ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 816/1791/18
адміністративне провадження № К/9901/66116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 (суддя - Чеснокова А.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 (судді - Макаренко О.М., Донець Л.О., Мінаєва О.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У травні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення від 21 травня 2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га;
- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27.04.2018 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новотагамлицького старостинського округу Машівського селищної ради Машівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.
До заяви було додано графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера законного представника, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
Листом від 21.05.2018 №4236/0/26-18 відповідач повідомив заявника про те, що за результатами розгляду додатків, доданих до клопотання, а саме свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.08.2007, ОСОБА_2 досяг 11 років, тобто є неповнолітнім. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства. Враховуючи викладене, у Головного управління відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання.
Не погодившись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те що, з метою одержання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,00 га в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, водночас за результатами розгляду даного клопотання, відповідач відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи свою відмову тим, що заявник є малолітньою особою з огляду на що не має права на одержання у власність земельної ділянки.
Посилалась на те, що Земельним та Цивільним кодексами України, а також іншими законодавчими актами реалізацію права на безоплатну передачу земельних ділянок не віднесено до тих дій, які не можуть вчинятися фізичними особами не самостійно, а через представників. Таким чином, малолітні особи мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, а подання заяви, передбаченої ч. 6 ст. 118 ЗК України, а також здійснення інших необхідних дій, пов`язаних із такою приватизацією, мають здійснювати від їх імені їх батьки (усиновителі), що і було зроблено у даному випадку.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №4236/0/26-18 від 21.05.2018 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , подану його законним представником ОСОБА_1 , від 27.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли висновку про безпідставність відмови відповідача у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл, суди виходили з того, що прийняттю відповідачем рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою передує процедура розгляду певного пакету документів, визначених ст. 118 Земельного кодексу України та перевірки місця розташування земельної ділянки вимогам законів та відповідній документації.
Враховуючи, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку землеустрою була обгрунтована тим, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, а тому не має права вчиняти правочини спрямовані на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, що свідчить про те, що подане позивачем клопотанням разом з відповідними документами відповідачем на відповідність критеріям ст. 118 Земельного кодексу України, не перевірялось, що належить до виключних повноважень відповідача, тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Зокрема, покликається на неефективність обраного судами способу захисту, оскільки після прийняття постанови судом апеляційної інстанції вона звернулась до відповідача з клопотанням про повторний розгляд клопотання від 27.04.2018 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за наслідками розгляду якого відповідачем прийнято наказ від 30.10.2018 про відмову у наданні дозволу. При цьому, свою відмову відповідач обгрунтував підставою, яка не була зазначена ним під час розгляду клопотання вперше.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, з врахуванням висновків судів що такі повноваження є дискреційними, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, подане позивачем клопотання разом з відповідними документами відповідачем на відповідність критеріям ст. 118 Земельного кодексу України не перевірялось, а надана листом відмова позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою була обгрунтована лише тим, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, тому не має права вчиняти правочини спрямовані на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних шляхом зобов?язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на наказ відповідача від 30.10.2018 про відмову у наданні дозволу на розробку землеустрою прийнятого за наслідками повторного розгляду клопотання, із зазначенням підстави для відмови, як доказ неефективності обраного судами способу захисту порушених прав, є безпідставним, оскільки такий прийнято на виконання судових рішень у цій справі з врахуванням викладених в судових рішеннях висновків, і в разі незгоди з яким, позивач вправі оскаржити його у спосіб, визначений чинним законодавством.
В свою чергу, спірні правовідносини у цій справі, виникли у зв`язку з незгодою позивача з відмовою відповідача у наданні дозволу на розробку землеустрою з підстав, викладених у листі від 21.05.2018, і саме такі підстави відмови були предметом розгляду в межах цієї справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи, що судові рішення у цій справі оскаржуються позивачем лише в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відтак касаційний перегляд здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги відповідно до вимог статті 341 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись ст. 343 349 350 355 356 КАС України, Суд -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук