№ 816/466/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 816/466/16

адміністративне провадження № К/9901/26336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (суддя Бойко С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (судді: Макаренко Я.М. (головуючий), Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі №816/466/16.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулось до суду з позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2015 № 0011761700 та від 14.01.2016 № 0000251700.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 28.10.2015 № 0011761700 та від 14.01.2016 № 0000251700, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14.01.2016 № 0000251700 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500 на суму 650 079,35 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючим органом не було доведено та надано належних та достатніх доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства в частині задоволених позовних вимог.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року в частині незадоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року апеляційну скаргу Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі №816/466/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2015 № 0011761700 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 388 519,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 194 259,50 грн та ухвалено в цій частині нову постанову, якою вказану частину позовних вимог ФОП ОСОБА_1 задоволено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі № 816/466/16 залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване невідповідністю окремих висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2015 № 0011761700 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 388 519,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 194 259,50 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області (дата проведення державної реєстрації 25.12.2001), номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 25820170000000559. ФО-П ОСОБА_1 зареєстрована платником податку на додану вартість 27.06.2007 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 та перебуває на податковому обліку в Чутівському відділенні Карлівської ОДПІ з 25.12.2001.

На підставі наказу Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 25.08.2015 №76 ГДРІ відділу доходів і зборів з фізичних осіб Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області інспектором податкової та митної справи І рангу Ганжою Л.Я., ГДРІ відділу доходів і зборів з фізичних осіб Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області інспектором податкової та митної справи ІІ рангу Воскривко О.В., заступником начальника відділу доходів і зборів з фізичних осіб Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області інспектором податкової та митної справи ІІ рангу Новоселецькою І.Ю. проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки контролюючим органом 07.10.2015 складено акт №41/17-НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: п.44.1 ст.44, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб відповідно декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та додатку 5 до декларації в сумі 530 468,00 грн; п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 414 517,00 грн, в результаті перевірки донараховано податку на додану вартість у сумі 391 979,00 грн за період 2014 року, у тому числі: за березень 2014 року в сумі 96500,00 грн, за травень 2014 року в сумі 1 635,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 339,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 14 252,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 279253,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки від 07.10.2015 № 41/17-НОМЕР_1, направив до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на вказаний акт. Листом від 26.10.2015 за вих. №379/Ф/16-12-17-12 Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомила ФОП ОСОБА_1 про залишення без розгляду її заперечення від 20.10.2015 на акт перевірки від 07.10.2015 № 41/17-НОМЕР_1 у зв`язку з його поданням до контролюючого органу з порушенням встановлених п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України термінів подання.

На підставі висновків акту перевірки від 07.10.2015 № 41/17-НОМЕР_1 Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 28.10.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011771700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 663 085,00 грн, у тому числі 530468,00грн - за основним платежем та 132 617,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0011761700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 587 968,50 грн, в тому числі 391 979,00 грн - за основним платежем та 195989,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.2015 №0011771700 та № 0011761700, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області. Рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області від 20.11.2015 було продовжено розгляд скарг ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення від 28.10.2015 № 0011771700 та № 0011761700 до 08.01.2016. Листом від 10.12.2015 за вих. № 831/Ф/16-31-10-04-11 ГУ ДФС у Полтавській області зобов`язало Карлівську ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області призначити та провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань оскарження.

На підставі наказу Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 11.12.2015 №196 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом 28.12.2015 складено акт № 92/17-НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: п.44.1 ст. 44, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, встановлено заниження документально підтверджених витрат в сумі 3 059 196,96 грн, та п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, встановлено порушення в частині ведення книги обліку доходів і витрат, а саме: занижено валового доходу в сумі 5 807,96 грн. В результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 521 050,84 грн; п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість на суму 414 517,00 грн, в результаті перевірки донараховано податку на додану вартість у сумі 391 979,00 грн за період 2014 року, у тому числі: за березень 2014 року в сумі 96 500,00 грн, за травень 2014 року в сумі 1 635,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 339,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 14 252,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 279253,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки від 28.12.2015 № 92/17-НОМЕР_1, направив до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на вказаний акт від 04.01.2016, за результатами розгляду якого Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства (лист-відповідь від 14.01.2016 за № 11/Ф/16-12-17-12).

Поряд з цим, рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016 № 18/Ф/16-31-10-04-11, враховуючи акти перевірок від 07.10.2015 № 41/17-НОМЕР_1 та від 28.12.2015 № 92/17-НОМЕР_1, скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015 № 0011761700 про сплату податку на додану вартість в сумі 391 979,00 грн і штрафних санкцій в сумі 195 989,50 грн залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Водночас, за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015 № 0011771700 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 530 468,00 грн і штрафних санкцій в сумі 132 617,00 грн рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016№ 19/Ф/16-31-10-04-11, враховуючи акти перевірок від 07.10.2015 №41/17-НОМЕР_1 та від 28.12.2015 № 92/17-НОМЕР_1, скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 28.10.2015 № 0011771700 в частині нарахованого основного платежу в сумі 9 417,00 грн та в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 2 354,00 грн, в іншій частині основного платежу в сумі 521 051,00 грн та нарахованої штрафної санкції в сумі 130 263,00 грн зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

14.01.2016 Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 651 313,55 грн, у тому числі 521 050,84 грн - за основним платежем та 130 262,71 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарг позивача на рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016 № 18/Ф/16-31-10-04-11 та № 19/Ф/16-31-10-04-11, ДФС України рішенням від 29.02.2016 № 2177/Ф/99-99-10-01-03-14 залишило без змін податкові повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 28.10.2015 № 0011761700 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість та рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016 № 18/Ф/16-31-10-04-11 про результати розгляду первинної скарги, № 0011771700 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016 № 19/Ф/16-31-10-04-11 про результати розгляду первинної скарги) та рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 06.01.2016 № 19/Ф/16-31-10-04-11 про результати розгляду первинної скарги, а повторні скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у травні, червні, вересні та грудні 2014 року включила до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за результатами господарських операцій з придбання у ТОВ «Компанія «Стар Лайн» автомобільних запасних частин, послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів марки Toyota Corola та марки Toyota Land Cruiser, придбання масла моторного, фільтрів повітряних, колодок гальмівних, інших витрат на технічний ремонт та планове обслуговування автомобіля марки Lexus LX570.

Згідно договору оренди автомобіля у приватної особи від 01.01.2014 ОСОБА_2 (орендодавець) надала, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) прийняла в строкове платне користування автомобіль марки Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Також згідно договору оренди автомобіля у приватної особи від 01.01.2014, згідно якого ОСОБА_3 (орендодавець) надала, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) прийняла в строкове платне користування автомобіль марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_4 . За умовами пунктів 6.2.2 вказаних договорів, які є аналогічними за змістом, саме до обов`язків орендодавця, а не орендаря, входять обов`язки по здійсненню ремонту та технічного обслуговування автомобіля. Тобто, всі витрати по ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3 мала оплачувати громадянка ОСОБА_2 , а автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_4 - громадянка ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані договори оренди автомобіля у приватної особи від 01.01.2014 не відповідають вимогам статті 799 Цивільного Кодексу України з огляду на відсутність їх нотаріального посвідчення, а відповідно до ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу). Тобто, вказані договори оренди автомобіля не створюють будь-яких правових наслідків з моменту їх вчинення. Враховуючи те, що договори оренди не посвідчені нотаріально та є нікчемними, вони не створюють будь-яких правових наслідків з моменту їх підписання, у зв`язку з чим вони, як і складені на їх виконання первині документи, не набули статусу первинного документу в силу своєї недійсності, не створюють будь-яких правових наслідків та не можуть бути підставою для відображення операції з оренди в бухгалтерському та податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що суми ПДВ сплачені на придбання у ТОВ «Компанія «Стар Лайн» автомобільних запасних частин, послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, масла моторного, фільтрів повітряних, колодок гальмівних не можуть бути включені до податкового кредиту, оскільки операції з придбання автомобільних запасних частин, послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, масла моторного, фільтрів повітряних, колодок гальмівних не пов`язані з веденням господарської діяльності позивача, оскільки отримання вказаних автомобілів в оренду не підтверджується документально. Крім того, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано доказів того, що використання автомобіля Lexus LX570, власником якого являється ОСОБА_1 , пов`язане з господарською діяльність останньої, як фізичної особи-підприємця.

У зв`язку з встановленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по ПДВ в частині придбання запчастин, послуг по ремонту та технічному обслуговуванню, масла моторного у ТОВ «Компанія «Стар Лайн».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у березні, липні, жовтні, грудні 2014 року було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ «Агроресурс» та ТОВ з іноземними інвестиціями «НовоФарм».

20.03.2014 між ТОВ «Агроресурс» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 434-т купівлі продажу техніки (тракторів) виробництва РУП «Мінський тракторний завод» на умовах попередньої оплати. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську техніку у кількості, комплектності, асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах договору /найменування товару - Трактор Беларус-892, кількість 3 шт., ціна за одну одиницю товару з ПДВ - 193 000,00 грн, загальна вартість з ПДВ - 579 000,00 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі № 220314 від 22.03.2014, відповідно до якого ТОВ «Агроресурс» передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає сільськогосподарську техніку в свою власність: - трактор Беларус-892, заводський номер НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 , трансмісія № НОМЕР_7 ; - трактор Беларус-892, заводський номер НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , трансмісія № НОМЕР_10 ; - трактор Беларус-892, заводський номер № НОМЕР_11 , номер двигуна НОМЕР_12 , трансмісія № НОМЕР_13 . Зазначені трактори зареєстровані за позивачем в Державній інспекції сільського господарства в Полтавській області, про що свідчать видані 09.04.2014 свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_14 , серії НОМЕР_15 , серії НОМЕР_16 . ТОВ «Агроресурс» на користь ФОП ОСОБА_1 виписані податкові накладні № 948 від 24.03.2014 та №1188 від 27.03.2014.

31.03.2014 трактори Беларус-892 зараховані на баланс основних засобів ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2014 № 1, № 2, № 3.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ з ІІ «Новофарм» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладені договори № Н-157 Т-14 від 01.07.2014 та №Н-206 Т-14 від 18.08.2014 поставки сільськогосподарської техніки, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, які викладені в п. 2.3 та Графіку внесення платежів, зазначеному в Додатку № 2. Пунктом 1.2. договорів визначено, що найменування товару, його кількість, базова ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки визначені в Додатку № 1, графік внесення платежів, визначені в Додатку № 2, які є невід`ємною частиною цього договору. Згідно Додатку № 1 від 01.07.2014 до договору № Н-157 Т-14 від 01.07.2014 товаром, який має бути поставлений покупцю є: комбайн зернозбиральний роторний САSЕ 8120 новий; жатка зернова САSЕ 2020 (9,1 м) нова; жатка для збирання соняшника Маіnеrо (11м) нова; візок для транспортування жатки (9,1 м) новий. Відповідно до додатку № 1 від 18.08.2014 до договору № Н-206 Т-14 від 18.08.2014 товаром, який має бути поставлений покупцю є жатка для збирання кукурудзи Оlimac Drago 12-ти рядкова, міжряддя 70 см, нова.

Грошові кошти згідно вказаних вище договорів поставки сільськогосподарської техніки позивачем були перераховані відповідно до платіжних доручень № 1131 від 03.07.2014, № 1135 від 10.07.2014, № 1248 від 26.08.2014 року, № 1290 від 18.09.2014, № 1420 від 21.11.2014, при цьому, призначенням платежу у всіх цих платіжних дорученнях зазначено «передоплата або часткова оплата» згідно відповідного договору поставки сільськогосподарської техніки.

ТОВ з ІІ «Новофарм» на користь позивача в 2014 році виписано податкові накладні №1617 від 03.07.2014, № 1620 від 10.07.2014, № 2770 від 26.08.2014, № 3156 від 18.09.2014 та № 1710 від 21.11.2014.

ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту у 2014 році податок на додану вартість за результатами господарських операцій з придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ з ІІ «Новофарм» та ТОВ «Агросфера», а саме: тракторів Беларус-892, комбайну CASE 8120, жниварки зернової CASE 2020 7,6 м., жниварки для збирання соняшника 1040 Маіnеrо 11,1 м, візка для перевезення жатки 9,1 м, жатки для збирання кукурудзи Оlimac Drago 12-ти рядкової, міжряддя 70 см. Факт використання позивачем вказаної сільськогосподарської техніки у власній господарській діяльності підтверджується договором про надання послуг № 10 від 01.07.2014 та додатковою угодою № 1 до вказаного договору, відповідно до яких позивач надав Фермерському господарству «Філенківське» послуги комбайном CASE 8120 (жниварки зернової CASE 2020 7,6 м., жниварки для збирання соняшника 1040 Маіnеrо 11,1 м., жаткою для збирання кукурудзи Оlimac Drago 12-ти рядкової, міжряддя 70 см) по збору врожаю сільськогосподарських культур, а Фермерське господарство «Філенківське» зобов`язалося прийняти такі послуги та оплатити їх. В підтвердження укладання та виконання сторонами вказаного договору позивачем надано специфікації, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності позивача є Допоміжна діяльність у рослинництві клас 01.61, що включає діяльність пов`язану із наданням сільськогосподарської техніки іншим платникам податку для виконання послуг.

Враховуючи, що за надання позивачем послуг Фермерському господарству «Філенківське» комбайном CASE 8120 (жниварки зернової CASE 2020 7,6 м., жниварки для збирання соняшника 1040 Маіnеrо 11,1 м., жаткою для збирання кукурудзи Оlimac Drago 12-ти рядкової, міжряддя 70 см) договором про надання послуг № 10 від 01.07.2014 передбачалася оплата таких послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що використання сільськогосподарської техніки за вказаним договором спрямоване на отримання прибутку, а тому така техніка використана позивачем у власній господарській діяльності. Крім того, факт використання придбаної сільськогосподарської техніки у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем реєстрами відправки зерна та іншої продукції з поля. Наявність у позивача орендованих земельних ділянок, засіяних зерновими культурами підтверджується актом перевірки № 41 від 07.10.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбані трактори Беларус-892 використовувалися позивачем в межах господарської діяльності на майновому комплексі в с. Березове Чутівського району Полтавської області для обслуговування власного поголів`я ВРХ, що підтверджується копіями облікових листів тракториста-машиніста за квітень-грудень 2014 року. Наявність у позивача майнового комплексу в с. Березове підтверджується актом перевірки № 41 від 07.10.2015, відповідно до якого позивач має зерносклад, корівники (2 шт), телятники (3 шт), приміщення вагової, силосну споруду (2 шт). Згідно договору оренди корівника від 01.09.2013 позивачем здано в оренду ФГ «Филенківське» корівники (2шт). Між тим, у позивача в користуванні перебували телятники (3 шт), приміщення вагової, силосна споруда (2 шт). Враховуючи, що у позивача в користуванні протягом 2014 року перебувала частина приміщень майнового комплексу в с. Березове, які позивач використовував у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи контролюючого органу про не підтвердження позивачем використання придбаних тракторів Беларус-892 у межах господарської діяльності.

Таким чином, придбана позивачем сільськогосподарська техніка придбавалася з метою використання у власній господарській діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні загального оподатковуваного доходу платником було занижено валовий дохід сумі 5 807,96 грн, а саме: згідно книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці та виписок банку з розрахункового рахунку встановлено: дохід від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік становить 21 139 466,49 грн (без ПДВ), платником відображено в податковій декларації та додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи дохід в сумі 21 132 496,95 грн, різниця становить 6 969,54 грн. А саме: згідно виписок банку на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік було повернуто надлишково перераховані кошти постачальникам за ТМЦ в сумі 6 969,54 грн, в т.ч. ПДВ - 1161,59 грн, а саме: за червень місяць ТОВ «Молочні ріки-Д» (38199582) згідно платіжного доручення від 26.06.2014 № 1085 та згідно листа про повернення грошових коштів № 77 від 24.06.2014 на суму 950,00 грн, в т.ч. ПДВ - 158,33 грн; ПСП «Дружба» (30652745) згідні платіжного доручення № 580 від 26.06.2014 повернуто надлишково перераховані кошти в сумі 4 702,50 грн в т.ч. ПДВ - 783,75 грн, за жовтень 2014 року згідно платіжного доручення № 2378 від 24.10.2014 повернуто надлишково перераховані кошти по договору № Мс006-13 від 11.03.2013, ПІІ «Серна» (23393195) на суму 1180,47 грн, в т.ч. ПДВ - 196,74 грн; за грудень 2014 року згідно платіжного доручення №1476 від 10.12.2014 та згідно листа №207 від 11.11.2014 повернуто надлишково перерахованих коштів ТОВ «Агросфера» (31320991) на суму 136,57 грн, в т.ч. ПДВ - 22,76 грн. Всього повернуто коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 з розрахункових рахунків постачальників на суму 6969,54 грн, в т.ч. ПДВ - 1161,58 грн, без ПДВ - 5807,96 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 при визначенні доходу отриманого протягом 2014 року від провадження господарської діяльності було занижено дохід на суму повернутих коштів в розмірі 5807,96 грн. Дана сума, як вказує відповідач, не вплинула на податкове зобов`язання з ПДВ. Позивачем підтверджено, що нею було занижено валовий дохід в сумі 5807,96 грн, що підтверджується його письмовими поясненнями. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу на суму 5807,96 грн за 2014 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки № 41/17-НОМЕР_1 від 07.10.2015 контролюючий орган вказує про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з отриманням доходів у 2014 році щодо придбання силосу на суму 3 059 196,96 грн по причині безпідставного включення їх до складу витрат додатка 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. Вказана позиція обґрунтована тим, що згідно акту документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 № 67/17-НОМЕР_1 від 04.08.2014 за період перевірки з 01.01.2013 по 31.12.2013 визначено відсутність залишків силосу станом на 31.12.2013.

Згідно додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи у розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності та книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 вказано, що понесені витрати по розведенню іншої великої рогатої худоби та буйволів становлять 3 463 971,70 грн, а саме: 241 654,36 грн - вартість придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 163 120,38 грн - заробітна плата; 3 059 196,96 грн - інші витрати. Листом № 214 від 29.09.2015 (вх. № 2074/6 від 30.09.2015) ФОП ОСОБА_1 надано розшифровку інших витрат по кожному з видів діяльності, зокрема, по розведенню іншої великої рогатої худоби та буйволів, витрати у сумі 3 059 196,96 грн віднесені на виготовлення кормів (кормів власного виробництва).

01.01.2013 між ФГ «Филенківське» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №1/1/2013, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність покупця) сільськогосподарську продукцію силос, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити постачальнику його вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з придбання силосу позивачем до матеріалів справи надані: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, довідки щодо раціону годівлі 1 голови ВРХ, відомості витрат кормів, звіти про рух худоби та птиці на фермі, акти звіряння взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Филенківське», бухгалтерські довідки ФОП ОСОБА_1 , накладні внутрішньогосподарського призначення, обороти ТМЦ на складах, банківські виписки.

Таким чином, у 2014 році у позивача була в наявності ВРХ, для годування якої позивач використовував силос, а надані позивачем первинні бухгалтерські документи спростовують висновки контролюючого органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов`язаних із отриманням доходів у 2014 році щодо придбання кормів на суму 3 059 196,96 грн по причині безпідставного включення сум на їх придбання до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та додатку 5 розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України щодо оформлення відповідних первинних документів, та на не використання позивачем придбаної техніки у своїй господарській діяльності, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

11.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.3. Підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті164.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

11.4. Пункти 177.1-177.4 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

11.5. Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

13. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

18. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

20. Також, колегія суддів зазначає, що витрати, які пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків платник податків допусти порушення вимог законодавства, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

24. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14.01.2016 № 0000251700 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500, на суму 650 079,35 грн, податкового повідомлення рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 28.10.2015 № 0011761700 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 388 519,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 194 259,50 грн, оскільки контролюючий орган при їх прийнятті діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що не було спростовано відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, така підтверджується первинними документами (угодами, договорами про надання послуг, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, реєстрами, довідками щодо раціону годівлі 1 голови ВРХ, відомостями витрат кормів, актами звіряння взаємних розрахунків та іншими документами), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами факт використання позивачем придбаної сільськогосподарської техніки у власній господарській діяльності (підтверджується наданими позивачем реєстрами відправки зерна та іншої продукції з поля, наявність у позивача орендованих земельних ділянок, засіяних зерновими культурами), а також встановлено, що придбані трактори Беларус-892 використовувалися позивачем в межах господарської діяльності на майновому комплексі в с. Березове, Чутівського району, Полтавської області для обслуговування власного поголів`я ВРХ (підтверджується, зокрема, копіями облікових листів тракториста-машиніста за квітень-грудень 2014 року). Враховуючи, що у позивача в користуванні протягом 2014 року перебувала частина приміщень вказаного майнового комплексу в с. Березове, які позивач використовував у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи контролюючого органу про не підтвердження позивачем використання придбаних тракторів Беларус-892 у межах господарської діяльності.

25. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 816/466/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова