ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа №817/2237/16
адміністративне провадження №К/9901/42645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Тацій Л.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у складі колегії суддів: Франовської К.С. (головуючий), Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В. у справі №817/2237/16 за позовом Малого приватного підприємства фірма "Промсервіс" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс" (надалі - МППФ "Промсервіс") звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці в Рівненській області (надалі - Управління), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 17.11.2016 №000109 про накладення штрафу в розмірі 72500,00 грн. за порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління від 17.11.2016 №000109.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. З 18.10.2016 по 24.10.2016 Управлінням, на підставі наказу від 17.10.2016 №621 проведено позапланову перевірку додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наслідками якої складено акт №33А/04-14.
4.2. Актом перевірки встановлено наступні порушення:
-статті 65 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), яке полягало у тому, що на підприємстві МППФ "Промсервіс" надурочні роботи працівника перевищували 120 годин на рік, а саме встановлено, що ОСОБА_1 відпрацювала 1214 годин, що перевищують допустиму норму надурочних робіт на рік на 217 годин;
-статті 107 КЗпП України, яке полягало у тому, що на МППФ "Промсервіс" оплата працівникам за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі у відповідності до чинного законодавства України;
-статті 106 КЗпП України, яке полягало у тому, що працівникам не нараховувалась і не виплачувалась оплата праці за надурочний час;
-частини 1 статті 47 КЗпП України, яке полягало у тому, що при звільненні працівника з роботи належно оформлена трудова книжка не видавалась в день звільнення.
4.3. 03.11.2016 МППФ "Промсервіс" було подано заперечення на акт перевірки, в яких не погодилось із висновками акта перевірки та на їх спростування надано розрахунки нарахування заробітної плати по працівниках, в яких відображено нарахування надурочних робіт в подвійному розмірі, а також оплату за роботу в святкові та неробочі дні.
4.4. 17.11.2016 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування начальником Управління прийняті постанови:
-№000108 (позивачем не оскаржується), якою накладено на позивача штраф у розмірі 1450 грн. за порушення вимог: частини 1 статті 65 КЗпП України, яке полягало у тому, що надурочні роботи для працівника перевищують 120 годин на рік; порушення вимог частини 1 статті 47 КЗпП України, яке полягало у тому, що власник або уповноважений ним орган в день звільнення не видав працівникові належно оформлену трудову книжку;
-№000109, якою накладено штраф на позивача у розмірі 72500 грн. за порушення вимог: статті 107 КЗпП України, яке полягало у тому, що оплата працівникам за роботу у святкові і неробочі дні не проводилась в подвійному розмірі; статті 106 КЗпП України, яке полягало у тому, що працівникам не нараховувалась та не виплачувалась оплата праці за надурочний час.
4.5. Судом апеляційної інстанції досліджено, що згідно з табелями обліку робочого часу за період грудень 2015 року - вересень 2016 року працівники МППФ "Промсервіс" працювали у неробочі дні: ОСОБА_2 - 01.01.2016 (11 год.), 07.01.2016 (11 год.), 08.03.2016 (8 год.), 09.05.2016 (8 год.) та 28.06.2016 (8 год); ОСОБА_3 - 01.05.2016 (10 год.), 02.05.2016 (4 год.) та 09.05.2016 (4 год.); ОСОБА_4 - 24.08.2016 (13 год.); ОСОБА_1 - 01.01.2016 (5 год.), 07.01.2016 (5 год.), 28.06.2016 (13 год.) та 24.08.2016 (8 год.); ОСОБА_5 - 08.03.2016 (13 год.), 01.05.2016 (13 год.), 02.05.2016 (13 год.) та 09.05.2016 (13 год.), 09.06.2016 (13 год.). Згідно з розрахунковими відомостями за період грудень 2015 року - травень 2016 року, включно, працівнику ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась оплата праці за роботу в надурочний час в подвійному розмірі. Згідно з розрахунковими листками на заробітну плату, які надавались працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на обґрунтування звернення до Управління, тариф/посадовий оклад працівників зазначений на рівні 16,1грн./год.
5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, погодинна ставка оплати праці працівникам позивача, названим в акті перевірки, становила 12,20 грн./год., що підтверджується штатним розписом підприємства від 01.11.2015 та розрахунково-платіжними відомостями на працівників за спірний період, наданими для суду. Також, суд першої інстанції зазначив, що працівникам, які працювали у святкові і неробочі дні, за їх бажанням надавався вихідний день або робота у такий день оплачувалась у повному обсязі. У зв`язку з цим, судом першої інстанції констатовано відсутність порушень вимог статей 106 107 КЗпП України та зроблено висновок про протиправність оскаржуваної постанови Управління.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позовних вимог зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, зобов`язаний був прийняти до уваги розрахункові листи на заробітну плату, які видавалися працівникам позивача та надати їм належну оцінку. На переконання суду апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів щодо надання працівникам іншого дня відпочинку за роботу у святкові та неробочі дні ні під час проведення перевірки, ні до суду. Тому, суд апеляційної інстанції погодився з твердженнями відповідача, що посадовий оклад працівників позивача становив саме 16,10 грн./год., а робота у святкові і неробочі дні позивачем у подвійному розмірі не оплачувалася і працівникам не надавався інший день відпочинку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2017.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник наголошує, що суду апеляційної інстанції слід було взяти до уваги саме розрахунково-платіжні відомості працівників та штатний розпис, що надавались позивачем, оскільки розрахункові листки, надані працівниками для відповідача, не містять підпису і печатки МППФ "Промсервіс", а вказані у цих листках реєстраційні номери облікових карток платників податків і табельні номери працівників під час судового розгляду не перевірялись. Також, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином спростовано тієї обставини, що позивачем надавався для відповідача під час проведення перевірки штатний розпис МППФ "Промсервіс". Заперечує відсутність здійснення позивачем оплати праці за вихідні та святкові дні.
8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до статті 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
12. Згідно зі статтею 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
13. У свою чергу, статтями 106-107 КЗПП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається (стаття 106). Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (стаття 107).
14. Частинами 1-3 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з табелями обліку робочого часу за період грудень 2015 - вересень 2016 року, вказані в акті перевірки працівники МППФ "Промсервіс" працювали у святкові і неробочі дні.
16. Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем розрахункові відомості про заробітну плату та штатний розпис підприємства, зазначив про те, що посадовий оклад працівників позивача становить 12,20 грн./год. і відтак позивачем не порушено норми законодавства про оплату праці.
17. Натомість, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані працівниками позивача до перевірки розрахункові листки про нарахування та виплату заробітної плати, встановив те, що цих листках посадовий оклад працівників позивача складав не 12,2 грн./год., а 16,1 грн./год.
18. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати працівникові працедавець зобов`язаний повідомити його про розміри оплати праці, зокрема про загальну суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
19. Положення аналогічного змісту наведені у статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР. При цьому, частиною 2 цієї статті закріплено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
20. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані відповідачу працівниками позивача індивідуальні розрахункові листки, які повинні були формуватися останнім на основі даних бухгалтерського обліку, є належним і допустимим доказом на підтвердження того, що посадовий оклад цих працівників складав саме 16,1 грн./год.
21. Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідно до табелю обліку робочого часу: за січень 2016 року ОСОБА_2 відпрацювала 213 год., з них 139 год. в вихідні та святкові дні згідно з графіком змінності, за які нарахована оплата по годинному тарифу 3429,30 грн. (213 год. * 16,1 грн./год. = 3429,30 грн.), якщо ж взяти до уваги твердження позивача, що посадовий оклад цього працівника становить 12,20 грн./год., то заробітна плата в погодинному тарифі повинна становити 902,80 грн. (74 год. * 12.20 грн./год.) та 3391,60 грн. (139 год. * 24,40 грн./год.) за роботу у вихідні та святкові дні, а всього 4294,40 грн., що значно більше, ніж нараховано та виплачено позивачем; за травень 2016 року ОСОБА_3 відпрацювала 187 год., з них 108 год. у вихідні та святкові дні згідно з графіком змінності, за які нарахована оплата по годинному тарифу 3010,70 грн. (187 год. * 16,10 грн./год. = 3010,70 грн.). Якщо взяти до уваги твердження позивача, що посадовий оклад становить 12,20 грн./год., то заробітна плата в погодинному тарифі повинна становити 963,8 грн. (79 год. * 12.20 грн./год.) та 2635,20 грн. (108 год. * 24,40 грн./год.) за роботу у вихідні та святкові дні, а всього 3599 грн., що більше, ніж нараховано та виплачено позивачем; ОСОБА_4 відпрацювала 257 год., з них 110 год. у вихідні та святкові дні згідно з графіком змінності, за які нарахована оплата по годинному тарифу 4137,70 грн. (257 грн. * 16,1 грн./год. = 3010,70 грн.). Якщо взяти до уваги твердження позивача, що посадовий оклад становить 12,20 грн./год., то заробітна плата в погодинному тарифі повинна становити 1342 грн. (110 год. * 12.20 грн./год.) та 3586,80 грн. (147 год. * 24,40 грн./год.) за роботу у вихідні та святкові дні, а всього 4928,8 грн., що більше, ніж нараховано та виплачено позивачем.
22. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач приводить розрахунки, які не відповідають наданим ним самим відомостям про нарахування заробітної плати. Зокрема, згідно з розрахунком заробітної плати ОСОБА_2 за січень 2016 року, з урахуванням того, що остання відпрацювала 213 год., нарахована їй заробітна плата повинна становити 3355,20 грн. (1842,20 грн. - (151 год. * 12,20 грн./год.) та 1512,80 грн. (62 год. * 4,40 грн./год.), що не відповідає розміру, який був виплачений згідно розрахунку на отримання заробітної плати - 3429,20 грн. Згідно з розрахунком заробітної плати ОСОБА_3 за травень 2016 року, з урахуванням того, що остання відпрацювала 187 год., нарахована їй заробітна плата повинна становити 2928 грн. (1634,80 грн. - (134 год. * 12,20 грн./год.) та 1293 грн. - (53 год. * 24,40), що не відповідає розміру, який був виплачений згідно з розрахунком на отримання заробітної плати - 3010,70 грн. Згідно з розрахунком заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2016 року, з урахуванням того, що остання відпрацювала 221 год., заробітна плата повинна становити 3550,20 грн. (1842,20 грн. - (151 год. * 12.20 грн./год.) та 1708,00 грн. - (70 год. * 24.40 грн./год.), що не відповідає розміру, який було виплачений згідно з розрахунком на отримання заробітної плати - 3558,10 грн.
23. У зв`язку з цим, слід погодити з висновками суду апеляційної інстанції з приводу того, що посадовий оклад працівників МППФ "Промсервіс" становив 16,10 грн./год., а позивачем робота у святкові і неробочі дні цих працівників у подвійному розмірі не оплачувалася, інший день відпочинку цим працівниками не надавався.
24. За змістом статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття судових рішень), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
25. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
26. Згідно зі статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
27. З огляду на наведене, колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності суду апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи брати до уваги саме відомості стосовно розміру посадового окладу, зазначені у штатному розписі та у розрахункових відомостях, наданих позивачем, оскільки суд апеляційної інстанції, з дотриманням вказаних вимог КАС України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав брати до уваги саме розрахункові листки, надані працівниками МППФ "Промсервіс" до перевірки, задля підтвердження обставин щодо розміру їх посадового окладу та, відтак, правильності нарахування і виплати їм заробітної плати за роботу у святкові та неробочі дні.
28. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з правилами трудового розпорядку МППФ "Промсервіс", для працівників підприємства визначено підсумковий облік робочого часу терміном 6 місяців. В акті перевірки зазначено, що працівник позивача ОСОБА_1 відпрацювала в період з грудня 2015 року по травень 2016 року 1241 год. при нормі тривалості робочого часу за зазначений період 997 год., отже 217 год. потребувало оплати в подвійному розмірі. Проте, позивач не надав доказів того, що при посадовому окладі працівника у розмірі 16,10 грн./год, оплати роботи в надурочний проводилася у подвійному розмірі.
29. Слід наголосити, що доводи касаційної скарги зводяться до вирішення судом касаційної інстанції питання щодо достовірності досліджених судами попередніх інстанції доказів, перевагу одних доказів над іншими та додаткової перевірки доказів, що призвело б до встановлення касаційним судом фактичних обставин справи, а також виходу за межі касаційного перегляду, що суперечить вимогам частин 1-2 статті 341 КАС України.
30. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 52 341 349 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №817/2237/16 за позовом Малого приватного підприємства фірма "Промсервіс" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров Л.В. Тацій