ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 815/4125/17
адміністративне провадження № К/9901/51267/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну
справу №815/4125/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Балан Я.В.)
і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Кравець О.О., суддів Коваля М.П., Домусчі С.Д.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Ширяївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 24 вересня 2016 року;
- визнати паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 24 вересня 2016 року виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недійсним, як оформленим з порушенням пунктів 1.3,1.4 і 2.7 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України;
- зобов`язати Ширяївський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відновити первинні реквізити форми -1 на паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданий 19 жовтня 1995 року Ширяївським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Ширяївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою про проведення службової перевірки по факту отримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вдруге паспорту громадянина України і наявності первинного діючого паспорту за підробленими її рідною сестрою ОСОБА_2 документами. Однак, листом від 25 травня 2017 року відповідач повідомив позивачку про відмову у задоволенні вказаної заяви, що стало підставою для звернення до суду.
Крім того, на думку позивачки, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданий 19 жовтня 1995 року, не є і не був ніколи втраченим. Позивачка зазначила, що вказані обставини дозволили ОСОБА_3 за фальшивим паспортом громадянина України отримати копію державного акту на земельний пай, внаслідок чого за цимм фактами порушено кримінальні провадження внесені до ЄРДР за №12016160046000017 і за №120161600460000112.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачка не довела, на підставі чого ґрунтуються її вимоги в частині порушених прав оскаржуваними діями та рішенням відповідача, яким чином
порушуються її конституційні права й інтереси, а також право на захист «судом, встановленим законом».
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що твердження позивачки стосовно того, що ОСОБА_3 фактично володіє двома діючими паспортами громадянина України, спростовуються.
Згідно Журналу передачі і повернення заяв про видачу паспорту громадянина України Ширяївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, 24 вересня 2016 року ОСОБА_3 була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 замість втраченого, який отримала 4 жовтня 2016 року.
Водночас на підставі заяви ОСОБА_3 від 30 серпня 2016 року втрачений документ внесений до Інформаційної системи «Недійсні паспорти», у зв`язку з чим вважається недійсним.
Отже, суди дійшли висновку, що Ширяївський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області правомірно оформив і видав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, і ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, ОСОБА_1 просить зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Ширяївського районного суду Одеської області за позовом ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 , 1966 року народження недієздатною і встановлення над нею опіки з призначенням її опікуном ОСОБА_1 .
Зокрема, скаржниця зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що наразі ОСОБА_3 фактично володіє двома діючими паспортами громадянина України, що є неприпустимим з точки зору Конституції та законів України.
Крім того, на думку позивачки, суди першої й апеляційної інстанцій протиправно проігнорували її аргументи стосовно розгляду Ширяївським районним судом Одеської області справи про визнання ОСОБА_3 , 1966 року народження недієздатною і встановлення над нею опіки з призначенням її опікуном, і у зв`язку з цим необхідністю зупинення провадження у цій справі.
Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі також - «ГУ ДМС в Одеській області») подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні і залишити оскаржувані рішення без змін.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 30 серпня 2016 року до Ширяївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - «Ширяївський РС ГУ ДМС України в Одеській області») через Центр надання адміністративних послуг Ширяївської районної адміністрації Ашихміна В.О. подала заяву про видачу паспорту громадянина України, у зв`язку з втратою попереднього паспорту. Так, до заяви про видачу паспорту громадянина України ОСОБА_3 надала заяву про втрату паспорта за встановленим зразком, дві фотокартки, платіжний документ про сплату державного мита.
Після проведення необхідних перевірок Ширяївським ГУ ДМС України в Одеській області за заявою ОСОБА_3 про втрату паспорта встановлено, що заявником втрачено 2 серпня 2016 року у селі Маркевичеве за невідомих обставин паспорт серії НОМЕР_2 , який виданий Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області.
Заяву зареєстровано у Журналі реєстрації заяв про втрату паспорту. Перевіркою заяви ОСОБА_3 установлено, що їй 19 жовтня 1995 року Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області справді видавався паспорт серії НОМЕР_2 з внесенням до нього таких даних про власника: прізвище, ім`я та по-батькові - ОСОБА_3 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання - Одеська область, Ширяївський район, село Маркевичеве; стать - жіноча. Тотожність зображення особи на фотокартці, наданій заявником, із зображенням на фотокартці, уклеєній до заяви про видачу втраченого паспорта - підтверджено. Належність до громадянства України перевірено.
На підставі матеріалів перевірки, здійсненої за заявою про втрату паспорта - ОСОБА_3 , 24 вересня 2016 року провідний спеціаліст Ширяївського РС ГУ ДМС України в Одеській області Чабанюк К.В. склав висновок за заявою про втрату паспорту і прийняв рішення про видачу ОСОБА_4 паспорту громадянина України замість втраченого. В той же день оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Згідно Журналу передачі та повернення заяв про видачу паспорту громадянина України Ширяївського РС ГУДМС в Одеській області, 24 вересня 2017 року ОСОБА_3 була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 замість втраченого, який отримала 4 жовтня 2016 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_4 про видачу паспорту серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 1995 року, на якій зроблена відмітка "Паспорт втрачений".
Окрім цього, на підставі заяви ОСОБА_4 від 30 серпня 2016 року зазначений документ внесений до Інформаційної системи "Недійсні паспорти", у зв`язку з чим вважається недійсним.
III. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.
Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно статті 26 Закону України «Про громадянство України» рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про громадянство України» дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.
На виконання положень статті 5 Закону України «Про громадянство» постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - «Положення»).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Так, відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорту громадянину України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13 квітня 2012 року (надалі також - «Порядок №320») паспорт громадянина України (далі - «паспорт») видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - «територіальні підрозділи») за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.
Відповідно до пункту 6.1 вказаного Порядку для оформлення паспорта замість утраченого або викраденого особа подає: заяву про втрату або викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 8 до цього Порядку (далі - «заява про втрату паспорта»); заяву; дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита; документи, на підставі яких у паспорті проставляються відмітки, визначені в пункті 2.3 розділу II цього Порядку (пред`являє за наявності); копію постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за заявою особи до органів внутрішніх справ про викрадення паспорта (пред`являє за наявності).
У пункті 6.8 Порядку №320 зазначено, що після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівником територіального підрозділу складається висновок за заявою про втрату паспорта (додаток 15), який затверджується керівником цього підрозділу. У цьому висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта.
Положеннями пункту 6.9 Порядку №320 визначено, якщо втрачений паспорт було знайдено під час розгляду заяви про втрату паспорта, розгляд справи про втрату паспорта припиняється. У разі знаходження паспорта після отримання нового особа повинна здати знайдений паспорт до територіального підрозділу, де оформлювався новий паспорт, про що особу необхідно попередити під час подачі заяви про втрату паспорта.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №320 погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, які знайдені, замість яких видано нові. У графі "Службові відмітки" заяви про видачу паспорта, який підлягає знищенню, зазначаються дата та підстави його знищення, після чого заява вилучається з діючої картотеки і поміщається до архівної картотеки.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-ІХ, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, колегія суддів зазначає таке.
У численних постановах (зокрема, від 2 серпня 2019 року у справі №0240/3532/18-а, 30 квітня 2020 року у справі №826/10631/17, 14 травня 2020 року у справі №805/1479/16- а) Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені п права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції У країни й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті б КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.
Позивачка, звернувшись із цим позовом, ані у позовній заяві, ані в касаційній скарзі не наводить жодних доводів на обґрунтування того, які саме її права (індивідуально- виражені) були порушені оскаржуваними діями та рішенням відповідача. Тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваними діями та рішенням суб`єкта владних повноважень і порушенням конкретних прав позивачки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи ОСОБА_1 щодо протиправного володіння двома діючими паспортами ОСОБА_4 спростовані наявними доказами у справі. А саме, як вже було зазначено, на підставі заяви ОСОБА_4 від 30 серпня 2016 року зазначений документ внесений до Інформаційної системи «Недійсні паспорти», у зв`язку з чим вважається недійсним.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачки передує розгляду питання щодо правомірності (законності) дій та рішення, які оскаржуються. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачки є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності таких дій та рішення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………… ……………………………. ……………………… …….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду