ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа №815/5194/17
адміністративне провадження №К/9901/57268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи - Громадської організації «Мангуст», про визнання протиправними та скасування рішення і постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Балан Я.В., і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Яковлєва О.В., суддів Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Одеський прикордонний загін), третя особа - Громадська організація «Мангуст», у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2017 року при проходженні митного кордону в аеропорту міста Одеси посадовими особами Одеського прикордонного загону відмовлено в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , який прибув для участі в міжнародних спортивних змаганнях з панкратіону, організованих Громадською організацією «Мангуст». Співробітники прикордонної служби мотивували свою відмову тим, що ОСОБА_1 не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України, проте позивач стверджує, що такі доводи відповідача є хибними та неправдивими, оскільки проведення міжнародних спортивних змагань з панкратіону було заплановано заздалегідь із повідомленням правоохоронних органів. Водночас, незважаючи на вказане, посадовими особами Одеського прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 28 квітня 2017 року прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та постанову про заборону в`їзду в Україну строком на три роки. Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями відповідача, посилаючись на те, що з його боку та з боку Громадської організації «Мангуст» надані усі документи, передбачені законодавством України, на підтвердження законного перетинання державного кордону та подальшого перебування на території України, підтвердження мети поїздки, а оскаржуваними рішенням і постановою порушені права та інтереси ОСОБА_1 , як іноземця та спортсмена, який у зв`язку із забороною в`їзду в Україну строком на три роки не зможе брати участь у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу Одеського прикордонного загону залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року - без змін.
5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувану постанову від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 прийнято відповідачем - суб`єктом владних повноважень необґрунтовано, відповідно її необхідно вважати такою, що прийнята непропорційно, оскільки відповідачем не обґрунтовано цілі, на досягнення яких спрямоване це рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Одеський прикордонний загін подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року залишити без змін.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що оскільки позивачем порушено правила перетинання державного кордону України, то йому правомірно заборонено в`їзд в Україну строком на три роки.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року - без змін.
9. Громадською організацією «Мангуст» відзив на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г. ухвалою від 12 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 квітня 2020 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року №717/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І., яку ухвалою від 18 травня 2020 року прийнято до провадження.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 вересня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. 28 квітня 2017 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до Одеси в пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса-аеропорт», авіарейсом сполучення «Стамбул-Одеса».
14. Під час здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Одеса-аеропорт» Одеського прикордонного загону прийнято рішення про відмову позивачеві в перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну. Підставою для прийняття такого рішення зазначено частину першу статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року №1710-VI - не підтвердження мети запланованого перебування на території України.
15. Цього ж дня начальник Одеського прикордонного загону затвердив постанову про заборону в`їзду в Україну, згідно з якою за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 встановлено порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) відповідач постановив заборонити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в`їзд в Україну строком на три роки.
16. На обґрунтування своїх рішень відповідач зазначав, що з метою виявлення можливих спроб в`їзду до України осіб, можливо причетних до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, представниками Державної прикордонної служби України у період квітня-травня 2017 року в результаті проведених фільтраційних заходів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Одеса-аеропорт» було виявлено осіб, серед яких був і позивач, якому за результатами процедури здійснення прикордонного контролю відмовлено у в`їзді в Україну та на підставі частини першої статті 13 Закону №3773-VI заборонено в`їзд в Україну строком на три роки.
17. Відповідно до складеної під час прийняття рішення про заборону в`їзду довідки, обставиною, що стала підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, відповідач зазначив абзац частини першої статті 13 Закону №3773-VI, згідно з яким особа у пункті пропуску через державний кордон України порушила правила перетинання державного кордону України або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону.
18. В аспекті дослідження правомірності постанови про заборону позивачеві в`їзду в Україну строком на три роки, суди констатували те, що у вказаних довідці та постанові відповідач не зазначив, у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначено Законом №3773-VI, відповідно до частини першої статті 13 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.
21. Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону (частина третя статті 13 Закону №3773-VI).
22. Приписам статті 13 Закону №3773-VI кореспондують норми Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 грудня 2011 року №946, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1564/20302, за змістом пунктів 3.1-3.3 розділу IIІ якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка. У довідці зазначаються: а) відомості про особу за такими обов`язковими реквізитами: «Громадянство», «Прізвище, ім`я особи», «Стать», «Дата народження» (день, місяць та рік), «Вид документа» (паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), «Серія, номер документа». Реквізит «Прізвище, ім`я особи» повинен зазначатися літерами верхнього регістру (великими літерами) у називному відмінку: для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь (залежно від виду документа) - латинськими або російськими літерами; для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами; б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння; результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи; г) термін заборони в`їзду в Україну особі, визначений відповідно до пункту 2.3 розділу II цієї Інструкції. До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї («Громадянство», «Прізвище, ім`я особи», «Стать», «Дата народження» (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10 202 203 204-1 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон. На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в`їзду в Україну, яка складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
23. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
24. Судові рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про відмову позивачеві в перетинанні державного кордону України у касаційному порядку не оскаржуються. Предметом касаційного оскарження є судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки, а тому судом касаційної інстанції переглядаються судові рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині задоволених позовних вимог.
25. Верховний Суд зауважує, що аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що орган прикордонної служби при прийнятті рішення про заборону в`їзду в Україну зобов`язаний його мотивувати.
26. Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.
27. Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у складеній під час перевірки позивача довідці та оскаржуваній постанові про заборону в`їзду в Україну відповідач не зазначив, у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.
29. Отже, вказане рішення відповідача є необґрунтованим і, відповідно, протиправним, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог.
30. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року в справі №815/6181/17.
31. Покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи відповідача вищевказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених ними обставин справи.
32. Натомість суд касаційної інстанції діє у межах статті 341 КАС України і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення в частині, яка є предметом касаційного перегляду, ґрунтуються на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування рішень.
34. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IХ. Судові витрати
35. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року в справі №815/5194/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
М. І. Смокович