ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 815/4245/14
адміністративне провадження № К/9901/55591/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (далі - ТОВ «СП «Аквавінтекс») на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у складі судді Андрухіва В.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Домусчі С.Д. (головуючий), суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. у справі за позовом ТОВ «СП «Аквавінтекс» до Державної екологічної інспекції в Одеській області про скасування припису, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - скасувати припис відповідача від 20 червня 2014 року №б/н, у частині заборони використання артезіанської свердловини №5072 без дозволу на спеціальне водокористування до моменту отримання дозволу, зобов`язання отримати дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл на користування надрами.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.
3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасував та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
4. 14 вересня 2017 року ТОВ «СП «Аквавінтекс» уточнило позовні вимоги та просило:
скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 24 червня 2014 року №23 в частині заборони використання артезіанської свердловини №5072 без дозволу на спеціальне водокористування до моменту отримання дозволу, зобов`язання отримати дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл на користування надрами.
5. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, відмовив у задоволенні позову.
5.1 Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб. Позивач після закінчення строку дії договору на спеціальне водокористування продовжував використовувати воду з артезіанської свердловини №5072, у тому числі для виробничих потреб підприємства, тому він був зобов`язаний отримати відповідний дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
6.1 1 жовтня 1997 року ТОВ «СП «Аквавінтекс» зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за №15431200000000040.
6.2 ТОВ "СП "Аквавінтекс" є підприємством, яке спеціалізується на виробництві виноградних вин, інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів.
6.3 У період з 4 червня по 20 червня 2014 року, на підставі наказу №640 від 30 травня 2014 року, направлення на перевірку №2297/11 від 30 травня 2014 року, держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Галайтатою Р.М., Вейцеховським Є.А. проведено перевірку ТОВ «СП «Аквавінтекс» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
6.4 20 червня 2014 року, за результатами перевірки ТОВ «СП «Аквавінтекс», відповідач склав акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
6.5 Відповідно до зазначеного акту перевірки, Державною екологічною інспекцією в Одеській області встановлено наступні порушення позивачем:
- абзацу 2 частини першої статті 10, частини п`ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" - не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
- пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України - не отримано дозвіл на спеціальне водокористування;
- статей 16 19 21 23 Кодексу України про надра - не отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).
6.6 24 червня 2014 року відповідач склав припис №23, яким приписав:
1) розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію і план заходів направити в Державну екологічну інспекцію в Одеській області - 14 днів після отримання акту перевірки;
2) організувати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - до 20 вересня 2014 року;
3) не використовувати артезіанську свердловину без дозволу на спецводокористування №5072 до моменту отримання спецводокористування - постійно;
4) отримати дозвіл на спецводокористування - до 20 листопада 2014 року;
5) отримати спеціальний дозвіл на користування надрами - до 20 листопада 2014 року.
6.7 Уважаючи оскаржуваний припис відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «СП «Аквавінтекс», звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
7.1 На обґрунтування касаційної скарги позивач, зокрема, зазначив, що статтею 23 Кодексу України про надра встановлено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
8. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
10. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
11. Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМУ від 12 грудня 1994 року №827).
12. Згідно зі статтею 2 Водного кодексу України земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.
13. Тобто, прісні підземні води це природній ресурс із подвійним правовим режимом, а тому використовуючи підземні води слід керуватись і водним законодавством, і законодавством про надра.
14. Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
15. Відповідно до статті 48 цього Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
16. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44 49 Водного кодексу України).
17. Статтями 16 19 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
18. Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.
19. Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21).
20. Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.
21. Однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
22. Водночас, законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».
23. Проте із аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреб до потреб населення, натомість виробничі потреби охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».
24. Виходячи з викладеного колегія суддів уважає, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами - при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 кубічних метрів на добу - мають право суб`єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
25. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 23 червня, 29 вересня 2015 року (справи №№813/5179/13-а, 810/1638/13-а, відповідно), постанові Верховного Суду від 9 квітня 2019 року (справа №815/5254/16).
26. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що водокористування з артезіанської свердловини №5072 здійснювалося позивачем згідно з дозволом на спеціальне водокористування від 30 листопада 2010 року №Укп 2249-А/Оде, терміном дії до 16 листопада 2013 року.
Сторонами у справі не оспорюється той факт, що після 16 листопада 2013 року позивач не продовжував строк дії дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно копій квартальних звітів про використання води ТОВ «СП «Аквавінтекс» 2-ТП (водгосп) за IV квартал 2011 року, IV квартал 2012 року, IV квартал 2013 року, І квартал 2014 року, вода використовувалась на госппитні та виробничі потреби, з якої більша частина води використовувалась на виробничі потреби.
27. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування продовжував використовувати воду з артезіанської свердловини №5072, у тому числі здебільшого для виробничих потреб підприємства, тому він зобов`язаний отримати відповідний дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами.
28. Установивши, що позивач цей обов`язок не виконав, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач обґрунтовано виніс спірний припис.
29. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновком у справі, якими доводи скаржника відхилено.
30. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін