правил, зобов`язаний виконавець.
У цьому випадку в договорах про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води включені права та обов`язки сторін, які не передбачені нормами чинного законодавства, покладають додатковий тягар на споживачів.
Верховний Суд вважає, що, враховуючи викладені норми, обов`язок проведення періодичної повірки та відповідальність за своєчасність її проведення покладається виключно на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" є монополістом з водопостачання та водовідведення в м. Одесі, то його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України "Про природні монополії".
Відповідно до вимог п.4, п.7 ч. 1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на те, що в діях позивача міститься склад порушення, визначений диспозиціями п. 4 та п. 7 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", суб`єктом владних повноважень правомірно винесено припис.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №815/3742/16.
У порушення наведених процесуальних норм суди не встановили реального змісту спірних правовідносин і дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
Частинами 1 та 3 ст.351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі") передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 341 343 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у складі судді Завальнюка І.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук