№ 818/1431/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 818/1431/18

адміністративне провадження № К/9901/45263/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/1431/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів: П`янової Я.В., Спаскіна О.А.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у виправленні помилки в нарахованій пенсії, шляхом проведення перерахунку, на підставі достовірної довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018 та на підставі грошового атестата №3 від 25.06.2011 про основні види грошового забезпечення, за останньою штатною посадою перед звільненням та виходом на пенсію, виданих 24-ю ДПРЧ м. Тростянець та зобов`язати відповідача виправити помилку шляхом проведення перерахунку розміру пенсії позивача в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі достовірної довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018 та на підставі грошового атестата №3 від 25.06.2011 про основні види грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача, після проведення перерахунку пенсії (виправлення помилки), виконати вимогу постанови КМУ від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо збільшення розміру пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, що відповідачу надана Територіальним управлінням МНС у Сумській області про розмір грошового забезпечення на 01.04.2012 за посадою, яку позивач обіймав в день звільнення зі служби;

- зобов`язати відповідача після перерахунку пенсії (виправлення помилки) виконати вимоги пунктів 1,2,4 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу різницю між виплаченим та новим обрахованим розміром пенсії за період з 01.03.2017 по день перерахунку;

- зобов`язати відповідача проводити в подальшому нарахування та виплату пенсії позивачу у відповідності з чинними нормативно-правовими актами України.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у виправленні помилки в нарахованій пенсії, шляхом проведення перерахунку, на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018 та на підставі грошового атестата №3 від 25.06.2011 про основні види грошового забезпечення, за останньою штатною посадою перед звільненням та виходом на пенсію, виданих 24-ю ДПРЧ м.Тростянець.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області виправити помилку шляхом проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018 та на підставі грошового атестата №3 від 25.06.2011 про основні види грошового забезпечення.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виконати вимогу постанови КМУ від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо збільшення розміру пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, що надана ГУ ПФУ в Сумській області Територіальним управлінням МНС у Сумській області про розмір грошового забезпечення на 01.04.2012 за посадою, яку ОСОБА_1 обіймав в день звільнення зі служби.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області після перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням даних довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018, виконати перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог пунктів 1,2,4 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим та обрахованим розміром пенсії з урахуванням даних довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018. Різницю виплатити за період з 01.03.2017 по день перерахунку.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Сумській області витрати на оплату судового збору в сумі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Зазначене рішення суду відповідачем не оскаржувалось та набрало законної сили 16 липня 2018 року.

3. 16 грудня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року за наслідками розгляду заяви позивача від 16 грудня 2019 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

В ухвалі зазначено наступне: Надіслати окрему ухвалу на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню абзацу 3 та абзацу 6 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 по справі №818/1431/18, а саме:

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виправити помилку шляхом проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення №70 від 08.02.2018 та на підставі грошового атестата №3 від 25.06.2011 про основні види грошового забезпечення;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим та новим обрахованим розміром пенсії за період з 01.03.2017 по день перерахунку.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області області повідомити Сумський окружний адміністративний суд у місячний строк після надходження окремої ухвали про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.

У задоволенні інших вимог заяви - відмовлено.

4. 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 13 червня 2018 року по справі № 818/1431/18.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №818/1431/18 - задоволено. Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повідомити Сумський окружний адміністративний суд у місячний строк після надходження даної ухвали подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 818/1431/18 з урахуванням висновків викладених судом у даній ухвалі.

5. 15 квітня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про постановлення судом окремої ухвали про притягнення до відповідальності осіб, рішення дії або бездіяльність яких визнається протиправними. Разом з тим, позивач просив встановити судовий контролю за виконанням судового рішення від 13 червня 2018 року по справі № 818/1431/18.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 818/1431/18 - задоволено. Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повідомити Сумський окружний адміністративний суд у місячний строк після надходження даної ухвали подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 818/1431/18 з урахуванням висновків вкладених судом у даній ухвалі.

6. 14 вересня 2020 року позивачем подано заяву про визнання частково протиправними рішень, дій, бездіяльності, вчинених відповідачем - ГУ ПФУ в Сумській області на виконання рішення суду у справі №818/1431/18 в порядку статті 383 КАС України, в якій просив суд визнати протиправними рішення (дії) відповідача стосовно проведення 09 липня 2020 року трьох перерахунків пенсії позивача: станом на 01 березня 2017 року; станом на 01 січня 2018 року; станом на 01 січня 2019 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі 818/1431/18 в частині:

- за період з 01.03.2017 року по 15.07.2018 року сума доплати повинна була скласти 44501,72 грн. (а не 42447,82 грн.), тобто на 2053,9 грн. більше;

- за період з 16.07.2018 року по 31.12.2019 року сума доплат повинна скласти 28969 грн., а не 18467,82 грн. тобто на 10501,18 грн. більше перерахунок пенсії з 01.01.2018 року був незаконно проведений з основного розміру пенсії - 70% грошового забезпечення, замість визначеного як законодавством, так і рішенням суду 90% грошового забезпечення; отже, розмір пенсії повинен станом на 01.01.2018р. скласти 6868,33 грн., а не 6585,73 грн., як вирахувано відповідачем (а.с.220, І том);

- дії відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2019 року - як вважає позивач, перерахугнок був незаконно проведений з основного розміру пенсії - 70% грошового забезпечення, замість визначеного як законодавством, так і рішенням суду 90% грошового забезпечення. За підрахунками позивача, розмір його пенсії повинен був скласти - 10302,49 грн., а не 6773,62 грн., як вирахувано відповідачем (перерахунок пенсійного фонду з пенсійної справи - а.с.221, І том);

Крім цього, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно:

- не проведення перерахунку пенсії позивача станом на 26 червня 2011 року в зв`язку зі збільшенням додаткового грошового забезпечення;

- не проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови КМУ від 23 квітня 2012 року №355;

- не проведення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2020 року, яка повинна скласти згідно тексту рішення суду: «з 01 січня 2020 року - 13736,76 грн.»;

- не проведення перерахунку пенсії та не вирахування доплати за період 01 січня 2020 року - 09 липня 2020 року (день проведення перерахунку). За підрахунками позивача дана сума становить - 47426,82 грн. ( 6775,26 грн. х 7 міс.).

З урахуванням вищевикладеного позивач просив зобов`язати відповідача невідкладно провести належний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до змісту рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 818/1431/18 та в строк до 30 днів - надати до суду новий звіт про виконання вказівок суду та повне виконання рішення суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання частково протиправними рішень, дій, бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо несвоєчасного здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до змісту рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №818/1431/18. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо невжиття заходів для включення ОСОБА_1 до списків осіб, виконання рішення яких здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, після набрання законної сили рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі №818/1431/18. Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повідомити Сумський окружний адміністративний суд у місячний строк після надходження окремої ухвали про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено.

7. Не погодившись з окремою ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у відмовленій в задоволенні частині заяви та ухвалити постанову, якою задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 818/1431/18.

8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року про визнання частково правомірних рішень, дій, бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 818/1431/18.

9. Суд апеляційної інстанції мотивує своє рішення тим, що нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 821/11/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 814/1171/17, від 10 липня 2020 року у справі № 816/1861/17.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року прийнята до провадження помилково, у зв`язку із чим апеляційне провадження у справі належить закрити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що на думку позивача аналіз положень статей 249 294 383 КАС України свідчить про те, що до окремих ухвал в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 383 цього Кодексу відноситься, й окрема ухвала про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, а тому вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення.

Висновок суду апеляційної інстанції порушує право позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Європейської Конвенції з прав та основних свобод людини. Дискримінація у процесуальних правах є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Також позивач звернув увагу, що КАС України визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Оскаржуване рішення не відповідає нормам статті 64 Конституції України.

Позивач просить суд касаційної інстанції відступити від висновків зроблених Верховним Судом в постановах від 11 липня 2019 року у справі № 821/11/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 814/1171/17, від 10 липня 2020 року у справі № 816/1861/17 щодо застосування статей 294 249 383 КАС України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 28 березня 2023 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 29 березня 2023 року.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до норм частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Розгляд судом першої інстанції заяви, поданої відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може мати змістовним наслідком три судові рішення (ухвали): про повернення заяви заявнику, про задоволення заяви, про відмову у задоволенні заяви. Однак Кодекс адміністративного судочинства України по-різному регулює можливість оскарження таких судових рішень в апеляційному порядку.

В абзаці другому частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України прямо вказано, що ухвала про повернення заяви підлягає (апеляційному) оскарженню.

Щодо ухвал про задоволення заяви та про відмову в її задоволенні стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України прямих приписів не визначає. Однак у разі наявності підстав для задоволення заяви частина шоста статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України через відсилку до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає прийняття окремої ухвали; відповідно до частини сьомої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Проте щодо можливості оскарження судового рішення у третьому випадку (у разі відмови у задоволенні заяви) Кодекс адміністративного судочинства України не містить прямих чи опосередкованих вказівок. Зокрема, така ухвала не зазначена у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, який наведено в статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (і на який міститься посилання у частині другій статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України).

На переконання колегії суддів КАС ВС, відсутність у процесуальному законі можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не слугує безапеляційним аргументом щодо неможливості такого оскарження.

Колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що Верховним Судом вже розглядалися касаційні скарги за подібних правовідносин.

13. Так, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 440/2582/20 дійшла висновку, що ухвала про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена в апеляційному порядку. На цій підстві суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу фізичної особи, скасував ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Також суд касаційної інстанції у складі об`єднаної палата вирішив за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 814/1171/17, від 11 липня 2019 року у справі № 821/11/18, від 17 червня 2020 року у справі № 420/4480/19, від 03 вересня 2021 року у справі № 554/8244/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 520/5390/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 260/852/19 щодо неможливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.

14. Такі висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду обґрунтовані наступним:

- розуміння положень статей 294 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такому сенсі, який визнає неможливим оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, буде означати звуження обсягу конституційного права на апеляційний перегляд, а отже, як наслідок, права на судовий захист прав людини і громадянина, закріпленого і гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України;

- Відповідно до частини шостої статті 383 та частини сьомої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про задоволення заяви, поданої у порядку статті 383, може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таким чином, право на апеляційне оскарження з боку суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого при виконанні судового рішення визнані судом протиправними (заява задоволена), не викликає сумнівів. У цих умовах слід визнати, що визнання відсутності права суб`єкта, який звернувся зі скаргою, тобто який стверджує про порушення його прав відповідачем у процесі виконання судового рішення, на апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні його заяви ставить його як сторону у нерівні (істотно невигідні) умови, які порушують принцип рівності учасників справи перед законом і судом - одну з основних конституційних засад судочинства. Така нерівність сторін має ознаки дискримінації, забороненої з будь-яких підстав частиною другою статті 24 Конституції України, а також статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, тлумачення положень статей 294 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такому сенсі, який визнає неможливим оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, буде порушенням принципу рівності учасників справи перед законом і перед судом;

- Неможливість апеляційного оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може мати наслідком незабезпечення обов`язковості виконання судового рішення та дієвості судового контролю за його виконанням, і як наслідок, незабезпечення права особи на судовий захист.

15. Також, об`єднаною палатою КАС ВС було враховано, шо Конституційний Суд України розглядаючи справу за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, вказав, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив права на апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, діяв свавільно, оскільки не врахував її юридичних наслідків для особи-позивача та не запровадив інших дієвих механізмів захисту і поновлення порушених прав, свобод, інтересів особи-позивача, яка судовим порядком домагається виконання судового рішення, ухваленого на її користь (Рішення від 01.03.2023 2-р(II)/2023 у справі № № 3-27/2022(54/22)).

У цьому рішенні Конституційний Суд України констатував, що законодавець визначив неоднаковий обсяг процесуальних можливостей (прав) сторін адміністративного процесу щодо права на апеляційне оскарження ухвал, ухвалених за наслідками розгляду заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, надавши суб`єктові владних повноважень право на апеляційне оскарження окремої ухвали і не встановивши для особи-позивача права на апеляційне оскарження ухвали про залишення без задоволення зазначеної заяви, чим поставив особу-позивача в гірше процесуальне становище порівняно з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, знівелювавши мету діяльності адміністративних судів, визначену частиною п`ятою статті 125 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.03.2023 2-р(II)/2023 дійшов висновку, що нормативне регулювання, визначене оспорюваними приписами Кодексу, якими для особи-позивача не встановлено права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, ставлячи особу-позивача в суттєво гірше процесуальне становище порівняно з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, не забезпечує рівних процесуальних можливостей особі-позивачу захистити свої права, свободи, інтереси судовим порядком.

Конституційний Суд України виснував також, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив для особи-позивача права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, не виконав головного обов`язку, покладеного на нього приписами частини другої статті 3 Конституції України, оскільки законодавчо не встановив дієвого судового контролю за виконанням судового рішення, не забезпечив права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві та гарантій його реалізації, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, право на апеляційний перегляд справи, обов`язковість судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні, вираженої через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України).

16. З огляду на викладене колегія суддів КАС ВС при розгляді цієї справи (818/1431/18) не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 440/2582/20.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, про помилковість суджень суду апеляційної інстанції щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та закриваючи апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, як помилково відкритого.

Крім того, колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що відповідно до норм частини другої статті 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку, а не постанову.

17. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведених підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та закрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року про визнання частково правомірних рішень, дій, бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 818/1431/18 - скасувати.

Справу № 818/1431/18 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Мороз Л.Л.

Тацій Л.В.