ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 818/1188/16
адміністративне провадження № К/9901/16875/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №818/1188/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» до Державної екологічної інспекції в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (суд у складі головуючого судді - Шаповала М. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чалого І.С., суддів: П`янової Я.В., Зеленського В.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 29 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" (далі - ТОВ «Біо Лат») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Сумській області від 23.08.2016 № 38/06.
2. Позовна заява мотивована тим, що правопорушення, які стали підставою для прийняття оскаржуваного припису, не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що оскаржуваний припис відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ТОВ «Біо Лат» звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином доводи позивача стосовно відсутності доказів вчинення ним правопорушень, викладених в оскаржуваному приписі.
На думку касатора, висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на доводах відповідача, які не підтверджені жодними доказами.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2017 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. 06 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. - головуючий суддя, Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
10. У зв`язку зі зміною спеціалізації судді-доповідача Гімона М.М. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №818/1188/16.
11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
12. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. В період з 02.08.2016 по 19.08.2016 інспекторами Державної екологічної інспекції у Сумській області Шерстюком М. М. та Шимко О. І. у присутності директора ТОВ "Біо Лат" Резніченка С. С. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів.
14. За результатами вказаної перевірки складено акт від 02.08.2016, в якому зафіксовано ряд порушень природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів.
15. 23.08.2016 відповідачем винесено припис № 38/06 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
19. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у пункті 2 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 зазначено: "Встановити на місцевості межові знаки, які мають бути встановлені при проведенні зйомок земельних ділянок біля меж прибережно-захисних смуг водних об`єктів" на підставі вимог ст. 89 Водного кодексу України, ст. 42 Закону України "Про охорону земель", ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про землеустрій".
Статтею 89 Водного кодексу України 06.06.1995 № 213/95-ВР визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Згідно зі статтею 42 "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV при веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання відповідно до закону.
При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації водогосподарських об`єктів передбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню якості ґрунтів.
Забороняється скидання стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, якщо внаслідок цього може відбутися деградація і забруднення ґрунтів небезпечними речовинами.
Особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються законом.
Судами встановлено, що при обстеженні земельних ділянок, які використовує позивач, встановлено факти самовільного зайняття прибережних захисних смуг водойм, їх розорювання та вирощування в них сільськогосподарських культур.
Так, земельна ділянка на території Салтиківської сільської ради площею 17,0025 га межує з прибережною захисною смугою ставка.
При замірах ширини прибережної захисної смуги - від урізу води до розораної земельної ділянки відповідачем встановлено, що її ширина в натурі становить 35 м та не відповідає картографічному матеріалу договору оренди земельної ділянки.
При обстеженні прибережної захисної смуги водойми, що межує з земельною ділянкою площею 18,5039 га встановлено, що її ширина становить 25 м, половина її ширини розорана та на ній культивуються ранні зернові культури.
Відсутні всі межові знаки, встановлені при проведенні зйомок земельних ділянок та прийняті під охорону на підставі актів, підписаних керівником підприємства.
Відповідно до вимог частин 1-7 статті 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Оскільки в ході судового розгляду справи судами встановлено факт самовільного зайняття позивачем земельних ділянок межує з прибережною захисною смугою ставка, їх розорювання та вирощування на них сільськогосподарських культур, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пункт 2 оскаржуваного припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 ґрунтується на приписах чинного законодавства.
23. Пунктом 3 оскаржуваного припису зобов`язано позивача винести в натурі на місцевості санітарно захисні зони артезіанських свердловин підприємства.
З цього приводу суди встановили, що в с. Сахни Конотопського району санітарна захисна зона артезіанської свердловини на місцевості не визначена, розорана та в ній вирощується кукурудза.
Згідно ст. 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів» зони санітарної охорони водних об`єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.
Відповідно ст.1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно- епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
У касаційній скарзі позивач вказав, що у пункті 3 припису інспектори не зазначили меж санітарної охорони водних об`єктів на території с. Сахни. Крім того, у ТОВ "Біо Лат" відсутні землі на території населеного пункту с. Сахни, на яких вирощується кукурудза, в тому числі в санітарній зоні артезіанської свердловини.
Вказані доводи буди предметом оцінки судів попередніх інстанцій, які визнали їх необґрунтованими та зазначили, що відповідно до копії договору від 14.09.2015 № 22 на замовлення позивача в 2015 році проводився ремонт свердловини зі встановленням та підключенням глибинного насосу в с. Сахни Конотопського району.
Оскільки позивачем не заперечується той факт, що санітарно захисні зони артезіанських свердловин підприємства не винесені в натурі на місцевості, пункт 3 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 є правомірним та підлягає виконанню.
24. Як вбачається з оскаржуваного припису, пунктом 4 ТОВ "Біо Лат" зобов`язано провести санітарно-технічний тампонаж свердловини на території господарського двору Сахнівського відділення. Представити акт тампонажу.
Відповідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Тампонування свердловин - нагнітання у свердловину спеціальних тампонажних розчинів з метою ліквідації ускладнень при бурінні в зонах поглинання, водоприпливів, кавернозних і тріщинуватих ділянках розрізу.
Згідно ч.З ст. 105 Водного кодексу України всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути за тампоновані чи ліквідовані.
Відповідно ч.4 ст. 105 Водного кодексу України ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.
З цього приводу суди встановили, що на території господарського двору Сахнівського відділення виявлена незаконно пробурена свердловина, проектна документація на яку відсутня. Санітарна захисна зона свердловини не витримана, що може привести до забруднення підземних водоносних горизонтів. Використання води з даної свердловини є самовільним водокористуванням.
Таким чином, пункт 4 спірного припису є правомірним та підлягає виконанню.
25. Пунктом 5 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 зобов`язано позивача ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище твердих побутових відходів біля їдальні за територією господарського двору. Розміри засміченої земельної ділянки 5 м на 2 м площею 10 м , товщина шару відходів 0,4м об`єм відходів 4 м3.
Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку та техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно- заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що можестворювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.
У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров`я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Судами встановлено, що згідно акту перевірки ТОВ «Біо Лат» територія господарського двору в с. Дубов`язівка забур`янена. Біля ємності для зберігання відпрацьованих мастил мають місце незначні розливи нафтопродуктів. Біля їдальні за територією господарського двору виявлене несанкціоноване сміттєзвалище твердих побутових відходів, тари та упаковки від продовольчих товарів та залишки харчових продуктів, що призвело до засмічення землі. Розмір засміченої земельної ділянки 5 м х 2 м площею 10 м2, товщина шару - відходів 0,4 м, об`єм відходів - 4 м3. Заміри проводились металевою стрічкою № 23, яка пройшла повірку в установленому законом порядку. Із пояснень громадянина ОСОБА_1 , який мешкає поблизу підприємства позивача, сміттєзвалище утворене ТОВ "Біо Лат" внаслідок здійснення господарської діяльності їдальні.
Вказані обставини позивачем не спростовано, а тому пункт 5 оскаржуваного припису підлягає виконанню.
26. Пунктом 6 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 зобов`язано позивача вирішити питання щодо зберігання мінеральних добрив в приміщенні, яке паспортизоване та пристосоване для даного зберігання.
Згідно ст. 11 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.
Судами встановлено факт зберігання позивачем мінеральних добрив у біг-бегах біля складського приміщення, яке не паспортизоване та не пристосоване для зберігання.
Вказане є порушенням ст. 11 Закону України «Про пестициди та агрохімікати», а тому пункт 6 оскаржуваного припису є законним та обгрунтованим.
27. Пунктом 7 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області встановлено порушення позивачем вимог ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 17 , ст. 33 Закону України «Про відходи», ст. 35 Закону України «Про охорону земель» та зобов`язано ТОВ "Біо Лат" ліквідувати несанкціоноване місце зберігання твердих побутових відходів на території зернового току в с. Сахни Конотопського району Сумської області.
Згідно з ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
Відповідно до пункту "з" статті 17 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах.
Відповідно до норм статті 33 "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Судами встановлено та не спростовано позивачем, що на території зернового току в с. Сахни виявлено складування твердих побутових відходів в місці не відведеному для цих цілей, що є порушенням вимог ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 17 , ст. 33 Закону України «Про відходи», ст. 35 Закону України «Про охорону земель».
Таким чином, відповідач у пункті 7 спірного припису правомірно зобов`язав позивача ліквідувати несанкціоноване місце зберігання твердих побутових відходів на території зернового току в с. Сахни Конотопського району Сумської області.
28. Як вбачається з оскаржуваного припису, пунктом 8 зобов`язано ТОВ «Біо Лат» надати інформацію та копії документів відповідно до наданого запису від 19.08.2016 року на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Судами встановлено, що керівником ТОВ «Біо Лат» Резніченком С.С. на запит від 19.08.2016 року щодо надання документів дозвільного характеру в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів та поводження з відходами, даних документів надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 8 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Статтею 11 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний, зокрема надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Судами встановлено та не спростовано позивачем, що керівником ТОВ «Біо Лат» в порушення ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не надано запитуваних відповідачем документів.
Відтак, вимоги пункту 8 спірного припису ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
29. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що припис Державної екологічної інспекції в Сумській області від 23.08.2016 № 38/06 є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
30. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
32. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
33. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» -залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року по справі №818/1188/16 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій