ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа №815/6864/16
адміністративне провадження №К/9901/37915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №815/6864/16 за позовом Приватного підприємства "Землі Бесарабії" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Землі Бесарабії" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (суддя Балан Я.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя Косцова І.П., суддя: Стас Л.В., Турецька І.О.),
ВСТАНОВИВ:
ПП "Землі Бессарабії" звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2016 №2030 "Про проведення фактичної перевірки ПП "Землі Бессарабії".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 змінено в частині обґрунтування судового рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Землі Бессарабії" оскаржило їх до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №815/6864/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано справи №815/6864/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 прийнято матеріали справи до провадження та призначено касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні на 29.07.2021.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки та винесення оскаржуваного наказу. Позивач вказує, що реалізація норм статті 80 Податкового кодексу України, яка регламентує прийняття рішення про проведення та проведення фактичної перевірки, здійснюється контролюючим органом виключно за певної, законодавчо визначеної умови. На думку позивача, такою умовою (обставиною, що відбувалась) є наявність у контролюючого органу отриманої у встановленому законодавством порядку, документально підтвердженої інформації про порушення платником податків податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють органи ДФС. Як вважає позивач, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не передбачено дві окремі, незалежні одна від одної підстави проведення фактичної перевірки. З вказаного слідує, що проведення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів можливе лише за умови отримання інформації про порушення вимог законодавства. У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2016 ГУ ДФС в Одеській області видано наказ №2030 "Про проведення фактичної перевірки ПП "Землі Бесарабії", яким на підставі підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, вирішено провести фактичну перевірку ПП "Землі Бесарабії" за період з 01.04.2016 по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб. (а.с. 55).
06.12.2016 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області здійснено виїзд за місцезнаходженням позивача для проведення фактичної перевірки, однак останній відмовився від отримання направлень на проведення перевірки та не допустив представників контролюючого органу до перевірки, про що складено відповідні акти від 06.12.2016 №221, №222. Також позивач звернувся до суду з позовом про оскарження вказаного наказу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному наказі зазначено підставу проведення і у податкового органу були законні підстави для проведення фактичної перевірки. При цьому, суд взяв до уваги доповідну записку начальника Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області, з якої вбачається, що відповідно до реєстру податкових накладних окремі підприємства, серед яких ПП "Землі Бессарабії", показували реалізацію пального, а фактично здійснювали реалізацію лише талонів, що призводить до штучного та можливо безпідставного завищення обсягів реалізації пального.
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову погодився. Разом з тим, судова колегія вважала помилковим врахування судом першої інстанції в якості доказу доповідної записки Начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки для проведення фактичної перевірки ПП "Землі Бессарабії" наявність такої інформації не була обов`язковою, тому з мотивувальної частини судового рішення необхідно виключити посилання на зазначений доказ, яке міститься в абзацах 5,6 сторінки 3 судового рішення.
Податковий кодекс України (далі - ПК України)регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Зі змісту підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України вбачається, що контролюючим органам надано право проводити в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2, 80.2.5 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У свою чергу, для вирішення питання щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, слід перевірити, якими функціями, відповідно до законодавства, наділений податковий орган у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Таким чином, контролюючий орган наділеній повноваженнями проводити фактичні перевірки за наявності передбачених законом обставин, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального щодо дотримання платником податків законодавства під час здійснення господарської діяльності у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, в тому числі і пального.
Як вказали суди, доводи позивача, що наказ ГУ ДФС в Одеській області «Про проведення фактичної перевірки ПП «Землі Бессарабії» код ЄДРПОУ 35154030 №2030 від 30.11.2016 винесено з порушеннями, оскільки в ньому відсутні підстави для проведення перевірки - спростовуються тим, що в оскаржуваному наказі зазначена підстава проведення перевірки (підпункти 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
За змістом пунктів 80.5, 80.9 статті 80 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, а строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється). Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Тобто, в даному випадку, обов`язковою умовою для початку проведення фактичної перевірки є наявність підстав для її проведення та пред`явлення направлення на проведення такої перевірки та наказу про призначення перевірки. При визначенні строків пред`явлення (надіслання) зазначених документів для проведення позапланової виїзної перевірки вказаними нормами передбачено єдину умову - вручити до початку перевірки.
Положеннями вищенаведеної правової норми визначено вичерпні підстави для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Зокрема, представників контролюючого органу може бути не допущено до проведення перевірки лише у разі непред`явлення платнику податків направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.
Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, посадовими особами податкового органу перед початком перевірки пред`явлено уповноваженій особі позивача направлення на перевірку та копію наказу про проведення фактичної перевірки, в яких зазначено дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта який перевіряється, мета, вид (фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, отже, відповідачем повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача та безпосередньо щодо проведення такої перевірки.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Землі Бесарабії" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №815/6864/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду