ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 816/329/17
адміністративне провадження № К/9901/41163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя Канигіна Т. С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Рєзнікова С. С., судді: Старостін В. В., Бегунц А. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Магнолія Ресурс`` до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Магнолія Ресурс`` (надалі - позивач, ТОВ``Магнолія Ресурс``, товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило:
- визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ``Магнолія Ресурс``, поданої засобами електронного зв`язку;
- визнати такими, що прийняті органом ДФС (ДПІ) в строки, визначені нормами діючого законодавства, відповідно до вимог договору про визнання електронних документів №151220161 від 15.12.2016, податкові накладні №10 від 01.02.2017, №11 від 02.02.2017, №13 від 06.02.2017, №19 від 07.02.2017, №22 від 08.02.2017, №23 від 09.02.2017, №24 від 10.02.2017, №27 від 13.02.2017, №28 від 14.02.2017, №29 від 14.02.2017, №30 від 14.02.2017, №34 від 20.02.2017, №70 від 20.02.2017 та податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік;
- зобов`язати ДПІ приймати в подальшому податкову звітність від ТОВ``Магнолія Ресурс`` засобами електронного зв`язку відповідно до вимог договору про визнання електронних документів №151220161 від 15.12.2016.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідач безпідставно не прийняв податкові накладні, надіслані в електронному вигляді для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Також, на думку позивача, відповідач безпідставно відмовив ТОВ``Магнолія Ресурс`` у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік. Позивач зазначив, що на момент подання податкової звітності засобами електронного зв`язку з використанням електронної системи підготовки і подання податкової звітності, діяв договір про визнання електронної звітності, а сертифікати ключа були чинними, тому у відповідача не було підстав для відмови у прийнятті названих документів. Крім того, орган ДФС відмовив ТОВ``Магнолія Ресурс`` у прийнятті документів, не зазначивши дійсну причину такої відмови.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Суд визнав протиправними дії ДПІ щодо неприйняття податкових накладних: №10 від 01.02.2017 на суму 2' 000' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №11 від 02.02.2017 на суму 1' 000' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №13 від 06.02.2017 на суму 911' 697,32 грн, яка подана для реєстрації 25.02.2017, №19 від 07.02.2017 на суму 2' 600' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №22 від 08.02.2017 на суму 1' 377' 720,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №23 від 09.02.2017 на суму 650' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №24 від 10.02.2017 на суму 589' 200,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №27 від 13.02.2017 на суму 436' 747,42 грн, яка подана для реєстрації 24.02.2017, №28 від 14.02.2017 на суму 2' 689' 920,00 грн, яка подана для реєстрації 25.02.2017, №29 від 14.02.2017 на суму 436' 747,42 грн, яка подана для реєстрації 25.02.2017, №30 від 14.02.2017 на суму 600' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №34 від 20.02.2017 на суму 1' 050' 000,00 грн, яка подана для реєстрації 28.02.2017, №70 від 20.02.2017 на суму 873' 494,83 грн, яка подана для реєстрації 02.03.2017; податкової декларації ТОВ``Магнолія Ресурс`` з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, яка отримана податковим органом 26.02.2017. Зазначені податкові накладні суд визнав такими, що прийняті та зареєстровані датою операційного дня їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову декларацію - датою отримання її податковим органом, тобто 26.02.2017. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів наявності визначених пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, підстав для відмови у реєстрації вище зазначених податкових накладних в ЄРПН. Також, відповідачем не надано доказів того, що податкові накладні містять помилки під час їх заповнення або ж доказів розірвання договору про визнання електронної звітності №151220161 від 15.12.2016. Відмова в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача приймати у подальшому податкову звітність від ТОВ``Магнолія Ресурс`` засобами електронного зв`язку відповідно до вимог договору про визнання електронних документів №151220161 від 15.12.2016, мотивована висновком суду про те, що така вимога є передчасною з огляду на відсутність підстав вважати, що відповідач не прийматиме у подальшому податкову звітність від ТОВ``Магнолія Ресурс``.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.05.2017 постанову суду першої інстанції скасував в частині задоволення адміністративного позову ТОВ``Магнолія Ресурс`` про визнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік такою, що прийнята у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 26.02.2017, та в цій частині прийняв нове судове рішення про відмову в позові з підстав відсутності спору (суд встановив, що податкова декларація за 2016 рік, надіслана платником податку поштою, була зареєстрована контролюючим органом згідно з пунктами 49.8, 49.9 статті 49 Податкового Кодексу (ПК) України). В іншій частині постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишив без змін, погодившись з її мотивами.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відподач посилався на те, що позивач на вимогу контролюючого органу не надав документів підтверджуючих реальність господарських операцій з придбання та поставки товарів, що є свідченням оформлення податкових накладних без здійснення фактичних операцій, у зв`язку з чим у реєстрації податкових накладних було відмовлено правомірно.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.09.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу II цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ``Магнолія Ресурс``, яке перебуває на обліку платників податку у ДПІ, 15.12.2016 уклало договір про визнання електронних документів №151220161 із вказаним контролюючим органом. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Складені за наслідками операцій з постачання товарів податкові накладні №10 від 01.02.2017, №11 від 02.02.2017, №13 від 06.02.2017, №19 від 07.02.2017, №22 від 08.02.2017, №23 від 09.02.2017, №24 від 10.02.2017, №27 від 13.02.2017, №28 від 14.02.2017, №29 від 14.02.2017, №30 від 14.02.2017, №34 від 20.02.2017, №70 від 20.02.2017 були подані позивачем в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку до органу ДФС для їх реєстрації в ЄРПН. Однак, доставлені до центрального рівня ДПС України впродовж операційного дня податкові накладні не були прийняті для реєстрації. Як підтверджено квитанціями №1, податкові накладні не були прийняті з підстав виявлення помилки: ``Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ``40947449``. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності``. Стосовно податкової накладної від 07.02.2017 №19 помилкою зазначено факт реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН з такими ж реквізитами.
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.
Реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції {абзац пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законами №5083-VI від 05.07.2012, №1797-VIII від 21.12.2016}.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин {абзац пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014; в редакції Закону №1797-VIII від 21.12.2016}.
Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України {абзац 18 пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законами №4834-VI від 24.05.2012, № 643-VIII від 16.07.2015, №909-VIII від 24.12.2015}.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН у період виникнення спірних правовідносин був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок).
Згідно з пункту 7 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.
Відповідно до пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв`язку.
Отже, податковим законодавством визначено обов`язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування і конкретний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Перелік підстав для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентувався на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 7 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов`язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею З Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).
Таким чином, якщо податковий документ відповідає вищенаведеним вимогам, він обов`язково має бути прийнятий контролюючим органом.
В силу частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень. Таке ж правило встановлено частиною другою статті 77 КАС України в чинній редакції цього Кодексу.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку правомірність своїх дій та рішень.
У судовому процесі відповідач не надав доказів наявності визначених пунктом 9 Порядку підстав для відмови у прийнятті податкових накладних позивача до реєстрації в ЄРПН, доказів того, що податкові накладні містять помилки під час їх заповнення або вже зареєстровані з такими ж реквізитами, або ж доказів розірвання договору про визнання електронної звітності. Квитанції №1 не містять чіткої інформації у чому саме полягає порушення платником вимог Інструкції, як і суми ПДВ за вже зареєстрованою накладною від 07.02.2017 №19.
З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) дали правильну юридичну оцінку встановленим у судовому процесі обставинам щодо чинності та дії договору про визнання електронної звітності від 15.12.2016 №151220161, укладеного між позивачем та відповідачем, сертифікатів ключа на час реєстрації податкових накладних, відповідності податкових накладних нормам пункту 201.1 статті 201 ПК України, наявної інформації в квитанціях щодо підстав неприйняття податкових накладних та зробили обґрунтований висновок, що у судовому процесі ДПІ не доведено правомірність відмови у реєстрації податкових накладних позивача з підстав, визначених пунктом 9 Порядку.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Доводи відповідача у касаційній скарзі на неврахуванням судами обставин, що передбачені нормами пункту 201.16 статті 201 ПК України та не надання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів на вимогу контролюючого органу, Суд відхиляє, оскільки саме вказана норма визначає випадки зупинення реєстрації податкових накладних з наведених відповідачем підстав, тоді як предметом спору є саме відмова у реєстрації податкових накладних з підстав, наведених у квитанціях №1.
З приводу доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині часового обмеження відповідача у можливості надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, то ці порушення у розумінні положень частини другої статті 353 КАС України не є такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення, адже вони не призвели до унеможливлення встановлення обставин у справі. Зазначені обмеження були усунуті під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою відповідача.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 351 КАС України).
Отже, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи, частини перша - третя статті 242 КАС України у редакції з 15.12.2017) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева