ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 816/1530/18
касаційне провадження № К/9901/8372/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (головуючий суддя - Чеснокова А.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бенедик А.П.; судді - Присяжнюк О.В., Мельнікова Л.В.)
у справі № 816/1530/18
за позовом Приватного акціонерного товариства Кременчуцької виробничо-торгівельної фірми «Кремтекс»
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство Кременчуцька виробничо-торгівельна фірма «Кремтекс» (далі - ПрАТ Кременчуцька ВТ фірма «Кремтекс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2018 року № 0004911401 та від 24 квітня 2018 року № 0004901404.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 18 вересня 2018 року адміністративний позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій та несвоєчасному оприбуткуванні платником готівкових коштів у касі підприємства в сумі 20921,53 грн.
Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області.
04 червня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
03 грудня 2021 року ГУ ДФС у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Кременчуцької ВТ фірми «Кремтекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт від 02 квітня 2018 року № 418/16-31-14-01-10/00309699.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статей 134 135 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання консультаційних послуг з питань здійснення господарської діяльності та управління при виконанні замовлень з виготовлення швейних виробів на орендованих площах у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також робіт із виготовлення швейних виробів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з огляду на фіктивний характер проведених поставок, що мотивовано відсутністю у постачальників у достатній кількості основних фондів і трудових ресурсів.
Крім того, ГУ ДФС у Полтавській області дійшло висновку про недотримання платником правил пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), у зв`язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів у касі підприємства в сумі 20921,53 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 24 квітня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004911401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 119310,00 грн за основним платежем та 29827,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004901404, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 104607,65 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2018 року № 0004911401, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податку.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі таких операцій.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здачі-приймання робіт (надання послуг); накладних; виписок з рахунку платника в банку; документів, що підтверджують господарський характер понесених ПрАТ Кременчуцькою ВТ фірмою «Кремтекс» витрат.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Щодо твердження ГУ ДФС у Полтавській області про те, що контрагенти ПрАТ Кременчуцької ВТ фірми «Кремтекс» не мали достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
При наданні оцінки законності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2018 року № 0004901404, слід врахувати, що за правилами пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Згідно з пунктом 4.2 глави 4 Положення відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.
Пунктом 4.3 глави 4 Положення передбачено, що підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства-юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що отримані магазином позивача упродовж січня 2016 року готівкові кошти оприбутковувалися в касі підприємства наступного робочого дня, що кваліфіковано контролюючим органом як несвоєчасне оприбуткування готівки.
Водночас, як з`ясовано судовими інстанціями, відповідно до графіку роботи фірмовий магазин платника працює з 10:00 год до 18:00 год, що не співпадає з графіком роботи каси підприємства, яка працює з 8:00 год до 17:00 год, що обумовлює об`єктивність доводів судів попередніх інстанцій про недопущення платником у розглядуваній ситуації порушення оприбуткування готівкової виручки (готівки) шляхом її здавання до каси підприємства наступного робочого дня відповідно до внутрішніх правил, затверджених генеральним директором ПрАТ Кременчуцької ВТ фірми «Кремтекс».
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова