ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 815/4960/17
провадження № К/9901/53439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області до Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго», про визнання протиправним та скасування рішення в частині, за касаційною скаргою прокуратури Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г. від 15 травня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
1. Прокурор звернувся до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта вданих повноважень. Рішенням суду апеляційної інстанції, позовну заяву було залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
2. Вирішуючи справу, Суду слід установити чи є вказані прокурором причини пропуску строку звернення до суду поважними.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
3. Заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом до Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа - ТОВ «Теплодаренерго», про визнання протиправним та скасування рішення в частині, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 рішення Теплодарської міської ради Одеської області «Про фінансову підтримку юридичним особам, які надають житлово-комунальні послуги для населення м. Теплодар» від 12 листопада 2015 року № 5-VІІ, в частині надання фінансової підтримки ТОВ «Теплодаренерго» у сумі 924787,28 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позовні вимоги заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано підпункт 2 пункту 1 рішення Теплодарської міської ради Одеської області «Про фінансову підтримку юридичним особам, які надають житлово-комунальні послуги для населення м. Теплодар» від 12 листопада 2015 року № 5-VІІ, в частині надання фінансової підтримки ТОВ «Теплодаренерго» у сумі 924787,28 грн.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано.
Позовну заяву заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області залишено без розгляду.
6. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
7. Доказів того, що у позивача існували обставини, які можна визнати поважними позивачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прокуратура Одеської області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що Теплодарською міською радою Одеської області 12 листопада 2015 року прийнято рішення № 5-VІІ «Про фінансову підтримку юридичним особам, які надають житлово-комунальні послуги для населення м. Теплодар» підпунктом 2 пункту 1 якого, ТОВ «Теплодаренерго» надано фінансову підтримку у сумі 924787,28 грн.
10. Під час здійснення нагляду у формі процесуального керівництва досудового розслідування у кримінальному провадженні 42016160000000917 позивачу 04 листопада 2016 року стало відомо про оскаржуване рішення.
11. Уважаючи рішення Теплодарської міської ради Одеської області «Про фінансову підтримку юридичним особам, які надають житлово-комунальні послуги для населення м. Теплодар» від 12 листопада 2015 року № 5-VІІ протиправним, заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області 27 квітня 2017 року звернувся до суду з позовом.
12. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позовну заяву заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області залишено без руху та надано строк до 26 травня 2017 року для усунення недоліків, шляхом надання уточнення, в якому визнатись з органом, який повинен представляти інтереси держави у цих правовідносинах, докази його сповіщення та намір звернутись до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
13. У зв`язку із неусуненням недоліків, визначених ухвалою суду, в установлений судом строк, Одеський окружний адміністративний суд, ухвалою від 11 липня 2017 року, повернув позовну заяву позивачу.
14. 18 вересня 2017 року заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області повторно звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування підпункту 2 пункту 1 рішення Теплодарської міської ради Одеської області «Про фінансову підтримку юридичним особам, які надають житлово-комунальні послуги для населення м. Теплодар» від 12 листопада 2015 року № 5-VІІ, в частині надання фінансової підтримки ТОВ «Теплодаренерго» у сумі 924787,28 грн.
15. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.
16. За результатами розгляду справи по суті постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, задоволено позовні вимоги.
17. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Теплодарська міська рада Одеської області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
18. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, а позовну заяву заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Ухвалюючи рішення про залишення позовних вимог без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання позову через 10 місяців після того, як Іллічівська місцева прокуратура дізналась про оскаржуване рішення, та більш як два місяці після її повернення Одеським окружним адміністративним судом, не можна визнати своєчасним та обґрунтованим.
Період часу, протягом якого відповідач усував недолік позовної заяви, є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для подачі позову до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що первинно позивачем подано позов з дотриманням строків, передбачених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позов залишено без руху та надано строк до 26 травня 2017 року на усунення недоліків. Однак, вказана ухвала суду від 16 травня 2017 року до Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшла лише 09 червня 2017 року, тобто вже після визначеного судом строку на усунення недоліків. Після чого, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року позов прокурора був повернутий до місцевої прокуратури, з підстав не усунення недоліків зазначених в ухвалі від 16 травня 2017 року. Ухвала суду першої інстанцій від 11 липня 2017 року разом з позовом до Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшли 01 серпня 2017 року.
21. На переконання скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що прокурор об`єктивно був позбавлений можливості усунути недоліки через несвоєчасне отримання ухвали суду про залишення позову без руху, що не залежало від його волі.
22. Прокуратура Одеської області не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що період часу, протягом якого прокурор усував недоліки є перебільшеним та неспіврозмірним із процесуальним строком на звернення до суду, оскільки фактично прокурором вперше позов подано у межах шестимісячного строку, а після його повернення судом та надходження до місцевої прокуратури ухвали та позову, прокурор усунув недоліки, які були викладені в ухвалі суду від 16 травня 2017 року, виконавши приписи частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України щодо направлення копії позову відповідачу і третій особі, та після отримання відповідних доказів направлення, повторно направив адміністративний позов до суду.
23. Також скаржник вказує на неправильність дати постановлення Одеським окружним адміністративним судом у справі № 815/2609/17 ухвали про залишення позовної заяви без руху, зазначаючи, що в оскаржуваному рішенні суду вказано 18 травня 2017 року, а ухвалу було фактично постановлено 16 травня 2018 року; неправильність зазначення ухвали постановленої Одеським окружним адміністративним судом у справі № 815/2609/17 від 16 травня 2017 року, зазначаючи, що в оскаржуваному рішенні суду вказано, що позовну заяву було залишено без розгляду, а фактично позовну заяву залишено без руху; неправильність дати подання позовної заяви позивачем, зазначаючи, що в оскаржуваному рішенні суду вказано, що позов подано 26 вересня 2017 року, а фактично позовну заяву подано 18 вересня 2017 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
24. Відповідно до частин першої, другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Вказані положення кореспондуються з положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції.
26. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
29. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із позовом у встановлений процесуальним законом строк.
30. Оцінка Судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема, на нормах статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
31. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
32. Отже, учасники справи, мають право звернутись до суду з позовом у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
33. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків.
34. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
35. Оскільки концепція «поважних причин» не є чіткою, Суд повинен вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку.
36. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
37. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
38. Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення позовної заяви, та як наслідок, повернення позивачу позову не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру та не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
39. Суд вважає за необхідне також зазначити, що право особи повторно звернутися з позовом після його повернення, що визначено норами Кодексу адміністративного судочинства України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.
40. Сама по собі та обставина, що повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права на звернення до суду у будь-який момент після повернення вперше поданої позовної заяви без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
41. Твердження скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що прокурор об`єктивно був позбавлений можливості усунути недоліки через несвоєчасне отримання ухвали суду, що не залежало від його волі не заслуговує на увагу, оскільки зазначена обставина не доводить поважність причин пропуску строку звернення до суду з часу отримання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (01 серпня 2017 року) до подання позову у цій справі.
42. Зазначений довід мав би значення при розгляді скарги на ухвалу суду, якою повернуто позовну заяву у зв`язку із неусуненням недоліків, визначених судом.
43. Посилання прокуратури Одеської області на невідповідність в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції дат та назви процесуального рішення, не спростовує висновків суду про пропущення строку звернення до суду, а є свідченням допущених описок, які можуть бути виправлені у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
44. З огляду на вищевикладене, зазначені скаржником підстави поважності причин пропуску строку на звернення до суду не можуть бути визнані Судом поважними, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, залишивши позовну заяву без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець