ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №816/1125/16
адміністративне провадження №К/9901/31722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор»
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (суддя Бойко С.С.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (судді: Старосуд М.І. (головуючий), Яковенко М.М., Лях О.П.)
у справі № 816/1125/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (далі - ТОВ «Гутянський елеватор») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві, контролюючий орган), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14 червня 2016 року №1897-17 в частині вимоги сплатити 342 443,77 грн податку на прибуток приватних підприємств; та визнати протиправними дій ДПІ у м. Полтаві з формування та направлення ТОВ «Гутянський елеватор» податкової вимоги від 14 червня 2016 року № 1897-17 в частині вимоги сплатити 342 443,77 грн податку на прибуток приватних підприємств.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Гутянський елеватор» зазначило, що контролюючим органом безпідставно сформовано та надіслано податкову вимогу від 14 червня 2016 року № 1897-17 в частині повідомлення про необхідність сплатити податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 342 443,77 грн, оскільки факт сплати позивачем вказаної суми встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення прав позивача, оскільки податкова вимога ДПІ у м. Полтаві від 14 червня 2016 року №1897-17 відкликана в силу закону, а дії відповідача щодо формування та направлення такої вимоги не створюють для ТОВ «Гутянський елеватор» жодних правових наслідків.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що на дату направлення спірної податкової вимоги у ТОВ «Гутянський елеватор» відсутній податковий борг, у зв`язку з чим така вимога не могла бути виписана та, відповідно, відкликана в порядку підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 14 червня 2016 року ДПІ у м. Полтаві сформовано та надіслано ТОВ «Гутянський елеватор» податкову вимогу № 1897-17, в якій повідомлено платника податків про те, що станом на 13 червня 2016 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 343 480,21 грн, зокрема 342 443,77 грн - податок на прибуток приватних підприємств та 1036,44 грн - податок на додану вартість.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Так, згідно з витягом з інтегрованої картки ТОВ «Гутянський елеватор» за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» на дату формування спірної податкової вимоги за особовим рахунком позивача обліковувався податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 342 443,77 грн.
З огляду на це суму податкового боргу в автоматичному порядку включено по податкової вимоги від 14 червня 2016 року № 1897-17.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі даних витягу з інтегрованої картки ТОВ «Гутянський елеватор» станом на 09 серпня 2016 року, відповідачем виключено з інтегрованої картки платника податків податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 342 443,77 грн у зв`язку з поданням позивачем до ДПІ у м. Полтаві декларації з податку на прибуток приватних підприємств від 09 серпня 2016 року № 9139866422 за терміном сплати 19 серпня 2016 року, згідно з якою платником податків самостійно зменшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 233 866 грн.
Таким чином, облікований в інтегрованій картці ТОВ «Гутянський елеватор» за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 342 443,77 грн погашений органом стягнення за рахунок самостійно задекларованих грошових зобов`язань платника податків.
Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: згідно підпункту 60.1.1 сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Згідно з пунктом 60.2 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Отже, враховуючи наведені вище положення статті 60 Податкового кодексу України та встановлені у справі обставини справи, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що спірна податкова вимога вважається відкликаною в силу закону, відтак не порушує права позивача.
Щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтаві з формування та направлення ТОВ «Гутянський елеватор» податкової вимоги від 14 червня 2016 року № 1897-17, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що правова оцінка дій на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб`єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
У даному випадку дії відповідача щодо формування та направлення спірної податкової вимоги вчинені у межах його компетенції відповідно до вимог податкового законодавства та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту відкликання такої вимоги не порушують права позивача.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що контролюючим органом неправомірно обліковано в інтегрованій картці ТОВ «Гутянський елеватор» податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 342 443,77 грн, однак неправомірність таких дій відповідача не є предметом даного спору.
Разом із тим, Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій дотримано норми процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Касаційна скарга контролюючого органу не спростовує правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова