ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №815/6442/16
провадження №К/9901/49687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду, прийняту 7 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Вовченко О.А., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Семенюка Г.В., суддів: Скрипченка В.О., Осіпова Ю.В.,
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08 серпня 2016 року № 1904 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01 вересня 2016 року № 879о/с в частині звільнення ОСОБА_1 майора поліції з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
1.3. поновити ОСОБА_1 , на раніше займаній посаді оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, а у випадку неможливості - зобов?язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити на рівнозначну посаду у Приморському відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 вересня 2016 року;
1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року по день винесення рішення по цій справі у розрахунку 5280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень в місяць;
1.5. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо звільнення;
1.6. допустити до негайного виконання постанову суду по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, а у випадку неможливості - на рівнозначній посаді у Приморському відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 вересня 2016 року та стягнення грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць, а саме у розмірі 5280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень;
1.7. стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
2. В обґрунтування позову зазначав, що наказом ГУ НП в Одеській області від 07 листопада 2015 року №196о/с ОСОБА_1 , був прийнятий на службу в Національну поліцію.
2.1. Наказом т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерала поліції третього рангу Г.Лорткіпанідзе № 879 о/с від 01 вересня 2016 року, майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), звільнено з 01 вересня 2016 року зі служби в поліції. В зв`язку з чим відповідачем в трудову книжку було зроблено запис під номером 4 від 01 вересня 2016 року наступного змісту: «Звільнений зі служби в поліції». При цьому копію наказу №879о/с від 01 вересня 2016 року відповідач не надав. Про звільнення позивач дізнався 31 жовтня 2016 року, коли фактично отримав витяг з наказу про звільнення та отримав трудову книжку. До цього часу, будучи офіційно звільненим, не знаючи про це, ОСОБА_1 виконував службові обов`язки інспектора, заступав на чергування, приймав заяви від громадян, деякий час перебував на лікарняному.
2.2. Підставою для прийняття наказу №879 о/с від 01 вересня 2016 року є наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1904 від 08 серпня 2016 року («Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області») та подання т.в.о. начальника Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26 серпня 2016 року. З наказом №1904 від 08 серпня 2016 року ГУНП в Одеській області позивач ознайомлений 18 серпня 2016 року, однак відповідачем було відмовлено в отриманні копії цього наказу або витягу з нього, що суперечить вимогам частини восьмої статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
2.3. В п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1904 від 08 серпня 2016 року вказано про грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.п. 2.1, 2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 07 червня 2016 року з явними ознаками алкогольного сп`яніння транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування. Тобто підставою для винесення відповідачем наказу №1904 від 08 серпня 2016 року став складений 07 червня 2016 року протокол про адміністративне правопорушення.
2.4. Позивач вважає зазначені накази №1904 від 08 серпня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та №879 о/с від 01 вересня 2016 року про звільнення зі служби в органах поліції, незаконними (протиправними) та такими що підлягають скасуванню.
2.5. Так, 07 червня 2016 року інспектором патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одесі лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
2.6. З протоколу слідує, що ОСОБА_1 порушив пункту 2.5 Правил дорожнього руху при наступних обставинах: « 07 червня 2016 року о 19 год. 50 хв. у
м. Одеса по вул. Фонтанська дорога №43/2, керував транспортним засобом Mitsubishi Galant, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від медичного огляду відмовився у присутності двох понятих».
2.7. 08 червня 2016 року відповідачем по цьому факту розпочато службове розслідування.
2.8. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року, яка набула законної чинності 07 листопада 2016 року, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрито. Приморський районний суд м. Одеси у мотивувальній частині постанови зазначено, про можливість закриття провадження по справі, так як вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП є недоведеною.
2.9. Надуманими є й інші підстави, зазначені у наказі №1904 від 08 серпня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та у сукупності не є тими підставами, які б давали право застосовувати крайній захід дисциплінарного впливу та звільняти позивача.
2.10. Крім того, в період з 08 червня 2016 року і до 19 вересня 2016 року включно позивач знаходився на лікуванні. На момент винесення ГУ НП в Одеській області наказу від 01 вересня 2016 року про звільнення, позивач перебував на лікарняному. Звільнення з органів внутрішніх справ є незаконним так як згідно частини третьої статті 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
2.11. Під час звільнення, відповідачем, допущено ряд формальних порушень, зокрема, запис про звільнення у трудовій книжці вказаний: «Звільнений зі служби в поліції», що не відповідає вимогам п.п. 2.3. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, так як не вказано причину звільнення із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наказом т.в.о начальника ГУНП в Одеській області № 879 о/с від 01 вересня 2016 року, майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), звільнено з 01 вересня 2016 року зі служби в поліції. В наказі зроблено роз`яснення підстави звільнення, а саме: «(у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби)». Але такої підстави не існує у пункті 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
2.12. В обґрунтування заявленої позовної вимоги про стягнення з ГУ НП в Одеській області моральної шкоди позивач зазначив, що після ознайомлення з наказом №879 о/с від 01 вересня 2016 року про звільнення з поліції у нього погіршилось самопочуття, почався сильний головний біль, виникли сильні душевні переживання. Він зрозумів, що не зможе забезпечувати ні себе, ні дружину, ні свою малолітню доньку. Після отримання цієї звістки позивач перебував у сильному депресивному стані, який посилювався з кожним днем все дужче. Незаконними діями відповідача позивачу заподіяно значної моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення його нормальних життєвих зв`язків та породило невпевненість у майбутньому. Внаслідок незаконного звільнення він змушений був позичати кошти у знайомих з метою забезпечення сім`ї. Ці обставини змусили докладати додаткових значних зусиль для організації його життя, шукати кошти необхідні для забезпечення родини.
2.13. Отже, вважаючи звільнення з органів поліції незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
3. Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області проти позову заперечував, та зазначив що оскаржені дії відповідача щодо видання оскаржених наказів здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та просив у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, на посаді старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
5. 07 червня 2016 року в 21.00 год. в місті Одеса по вул. Фонтанська дорога 43/2 інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Одесі лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 249471 відносно ОСОБА_1 , за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.
5.1. В протоколі зазначено, що « 07 червня 2016 року о 19.50 в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога 43/2 водій керував автомобілем Mitsubishi Galant, д. н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків».
6. 09 червня 2016 року Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1312 призначене службове розслідування за фактом того, що 07 червня 2016 року оперуповноваженим Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП майором поліції ОСОБА_1 , грубо порушено Правила дорожнього руху.
7. У висновку службового розслідування, проведеного за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху майором поліції ОСОБА_1 , встановлено, що « 07 червня 2016 року приблизно о 19.50 год., екіпажем «Благо 0305» у складі інспекторів 3-ї роти 1-го батальйону УПП в м. Одесі ДПП лейтенантів поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по пров. Економічному, в м. Одесі, був зупинений автомобіль «Mitsubishi Galant», номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_5 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції було виявлено, що ОСОБА_1 , керував вказаним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка мова, почервоніння очей та обличчя). У зв`язку з цим, працівниками УПП, у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест за допомогою приладу контролю тверезості «Драгер» або проїхати до медичного закладу для проведення медичного огляду з метою встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння. Однак останній, на порушення вимог п. 2.5 ПДР, від проходження тесту та медичного огляду в присутності вказаних свідків категорично відмовився. За порушення п. 2.5 ПДР працівниками УПП в м. Одесі ДПП відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 249471 за частиною першою статті 130 КУпАП. Вказана вище подія була зафіксована працівниками УПП за допомогою відеокамер, зареєстрованих в «ІТ» відділі УПП в м. Одесі ДПП. Опитані інспектори УПП в м. Одесі ДПП лейтенанти поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили зазначені вище обставини. 08 червня 2016 року про вказану подію стало відомо працівникам відділу УКЗ ГУНП, якими було встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в поліції на посаді старшого оперуповноваженого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП, в званні майора поліції. Також встановлено, що останній про вказану подію керівництву ВП не доповів, у зв`язку з чим по даному факту було призначено службове розслідування. В ході службового розслідування було встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 має дружину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак таку інформацію у встановленому порядку до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП не надав. Крім того, згідно декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, які надав майор поліції ОСОБА_1 за період 2011 - 2015 p.p., записи про наявність у членів сім`ї останнього будь-яких транспортних засобів відсутні. При цьому встановлено, що спеціальна перевірка проводилась лише відносно майора поліції ОСОБА_1 та його батьків - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , щодо його дружини - ОСОБА_5 така перевірка не проводилась».
8. В резолютивній частині висновку службового розслідування від 08 липня 2016 року зазначено, що за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 07 червня 2016 року автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння ненадання інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
9. Відповідно до п. 8.7 Інструкції № 230, висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.
10. З висновку службового розслідування вбачається, що проводив службове розслідування старший інспектор відділу УКЗ ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_13
10.1. Однак в порушення п. 8.7 Інструкції № 230, висновок службового розслідування, проведеного за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху майором поліції ОСОБА_1 , старшим інспектором відділу УКЗ ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_13 не підписаний. Натомість зазначений висновок підписаний старшим інспектором з особливих доручень відділу УКЗ ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_14
10.2. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що старший інспектор з особливих доручень відділу УКЗ ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_14 був уповноваженою особою згідно наказу ГУНП в Одеській області № 1312 від 09 червня 2016 року на проведення службового розслідування щодо порушення Правил дорожнього руху майором поліції ОСОБА_1 , та що ним проводилося вказане службове розслідування.
10.3. Також обставини зазначені в висновку службового розслідування, щодо місця події: м. Одеса, вул. Економічна (зазначено в висновку) не узгоджуються з місцем події, що зазначена в протоколі про адміністративні правопорушення АП2 № 249471: м. Одеса вул. Фонтанська дорога, 43/2.
10.4. Крім того, в описовій та резолютивній частинах висновку службового розслідування зазначається про проведення розслідування щодо ненадання ОСОБА_1 , інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП, за що також пропонувалося звільнити позивача зі служби в поліції.
10.5. Однак, в наказі ГУ НП в Одеській області № 1312 від 09 червня 2016 року на підставі якого прийнято висновок службового розслідування від 08 липня 2016 року відносно ОСОБА_1 , не зазначалося про призначення службового розслідування щодо ненадання ОСОБА_1 , інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП.
11. Доказів щодо призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , щодо ненадання інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП відповідачем не надано.
12. Наказом ГУ НП в Одеській області № 1904 від 08 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області», за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 07 червня 2016 року автомобілем у стані алкогольного сп?яніння, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп?яніння ненадання інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, вирішено звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
13. Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1904 від 08 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області» не містить чіткого та конкретного обґрунтування порушення позивачем службової дисципліни.
14. Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що в порушення п. 5.4 Інструкції № 230, та статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України зміст наказу № 1904 від 08 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області» не був доведений до відома позивача під підпис.
15. На підставі наказу ГУ НП в Одеській області від 08 серпня 2016 року № 1904 та подання т.в.о. начальника Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 26 серпня 2016 року, 01 вересня 2016 року, ГУНП в Одеській області видано наказ №879 о/с, де зазначено, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби): майора поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 01 вересня 2016 року.
16. В матеріалах справи наявні листи Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області № 36/4971 від 16 вересня 2016 року та № 36/4701 від 08 вересня 2016 року про повідомлення ОСОБА_1 , про звільнення зі служби в поліції з 01 вересня 2016 року, однак відсутні докази направлення вказаних листів позивачу та доказів їх отримання.
17. Судами також встановлено, що 27 жовтня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси розглянута справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за статтею 130 КУпАП.
18. Згідно постанови суду від 27 жовтня 2016 року закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП. В описовій частині постанови зазначено, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення.
18.1. Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року по адміністративній справі № 522/11598/16-п не скасована в апеляційному чи касаційному порядку, а отже не може вважатися незаконною.
19. Крім того, в період з 08 червня 2016 року по 19 червня 2016 року, з 25 червня 2016 року по 23 липня 2016 року, з 25 липня 2016 року по 03 серпня 2016 року, з 04 серпня 2016 року по 05 вересня 2016 року, з 06 вересня 2016 року по 19 вересня 2016 року позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджено довідками медичних закладів які містяться в матеріалах справи.
20. Отже, наказ ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції № 879 виданий 01 вересня 2016 року в період тимчасової непрацездатності позивача.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
21. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позовні вимоги задовольнив частково.
21.1. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08 серпня 2016 року №1904 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України».
21.2. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01 вересня 2016 року №879 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 майора поліції з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
21.3. Поновив ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Приморського відділі поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 вересня 2016 року.
21.4. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2016 року по 07 лютого 2017 року в розмірі 18 905,52 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 52 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
21.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
22. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01 вересня 2016 року №879 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 майора поліції з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області є протиправним, а тому наявні підстави для задоволення позову.
23. Таку позицію Одеського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
24. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
24.1. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що позивача було звільнено з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області за результатами проведеної перевірки та на законних підставах, а рішення Приморського районного суду м. Одеси вважає незаконним.
24.2. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій проігноровано здобуті службовим розслідуванням факти та докази порушення позивачем службової дисципліни.
25. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на необгрунтованість та безпідставність останньої, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
27. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем фактично оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08 серпня 2016 року №1904 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України», визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01 вересня 2016 року №879 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 майора поліції з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та поновлення останнього на посаді оперуповноваженого Приморського відділі поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 вересня 2016 року, тому касаційний суд здійснює перегляд оскаржуваних рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі також - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут, Закон № 3460-IV).
33. Так, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
34. Згідно з частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов?язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов?язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
35. Частиною першою статті 2 Закону № 3460-IV визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
36. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина першої статті 5 Закону № 3460-IV).
37. Статтею 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з?ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
38. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
39. Відповідно до статті 14 Закону № 3460-IV при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
40. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
41. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
42. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230, (далі Інструкція № 230).
43. Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами особи рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
44. Положеннями п 3.3 Інструкції № 230, передбачено, що проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення.
45. В п. 3.2 Інструкції № 230, вказано, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.
46. Відповідно до п. 8.1 Інструкції № 230, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
47. Згідно з п. 8.7 Інструкції № 230, висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.
48. Згідно пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
49. Приписами п. 5.4 Інструкції № 230 передбачено, що якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
49.1. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
49.2. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
50. Приписами частини четвертої статті 72 КАС України, що діяла до 15.12.2017 року, передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
50.1. Аналогічні положення містяться в частині шостій статті 78 нової (діючої) редакції КАС України.
51. Положеннями п.10 постанови Пленуму Верховного суду «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що, відповідно до частини п?ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов?язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
52. Здійснення правосуддя іншими органами або посадовими особами, або в спосіб не передбачений чинним законодавством є привласнення функцій уповноваженого суду, що прямо заборонено Конституцією України.
53. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
54. У відповідності до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
55. Згідно частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
56. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
57. При цьому, п. 2.22 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України від 13 листопада 2001 року № 455, передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров?я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.
58. Згідно п. 1.9 Інструкції листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.
59. Постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року по справі № 21-42а-12, яка є обов`язковою для застосування, встановлено, що питання, пов?язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
60. Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
61. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв?язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
VI. Позиція Верховного Суду
62. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, враховуючи обставини встановлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову вважає вірними.
63. Так, судами встановлено, що 09 червня 2016 року Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1312 призначене службове розслідування за фактом того, що 07 червня 2016 року оперуповноваженим Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП майором поліції ОСОБА_1, грубо порушено Правила дорожнього руху.
63.1. Згідно постанови суду від 27 жовтня 2016 року закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП. В описовій частині постанови зазначено, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення.
64. Водночас, до суду відповідачем не надано належних доказів щодо призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , щодо ненадання інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП.
65. Отже службове розслідування «за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху майором поліції ОСОБА_1 » проведено з порушенням приписів Інструкції № 230 та з перевищенням повноважень щодо проведення службового розслідування в частині ненадання ОСОБА_1 інформації та копій відповідних документів про зміну сімейного стану та про утримання неповнолітньої дитини в установлений законодавством час до відділу кадрового забезпечення Приморського ВП в м. Одесі ГУНП.
66. Крім того, наказ ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції № 879 виданий 01 вересня 2016 року в період тимчасової непрацездатності позивача.
67. Верховний Суд наголошує на тому, що навіть за доведеності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку порядок звільнення його з посади має відповідати основоположним принципам, одним із яких є захист від звільнення під час тимчасової непрацездатності.
68. З огляду на викладене, позивача протиправно звільнено з посади під час тимчасової непрацездатності (хвороби), що має наслідком визнання протиправним та скасування наказу від 01 вересня 2017 року № 879 о/с в частині звільнення позивача з посади оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
69. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає правильним висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу є необґрунтованим, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, отже відповідач безпідставно видав оскаржувані накази, а тому вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
70. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.
71. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
72. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
73. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич