ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 815/4591/17
адміністративне провадження № К/9901/48775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Потапчука В.О., суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.)
У С Т А Н О В И В:
1. У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ( далі -ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, відповідач) за результатом розгляду якого позивач просить суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26 грудня 2016 року № 0084691301/008470130
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач серед іншого зазначив, що станом на 12.06.2014 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ФОП ОСОБА_1 не перевищувала 300 000,00 грн., а отже у позивача не виникало зобов`язання подати заяву до 10.07.2014 року про реєстрацію його платником ПДВ.
3. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2016 року позов задовольнив.
3.1. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26 грудня 2016 року № 0084691301/008470130. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні ставки податку на додану вартість відповідачем не враховано положення Постанов КМУ від 08 серпня 2011 року № 867 «Питання звільнення виробів медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість», від 23 квітня 2014 року № 118 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», від 01 липня 2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», від 03 вересня 2014 року № 410 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», що визначали особливий порядок визначення оподаткування податком на додану вартість виробів медичного призначення та наводили перелік таких виробів. Відповідач в акті перевірки не зазначає, які саме медичні товари реалізовував позивач та не посилається на факт відсутності реалізованих позивачем товарів у переліках медичних виробів, що містять вищевказані постанови КМУ.
5. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2018 року судове рішення першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовив повністю.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем при здійсненні операції з поставки товарів (послуг) перевищено межу у 300 000 грн., таким чином, доводи апелянта про те, що позивач підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ, і лише після реєстрації платником ПДВ особа має право здійснювати утримання податку, що сплачується покупцем, є правильними. При цьому, ФОП ОСОБА_1 повинен був подати не пізніше 10 липня 2014 заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та надавати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати постанову суду апеляційного суду, у зв`язку із невірним розумінням судами попередніх інстанцій вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України).
7.1. Позивач зауважує, що загальна сума коштів від здійснення позивачем товарів за період з січня 2014 по грудень 2014 була розрахована відповідачем, виходячи лише з виписки по рахункам. Відповідач під час розрахунку суми оподатковуваних операцій позивача, не виконав вимоги пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, оскільки не вирахував податок на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів. Всі, без виключення, постачання товарів суб`єктами господарювання позивачу здійснювалися за цінами до яких був доданий податок на додану вартість, який складає 20% ціни товару. Податковим органом не зазначено на підставі яких документів він дійшов висновку про перевищення суми розрахунків за спірний період.
8. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від Товариства до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
9. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 11 листопада 2016 року по 24 листопада 2016 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області на підставі направлень на проведення перевірки, згідно з п. 77.1, п. 77.4 статті 77 ПКУ, наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 14 вересня 2016 року № 1044 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 » проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
11. За результатом проведення вказаної перевірки - складено акт № 6041/15-53-13-01/ НОМЕР_1 , згідно з яким відповідачем встановлено, у тому числі, порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188 ПКУ, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 304 890, 00 грн.
12. Так, в акті перевірки зазначено, що у червні 2014 року (12 червня 2014 року) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 12 червня 2014 року сукупно перевищила 300 000,00 грн., а саме 301 349,00 грн., позивач був зобов`язаний до 10 липня 2014 року подати заяву про реєстрацію його платником ПДВ та надавати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
13. Згідно акту № 6042/15-53-13-01/ НОМЕР_1 від 01 грудня 2016 року, позивач не з`явився для ознайомлення зі змістом акту перевірки та відповідно відмовився від його підписання.
14. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0084691301/008470130 від 26 грудня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 381112,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 304 890,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 76 222,50 грн.
15. Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
16. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
17. Згідно із пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
18. Згідно положень пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
19. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
20. Таким чином, у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
21. При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоді з січня 2014 по грудень 2014 року загальна сума від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , що підлягає оподаткуванню, сукупно склала 301349 грн.
23. Проте вказані висновки матеріалами справи не підтверджені.
24.Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено переліку документів, що свідчать про надання послуг та проведення розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, що сукупно перевищують 300 000 грн. З рішень судів попередніх інстанцій також не вбачається дослідження в судовому процесі таких доказів. Відтак не перевірено факту досягнення позивачем наведеного обсягу оподатковуваних операцій починаючи з 01.01.2014.
25. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як наведені висновки податкового органу стосовно перевищення обсягу виручки позивачем, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити суми, отримані позивачем у спірному періоді від здійснення операцій з постачання товарів/послуг.
26. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №815/2297/15.
27. Суд же касаційної інстанцій відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
30. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 815/4591/18 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко