ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №816/3416/15
касаційне провадження №К/9901/28693/18, К/9901/28692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС (далі - Офіс) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» (далі - Товариство) до Офісу великих платників ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.10.2015, ухваленою у відкритому судовому засіданні, позов задовольнив. Повний текст рішення був складений 03.11.2015.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3603923304298 копія рішення суду першої інстанції була отримана Офісом 10.11.2015.
Офіс 20.11.2015 оскаржив це рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.12.2015 залишив апеляційну скаргу Офісу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 20.01.2016 -апеляційну скаргу Офісу повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.
17.08.2016 Офіс вдруге звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.09.2016 залишив апеляційну скаргу Офісу без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апеляційна скарга була подана з порушенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку без клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, та встановив Офісу тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що первісно апеляційна скаргу була подана Офісом у межах строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, проте оскільки до 01.09.2015 органи ДФС були звільнені від сплати судового збору, то кошторисом Офісу на 2015 рік не були передбачені витрати на оплату судового збору, у зв`язку з чим Офіс звернувся вдруге до суду із апеляційною скаргою після того, як був затверджений кошторис і Офіс отримав можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2016 відмовив Офісу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, з огляду на те, що наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не є достатніми для задоволення, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що вона не є такою, що об`єктивно непереборна та не залежить від волевиявлення особи, яка подає скаргу, і не дає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження рішення суду.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2016 залишив апеляційну скаргу Офісу без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував Офісу подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, оскільки наведені Офісом підстави визнані судом неповажними згідно ухвали суду від 12.10.2016. Також в ухвалі суд встановив Офісу тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції аналогічне за текстом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням тих самих причин пропуску строку.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2016 відмовив Офісу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, з огляду на те, що наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не є достатніми для задоволення, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що вона не є такою, що об`єктивно непереборна та не залежить від волевиявлення особи, яка подає скаргу, і не дає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження рішення суду. Також, суд вказав, що Офіс не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування для сплати судового збору.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 вказані Офісом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції були визнані неповажними.
Офіс оскаржив ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та від 16.11.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 19.12.2016 відкрив касаційні провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Офіс посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Офіс зазначає, що діяв сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною.
У запереченнях на касаційні скарги Товариство просить суд відмовити у їх задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.02.2020 прийняв касаційні скарги Офісу до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.02.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.
Положеннями абзаців 1, 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Харківський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у поновлення строку на апеляційне оскарження (ухвала від 15.11.2016) та, як наслідок, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 16.11.2016) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Офісом у другому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не було зазначено будь-яких інших підстав для поновлення строку, окрім відсутності у офісу фінансування на сплату судового збору, тоді як зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Харківським апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 12.10.2016. Матеріалами справи підтверджується, що подане Офісом вдруге клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції аналогічне за тестом та змістом первісно поданому клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також колегія суддів зазначає, що Офіс є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Наведене спростовує доводи касаційних скарг.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, касаційні скарги Офісу підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 - без змін.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду