ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №815/6549/16
адміністративне провадження №К/9901/29817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/6549/16
за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року(головуючий суддя: Марина П.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Танасогло Т.М., судді: Федусика А.Г., Яковлєва О.В.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі- відповідач) треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в якому просив:
1.1. - визнати протиправним та скасувати Наказ від 01 листопада 2016 року №1114-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровській» Одеської митниці ДФС з 01 листопада 2016 року за порушення Присяги державного службовця у відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року;
1.2. - поновити на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровській» Одеської митниці ДФС з 01 листопада 2016 року;
1.3. - стягнути з Одеської митниці ДФС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
1.4. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що вважає своє звільнення безпідставним та незаконним, оскільки дисциплінарною комісією належним чином не було перевірено наявність в його діях порушення норм законодавства та Присяги державного службовця.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року позов задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС №1114-о від 01.11.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», прийнятий стосовно ОСОБА_1 .
2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровській» Одеської митниці ДФС з 01.11.2016 року.
2.3. Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2016 року по 13.03.2017 року у сумі 23811 /двадцять три тисячі вісімсот одинадцять/ грн. 44 коп.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які стали підставами для проведення відносно позивача службового розслідування та відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі відносно ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Окрім того, на думку суду першої інстанції, процес притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснений непропорційно, з порушення принципу правової визначеності та презумпції невинуватості особи.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині.
4.1. У іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року - залишено без змін.
5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача було звільнено за наказом начальника Одеської митниці ДФС від 01 листопада 2016 року №1114-О "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за порушення Присяги державного службовця у відповідності з пунктом першим частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII. Проте стаття 65 Закону України "Про державну службу" на час вчинення позивачем встановлених судом апеляційної інстанції трьох фактів неналежного виконання своїх посадових обов`язків ще не набрав законної сили.
ІІІ. Касаційне оскарження
6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги вказує, що суди, на його думку, неповно дослідили обставини, які мають значення для справи.
6.2. Відповідач зауважує, що встановлені під час дисциплінарного провадження порушення вимог митного законодавства свідчать про несумлінне виконання позивачем своїх службових обов`язків, що є порушенням Присяги державних службовців. Відповідач вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням встановленого Законом України "Про державну службу" порядку за допущені державним службовцем дисциплінарні проступки, отже підстави для задоволення позову відсутні. Так, відповідач вказує, що 05.01.2016 року позивачем було вилучено запис з ЕЖ ППП про переміщення транспортного засобу р/н GNH617, за яким наявні форми контролю з примітками по даній особі (TINTARI PETRU), оскільки останній вже ввозив до України транспортний засіб щодо якого відсутня інформація про вивезення, проте відповідно до частини 3 статті 481 МКУ позивач мав скласти протокол стосовно вказаної особи про порушення митних правил, 12.01.2016 року та 13.02.2016 року при здійсненні митних формальностей під час переміщення транспортних засобів р/н НОМЕР_3 громадянкою ОСОБА_9 та р/н НОМЕР_4 громадянкою ОСОБА_10 , які мали застереження щодо ввезення вказаною особою у попередніх періодах іншого транспортного засобу, по яким відсутня інформація щодо подальше вивезення, позивачем також було порушено Порядок виконання митних формальностей, оскільки ОСОБА_1 мав би оформити картки відмови у митному оформленні, а не вилучати такі записи та проводити митного оформлення стосовно пасажирів транспортних засобів. Отже, порушення позивачем зобов`язань про додержання актів законодавства України та сумлінного виконання своїх обов`язків, які становлять зміст Присяги державного службовця, свідчить про її порушення та є підставою для припинення державної служби. Так, позивачем не спростовано факту протиправності своїх дій та своєї вини у їх вчиненні, посилання на не легітимність Дисциплінарної комісії є безпідставними з огляду на включення до її складу представників виборного органу Первинної профспілкової організації державних службовців Одеської митниці ДФС наказом від 17.05.2016 року №167
6.3. Зазначив, що позивач не виконав вимоги посадової інструкції в частині забезпечення контролю за виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів, щодо яких застосовуються митні процедури, а тому його було правомірно звільнено з займаної посади. Вказаний наказ є достатньо обґрунтованим.
7. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року проходив службу в митних органах та з 17.12.2014 року обіймав посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС.
9. Наказом начальника Одеської митниці ДФС від 01 листопада 2016 року №1114-О "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за порушення Присяги державного службовця у відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС з 01 листопада 2016 року (а.с.12-16).
10. Підставою звільнення визначено: службова записка Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС від 31 жовтня 2016 року №3336/15-70-18, Подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби, пояснення ОСОБА_1 .
11. Відповідно до наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 01 листопада 2016 року №1114-О, за результатами вивчення матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС Білий Б.Б. за короткий проміжок часу (протягом місяця) вчинив три факти неналежного виконання своїх посадових обов`язків з ознаками використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб, а саме здійснив неправомірне вилучення з ЕЖ ППП записів про переміщення транспортних засобів: 05.01.2016 року ОСОБА_1 було вилучено запис з про переміщення транспортного засобу р/н НОМЕР_2 , за яким наявні форми контролю з примітками по даній особі (TINTARI PETRU), оскільки останній вже ввозив до України транспортний засіб щодо якого відсутня інформація про вивезення та не склав протокол стосовно вказаної особи про порушення митних правил, 12.01.2016 року та 13.02.2016 року при здійсненні митних формальностей під час переміщення транспортних засобів р/н НОМЕР_3 громадянкою ОСОБА_9 та р/н НОМЕР_4 громадянкою ОСОБА_10 , які мали застереження щодо ввезення вказаною особою у попередніх періодах іншого транспортного засобу, по яким відсутня інформація щодо подальше вивезення, ОСОБА_1 було вилучено записи про переміщення транспортних засобів та не оформлено картки відмови. Цими діями, на думку відповідача, ОСОБА_1 допустив факт використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 9 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" (а.с.25-29).
12. З огляду на вищезазначене, Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС внесла на розгляд начальнику Одеської митниці ДФС Подання щодо притягнення державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту Білгород-Дністровський Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу" у вигляді звільнення з посади державної служби (а.с.19-23).
13. Уважаючи своє звільнення незаконним та не погоджуючись з наказом від 01 листопада 2016 року №1110-О, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
18. Згідно зі статтею 5 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (частково втратив чинність з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
19. Основні обов`язки державного службовця закріплені у частині першій статті 10 цього Закону та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
20. Частиною першою статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
21. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема, у разі: відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону (пункт 6 частини першої статті 30 цього Закону).
22. Відтак, цим пунктом визначений не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.
23. У силу частини другої статті 17 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Присяга державного службовця полягає в обов`язку вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки.
24. 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до частини першої статті 64 якого за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
25. Згідно з частиною першою статті 65 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
26. Пунктом 1 частини другої цієї ж статті встановлено серед переліку дисциплінарних проступків порушення Присяги державного службовця.
27. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
28. За правилами частини четвертої цієї статті у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
29. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII).
30. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
31. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
32. Відповідно до частини 1 статті 67 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
33. Згідно з вимогами статті 69 зазначеного Закону, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
34. Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
35. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
36. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об`єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.
37. Кількість представників громадських об`єднань у складі дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб.
38. Членам дисциплінарної комісії забороняється передавати і розголошувати інформацію, отриману під час здійснення дисциплінарного провадження.
39. У разі якщо один із членів дисциплінарної комісії прямо підпорядкований особі, стосовно якої відкрито або здійснюється дисциплінарне провадження, такий член дисциплінарної комісії не повинен брати участі у прийнятті рішення.
40. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить три роки.
41. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.
42. До складу дисциплінарної комісії можуть включатися експерти або інші представники громадських об`єднань, утворених відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання", за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
43. До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом.
44. Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
45. У разі неможливості створення в державному органі постійної дисциплінарної комісії справи про дисциплінарні проступки, вчинені державними службовцями цього органу, розглядаються дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня в порядку підпорядкування. У разі відсутності державного органу вищого рівня дисциплінарна комісія може утворюватися одноразово для конкретної справи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
46. Члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії.
47. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.
48. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.
49. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.
50. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
51. За правилами частини першої статті 73 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
52. Частиною 2 статті 73 вказаного Закону визначено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
53. Згідно з частиною третьою зазначеної статті, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.
54. У відповідності до вимог статті 74 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
55. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
56. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
58. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
59. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
60. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
61. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
62. Статтею 77 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.
63. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
64. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
65. У разі виявлення за результатами розгляду ознак злочину чи адміністративного правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
66. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
67. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
68. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
69. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 цього ж Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
70. Згідно з пунктом 7.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672) у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
VI. Оцінка Верховного Суду
71. Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом цього спору є правомірність звільнення позивача.
72. Як убачається з матеріалів справи, дії позивача щодо вилучення записів про переміщення транспортних засобів з ЕЖ ППП, а також внесення інформації стосовно переміщення транспортних засобів на в`їзд в Україну, кваліфіковані відповідачем як використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пункту 9 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". Водночас , відповідно до наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 01 листопада 2016 року №1114-О ОСОБА_1 звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
73. Зі змісту положень Закону України "Про державну службу" убачається, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.
74. Так, з наведених норм Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.(частина перша статті 69)
75. Також, положеннями Закону України "Про державну службу" установлено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. (частина перша статті 73)
76. При цьому, частиною другою статті 73 Закону України "Про державну службу" визначено, які, зокрема, висновки в обов`язковому порядку повинна містити така дисциплінарна справа.
77. У свою чергу, згідно зазначених вимог Закону України "Про державну службу" дисциплінарна комісія в обов`язковому порядку на відповідному засіданні повинна розглянути сформовано відносно державного службовця дисциплінарну справу (з усіма її складовими) та лише після такого розгляду скласти відповідне подання, яке і буде відповідним результатом розгляду дисциплінарної справи.
78. Судом першої та апеляційної інстанцій зі змісту спірного наказу про звільнення позивача встановлено, що нормативною підставою для звільнення позивача із займаної посади відповідачем визначено пункт 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", за яким дисциплінарним проступком є порушення Присяги державного службовця.
79. При цьому судами було встановлено, що в резолютивній частині оскаржуваного наказу відповідачем не визначено в чому проявився дисциплінарний проступок з боку позивача, що став підставою для його звільнення за правилами пункту 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". У мотивувальній частині наказу, як на підставу для звільнення позивача із займаної посади, відповідач указав на вчинення позивачем дисциплінарного проступку за ознаками пункту 9 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
80. За висновком Дисциплінарної комісії та поданням цієї Комісії також констатовано, що позивач вчинив дисциплінарний проступок за ознаками пункту 9 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу".
81. Суди встановили, що приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади згідно з пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" відповідач не обґрунтував підстав для кваліфікування встановленого з боку позивача проступку за вказаними положеннями. Також цей наказ відповідача суперечить висновкам Дисциплінарної комісії про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу".
82. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнятий не на підставі висновків Дисциплінарної комісії та без належного обґрунтування наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", відповідачем не визначено які саме дії позивача є порушенням Присяги.
83. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про державну службу", особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".
85. З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
86. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.
87. За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
88. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
89. За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
90. Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
91. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
92. Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
93. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
94. Верховний Суд неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
95. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
96. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
97. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
98. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
99. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 803/1303/16 та від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16.
100. Проте, відповідачем не вказано який саме позивачем вчинено проступок, яким підірвано довіру та авторитет державних органів України, що не є сумісним із подальшим проходженням останнім державної служби. Відповідач не визначив обставини, які вказують на вчинення позивачем проступку, який порочить його як державного службовця та дискредитує митницю, що є порушенням Присяги державного службовця.
101. Водночас, як встановлено у судовому процесі, дії позивача, які кваліфікувалися відповідачем як дисциплінарний проступок, мали місце 25 січня 2016 року, до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Відтак відповідач безпідставно кваліфікував дії позивача на підставі норм цього Закону, оскільки на момент вчинення проступку вказаний нормативний акт не набув чинності.
102. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
103. Приймаючи наказ про звільнення відповідач не застосував вищевказані норми статті 58 Конституції України й відповідно дав неправильну оцінку щодо застосування відповідачем норм Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
104. Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, Верховний Суд вважає правильними їх висновки про наявність підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного наказу про його звільнення.
105. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
106. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.
107. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
108. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
109. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VIІ. Судові витрати
110. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
111. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
2. Постанову на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року в цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко