№ 815/4701/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 815/4701/17

адміністративне провадження № К/9901/46566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (колегія суддів: Потапчук В.О., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі № 815/4701/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, державного реєстратора Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчої Олени Миколаївни, треті особи - Державне підприємство «Українська паливно-енергетична компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна Рені», про скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ» (далі - ТОВ «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчої Олени Миколаївни, третя особа Державне підприємство "УКРАЇНСЬКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", про скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №343 від 18 травня 2017 року "Про прийняття в оперативне управління арештованого майна", скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчої Олени Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35339813 від 24.05.2017, зобов`язання державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчу Олену Миколаївну здійснити реєстраційну дію по скасуванню державної реєстрації права оперативного управління: номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20564005, дата державної реєстрації 24 травня 2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасовано.

Прийнято у справі нову постанову, якою позов задоволено.

Скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №343 від 18 травня 2017 року «Про прийняття в оперативне управління арештованого майна».

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчої Олени Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35339813 від 24 травня 2017 року.

Зобов`язано державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчу Олену Миколаївну скасувати державну реєстрацію права оперативного управління: номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20564005, дата державної реєстрації 24 травня 2017 року.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач Міністерство енергетики та вугільної промисловості України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №343 від 18.05.2017 "Про прийняття в оперативне управління арештованого майна" виданий на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Кушніренка Ю.С. від 10.05.2017 у справі № 522/20851/16-к, якою зобов`язано службових осіб ДП "Українська паливно-енергетична компанія" провести відповідні реєстраційні дії щодо права оперативного управління арештованим майном; зобов`язано компетентні органи державної реєстраційної служби, за заявою ДП "Українська паливно-енергетична компанія", провести державну реєстрацію права оперативного управління на арештоване нерухоме майно, що належить ТОВ "Лагуна-Рені". Вказаною ухвалою попереджено про кримінальну відповідальність передбачену статтями 382 та 388 КПК України, за невиконання ухвали суду та за вчинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт.

Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Лагуна Рені» просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20 січня 2017 року державним реєстратором Ренійської районної державної нотаріальної контори Ренійського районного нотаріального округу Одеської області Букатич Е.В. було зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 562,50 кв. м., за адресою: вул.Дунайська 188б, м.Рені. за ТОВ «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ», про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20 січня 2017 року №30.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 10 травня 2017 року у справі №522/20851/16-к за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Одеській області Славової Н.Р., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області Шивцовим В.М., в рамках кримінального провадження за № 12016160000000042, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 212 КК України, було надано дозвіл на передачу нерухомого майна, яке використовувалось ТОВ "Лагуна-Рені" (ЄДРПОУ 31180219) як засоби скоєння кримінальних правопорушень, а саме: цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16 276,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188б; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м.Рені, вул.Дунайська,188б, на яке накладено арешт Приморським районним судом м.Одеси (ухвала 522/20851/16-к від 02 березня 2017 року), на відповідальне зберігання та в оперативне управління у відповідності до вимог чинного законодавства України - Державі, в особі Державного підприємства "Українська паливно-енергетична компанія" (адреса: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, 01601, ЄДРПОУ 41237774), що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; зобов`язано службових осіб ТОВ "Лагуна-Рені" (ЄДРПОУ 31180219) передати все нерухоме майно, а ДП "Українська паливно-енергетична компанія" (адреса: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, 01601, ЄДРПОУ 41237774) прийняти це майно, про що скласти відповідний акт приймання передачі; зобов`язано службових осіб ДП "Українська паливно-енергетична компанія" провести відповідні реєстраційні дії щодо права оперативного управління арештованим майном; зобов`язано компетентні органи державної реєстраційної служби, за заявою ДП "Українська паливно-енергетична компанія", провести державну реєстрацію права оперативного управління на арештоване нерухоме майно, що належить ТОВ "Лагуна-Рені"; зобов`язано службових осіб ДП "Українська паливно-енергетична компанія" провести інвентаризацію всього рухомого та нерухомого майна ТОВ "Лагуна-Рені" (ЄДРПОУ 31180219) та скласти акт комісійного опису майна; попереджено службових осіб ДП "Українська паливно-енергетична компанія" (ЄДРПОУ 41237774) та ТОВ "Лагуна-Рені" (ЄДРПОУ 31180219) про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 382 та 388 КК України, за невиконання ухвали суду та за вчинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, відповідно. Контроль за виконанням ухвали у частині зберігання майна покладено на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

На виконання зазначеної ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 10 травня 2017 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано наказ №343 від 18 травня 2017 року "Про прийняття в оперативне управління арештованого майна", яким наказано ДП "УКРАЇНСЬКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" прийняти за актом приймання-передавання на відповідальне зберігання та оперативне управління відповідно до вимог законодавства України нерухоме майно, яке використовувалось ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", а саме цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул.Дунайська, 188б; нежитлову будівлю загальною площею 562,50 кв. м, розташована за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул.Дунайська, 188б, на яке накладено арешт Приморським районним судом м.Одеси (ухвала від 02 березня 2017 року №522/20851/16-к); керівнику ДП "УКРАЇНСЬКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" забезпечити виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси КушніренкаЮ.С. від 10 травня 2017 року у справі №522/20851/16-к.

24 травня 2017 року уповноважена особа Тертишніков Сергій Семенович звернувся до відділу реєстрації виконкому Ренійської міської ради Одесьої області із заявою про державну реєстрацію іншого речового прав, а саме - права оперативного управління майновим комплексом-нежитловою будівлею, який знаходиться за адресою вул.Дунайська 188б, м.Рені., про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

За результатами розгляду вказаної заяви, державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області Осадчою Оленою Миколаївною прийнято рішення №35339813 від 24 травня 2017 року про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оперативного управління за ДП "УКРАЇНСЬКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс-нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості площею 562,5 кв.м. за адресою вул.Дунайська 188б, м.Рені, що підтверджується Інформаційної Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Не погоджуючись з наказом та реєстраційними діями позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані наказ та рішення прийняті на виконання обов`язкової до виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 10 травня 2017 року по справі №522/20851/16-к.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що у відповідачів не було підстав для ухвалення оскаржуваного наказу та державної реєстрації прав, оскільки остання проводиться на підставі, зокрема, рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року не було здійснено передачу речових прав на нерухоме майно, а лише надано дозвіл на здійснення такої передачі, а тому це рішення само по собі не могло бути підставою для державної реєстрації права оперативного управління.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2 4 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

За правилами положень ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України № 834-VIII від 26.11.2015, що діє з 01.01.2016) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Слід зазначити, що право оперативного управління є похідним правом. Реєструється таке право при наявності підтвердження права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. З огляду на зазначене для здійснення держреєстрації інших речових прав (прав оперативного управління) до обов`язкових документів, які підтверджують їх виникнення, віднесено рішення розпорядчого характеру, ухвалене власником (або органом управління) нерухомого майна, про закріплення відповідних речових прав на майно.

Держреєстрація прав оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Держреєстру речових прав.

Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції) правилами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Якщо порушення своїх прав позивач, як юридична особа, вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її майнових прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами господарського судочинства.

У цій справі позивач, оскаржуючи наказ Міненерго та рішення державного реєстратора, зазначає, що Товариством не приймалось рішення про передачу належних йому на праві власності нежитлових приміщень за адресою: вул.Дунайська 188б, м.Рені на праві оперативного управління ДП «Українська паливно-енергетична компанія».

Тобто, в даному випадку, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, намагається захистити свій інтерес щодо нежитлових приміщень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини виникли не лише щодо наказу Міненерго та дій державного реєстратора при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії, а і щодо правомірності набуття речових прав на майно.

Отже, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 343 349 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 815/4701/17 закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що воно вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук