№ 815/5838/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 815/5838/17

касаційне провадження № К/9901/49462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя Іванов Е.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Бойко А.В., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2017 року №UA500060/2017/000078/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.07.2017 року №UA500060/2017/00785.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначені причини, які не свідчать про не правильність визначення митної вартості товару декларантом. Транспортні витрати підтверджуються в повному обсязі наданими до Митниці документами. Експортна декларація була оформлена постачальником - Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) та заповнена грецькою мовою, але факт того, що ця декларація стосується саме товару, який поставлений за контрактом № 336/17 від 27.04.2017, свідчать інші дані, вказані у цій декларації, а саме: найменування покупця, вартість та вага товару, посилання на інвойс. Клас товару не впливає на його митну вартість, оскільки код товару для обох класів ідентичний та клас товару зазначений в інвойсі, а тому його зазначення в декларації не обов`язкове. Дані бази ЄАІС не можуть бути достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних Товариства щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, та не можуть бути використані в якості належного доказу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2017 року №UA500060/2017/000078/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.07.2017 року №UA500060/2017/00785.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 01.08.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, оскільки під час митного контролю за МД № UA500060/2017/001038 від 03.07.2017, поданої декларантом позивача, АСАУР сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення Митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах; у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідач вважає, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, на думку Митниці, у поданих декларантом документах містились розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у поданих до митного оформлення документах не визначено клас товару; у наданій довідці про вартість перевезення не визначені умови поставки та відсутня печатка підприємства, яка надала довідку про транспортні витрати. Також, Митниця вказує на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 1 митної декларації є більшим (митна декларація від 23.06.2017 № UA125220/2017705715) та становить 0,726 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,488 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару № 2 митної декларації є більшим (митна декларація від 20.06.2017 № UA125110/2017/409961) та становить 0,71 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,388 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару № 3 митної декларації є більшим (митна декларація від 30.06.2017 № UA500060/2017/009992) та становить 0,96 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,599 дол. США/кг нетто (з урахуванням назви товару OUFO); рівень митної вартості товару № 4 митної декларації є більшим (митна декларація від 20.06.2017 № UA125110/2017/409961) та становить 0,726 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,536 дол. США/кг нетто. В обґрунтування своїх вимог Митниця ДФС посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 52-55 58 254 256 337 Митного кодексу України.

Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 27.04.2017 між Товариством (покупець) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (продавець) був укладений контракт на поставку №336/17, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в замовленні, наданому покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару. Згідно з пунктом 3.1 контракту оплата за товар може здійснюватися покупцем на умовах 100% передоплати з боку покупця. Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до специфікації №47 від 28.06.2017р. до Контракту та Інвойсу №047 від 28.06.2017р, Фірма "FRUTOPOLIS S.A." на умовах поставки FCA-Скідра (склад постачальника) поставила Товариству наступний товар: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 1570 шт., на 15 дерев`яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 12645 кг., вага «нетто» - 10850кг. на загальну суму: 3580,5 Євро, де 0,33 Євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 200 шт., на 2 дерев`яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» -1805 кг., вага «нетто» - 1575 кг. на загальну суму: 315 Євро, де 0,2 Євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат; персики свіжі, OUFO, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 300 шт., на 3 дерев`яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 2736 кг., вага «нетто» - 2391 кг. на загальну суму: 1028,13 Євро, де 0,43 Євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат. персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 400 шт., на 5 дерев`яних піддонах, врожай 2017 р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 4329 кг., вага «нетто» - 4054 кг. на загальну суму: 1540,52 Євро, де 0,38 Євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат.

На підставі договору про надання послуг між позивачем та TOB «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп»», декларантом з метою митного оформлення товару Товариства, на підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Митниці була подана електронна митна декларація №UA 500060/2017/00010038, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за «основним методом» - за ціною зовнішньоекономічного Контракту №336/17 від 27.04.2017.

На підтвердження митної вартості товару декларант надав усі необхідні документи, які підтверджують його митну вартість, а саме: зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27.04.2017 та додаткову угоду №1 від 09.06.2017; специфікацію №47 від 28.06.2017 до контракту №336/17 від 27.04.2017; інвойс №047 від 28.06.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702825; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП); та інші документи, обумовлені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, та які підтверджують числове значення митної вартості то вару і не містять будь-яких розбіжностей.

В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив про виявлення в поданих документах розбіжностей та запропонував протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини. Також, Митниця зазначила про необхідність надання перекладу копії митної декларації країни відправлення на українську мову відповідно до статті 254 Митного кодексу України.

Так, у своєму рішенні митний орган зазначив наступні підстави для коригування митної вартості товару: 1) у довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки та відсутня печатка підприємства, яка надала цю довідку; 2) у експортної декларації не визначений клас (А,В) товару, що не дало Митниці змоги перевірити вартість товару.

Також декларанту було запропоновано у відповідності до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів, надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Товариством на вимогу митного органу були надані письмові пояснення щодо витребуваних документів.

Розглянувши подані позивачем документи і пояснення, уповноваженою особою Митниці було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000078/2 від 03.07.2017, згідно з яким відповідач за результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості по товару №№1,2,3,4 було обрано «резервний метод» визначення митної вартості.

При чому, скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: МД від 23.06.2017 року №UA125220/2017/705715, МД від 20.06.2017 року №UA125110/2017/409961, МД від 30.06.2017 року №UA500060/2017/009992, МД від 23.06.2017 року №UA125220/2017/705715.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Митниця склала Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00785 від 03.07.2017.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Митний кодекс України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підтвердження транспортних витрат Товариство надало до митного органу договір-заявку від 26.06.2017 № 17-GR, довідку про транспортні витрати від 28.06.2017, яка містила печатку, рахунок-фактуру №39-GR від 28.06.2017, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 338/17 від 28.06.2017, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 від 03.05.2017. Зокрема, відповідно до пункту 2.1 контракту №338/17 від 12.06.2017 на кожне окреме перевезення оформлюється договір-заявка, де повинні бути зазначені усі дані щодо товару та умови перевезення.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А,В) судами було встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився Товариством.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанції, відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації), затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах.

Державний класифікатор продукції та послуг узгоджується із Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД). У державному класифікатору продукції та послуг продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас" відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов`язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

Так, згідно вказаного вище Державного класифікатору продукції та послуг, товару «персики» визначений єдиний код « 0809309000» та одна позиція у класифікаторі, товару «нектарини» визначений єдиний код « 0809301000» та одна позиція у класифікаторі, без розподілення вказаних товарів на класи А і В.

Відсутність розподілення товару на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, які б унеможливили визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

В свою чергу, декларація країни відправлення від 28.06.2017 №17GREX410100037771 містить в собі всі дані, які дають можливість встановити факт того, що вказані в ній товари експортуються за контрактом від 27.04.2017 №336/17 на підставі інвойсу від 28.06.2017 №047.

Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів - Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка не визначає вимог для оформлення такого виду товарів, як персики та нектарин, по класам якості.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат Товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк