№ 818/1346/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 818/1346/16

адміністративне провадження № К/9901/38945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 (суддя - Осіпова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (судді - Калитка О.М., Кононенко З.О., Бондар В.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною і скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 26.09.2016 №Р-09302/0/5/16/5447/6-16, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок йому в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області;

зобов`язати відповідача затвердити цей проект землеустрою.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації від 29.12.2012 №832-ОД ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду терміном на 10 років орієнтованою площею 90 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель запасу на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.10).

На підставі вказаного розпорядження ТОВ «Координат-БС», яке має відповідний дозвіл на даний вид робіт, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про фермерське господарство» був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Управлінням Держземагентства у Сумському районі Сумської області наданий висновок від 28.11.2013 №6644/01-30-6433 про погодження зазначеного проекту землеустрою (а.с.11-12).

Листом від 05.09.2014 №31-18-0.7-6399/2-14 Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомило, що оскільки земельні ділянки з шифрами агровиробничих груп 53д та 121д відносяться до особливо цінних ґрунтів, перелік яких затверджений наказом Держкомзему України від 06.10.2013 №245, то проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі, та роз`яснено право позивача повторно звернутися із клопотанням про затвердження проекту після проведення експертизи землевпорядної документації (а.с.13).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 у справі №818/3308/14, яка набрала законної сили (а.с.18-20), визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Держземагенства у Сумській області, викладену у листі від 05.09.2014 № 31-18-0.7-6399/2-14, про обов`язкову державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області, та зобов`язано відповідача розглянути поданий проект землеустрою.

В подальшому, після повторного надання позивачем на затвердження до Головного управління Держземагенства у Сумській області проекту землеустрою йому надійшов лист від 16.10.2015 №ДС-31-18-0.7-5171/25-15 (а.с.14), в якому знову зазначено про необхідність проведення державної експертизи землевпорядної документації з посиланням на те, землі з шифрами агровиробничих груп 53д та 121д відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 у справі №818/3819/15, яка набрала законної сили (а.с.21-25), визнано протиправною і скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 16.10.2015 за № ДС-31-18-0.7-5171/25-15, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області, та зобов`язано відповідача розглянути проект землеустрою, та прийняти рішення по цьому проекту згідно з вимогами ст. 19 Конституції України і частин 6, 10 ст.123 Земельного кодексу України.

Проте, за наслідками розгляду звернення позивача щодо виконання вищевказаного рішення суду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду Головним управлінням Держгеокадастру на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 26.09.2016 №Р-09302/0/5/16/5447/6-16 (а.с.16-17), в якому зазначено про обов`язковість проведення державної експертизи землевпорядної документації, оскільки землі агровиробничих груп з шифрами 53д та 121д відносяться до особливо цінних ґрунтів.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у задоволенні його заяви протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що скаржуване рішення є протиправним, оскільки обов`язковій державній експертизі підлягають лише проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель. Разом з тим, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, які він просить передати в оренду, не належать до вказаної категорії земель. Крім того, зазначає, що єдиним можливим та правильним способом захисту його порушеного права у даному випадку буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити поданий ним проект землеустрою, оскільки, незважаючи на постанови Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 у справі №818/3308/14 та від 14.03.2016 у справі №818/3819/15, якими встановлено, що його проект землеустрою не підлягає обов`язковій державній експертизі, відповідач вже втретє відмовляє йому у затвердженні проекту.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративногос уду від 14.06.2017, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 26.09.2016 року №Р-09302/0/5/16/5447/6-16, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач при розгляді проекту землеустрою, повинен був відповідно до ч.6 та 10 ст. 123 ЗК України прийняти рішення про затвердження цього проекту та надання земельної ділянки у користування, оскільки земельні ділянки, які позивач просив надати в оренду, не відносяться до особливо цінних земель відповідно до вимог ст. 150 ЗК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликається на те, що зобов`язання Головного управління прийняти рішення про затвердження позивачу проекту землеустрою є порушенням його виключної, передбаченої законодавством компетенції на здійснення права розпорядження від імені Українського народу землями сільськогосподарського призначення.

Покликався на те що, зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою суперечить покладеним на відповідача повноваженням та ч. 6 ст. 123 ЗК України в частині затвердження такого без проведення обов`язкової державної експертизи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 267 КАС України (в зазначеній редакції) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17), Верховний Суд дійшов висновку, що "…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 у справі №818/3819/15, визнано протиправною і скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 16.10.2015 за №ДС-31-18-0.7-5171/25-15, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області, та зобов`язано відповідача розглянути проект землеустрою, та прийняти рішення по цьому проекту згідно з вимогами ст. 19 Конституції України і частин 6, 10 ст.123 Земельного кодексу України.

На виконання зазначеної постанови відповідачем на адресу позивача направлено лист від 26.09.2016 №Р-09302/0/5/16/5447/6-16, в якому зазначено про обов`язковість проведення державної експертизи землевпорядної документації, оскільки землі агровиробничих груп з шифрами 53д та 121д відносяться до особливо цінних ґрунтів.

Не погодившись з таким виконанням судового рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 у справі №818/3819/15, а спір виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зазначеного рішення.

Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або статті 383 КАС України (в діючій редакції) в межах справи №818/3819/15.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, в зв?язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 - скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук