ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 818/1745/16
касаційне провадження № К/9901/41915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 (суддя Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя - Дюкарєва С.В., судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - Товариство) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0000154600 в частині нарахування штрафу у розмірі 27929,60 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, у задоволені позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили із того, що положення статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податків її сплатив добровільно чи в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України.
Товариство оскаржило постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 до Вищого адміністративного суду України.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, пункту 87.9 статті 87 ПК України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказує, що правом застосувати штрафні санкції до платника податку контролюючий орган наділений тільки у разі, якщо такий платник несвоєчасно сплатив суму грошового зобов`язання, зазначену ним у платіжному документі.
Інспекція правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалась, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2017 справу передано на розгляд колегії суддів: Маринчак Н.Є. (головуючий суддя), Вербицька О.В., Цвіркун Ю.І.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.06.2017 касаційну скаргу Товариства залишив без руху та надав строк для усунення недоліків до 25.07.2017 шляхом подання документу на підтвердження повноважень директора Товариства та документу про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.09.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.09.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Інспекцією проведено камеральну перевірку з питань дотримання Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 31.10.2015.
За результатами перевірки складено акт від 29.07.2016 №460/28-09-46-17/34013028, яким встановлення порушення Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме: несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 34 185 618, 00 грн.
Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України у сумі 34 185 618, 00 грн по наступних періодах: березень 2015 року у сумі 6 073 393, 00 грн, квітень 2015 року у сумі 5 964 174, 70 грн, травень 2015 року у сумі 6 040 630, 00 грн, червень 2015 року у сумі 6 045 870, 00 грн, липень 2015 року у сумі 6 074 941, 00 грн, серпень 2015 року у сумі 3 956 117, 00 грн, жовтень 2015 року у сумі 30 492, 40 грн.
На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.08.2016 №0000154600, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України в розмірі 20 % від несвоєчасно погашених сум в загальній сумі 6 837 123, 62 грн.
Товариство частково не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 27 929, 60 грн на суму узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 139 648, 00 грн.
Судовими інстанціями установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року Товариством задекларовано суму податкового зобов`язання до сплати в Державний бюджет у розмірі 6 073 393, 00 грн. Зазначена сума узгодженого податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених ПК України, сплачена позивачем не була внаслідок чого виник податковий борг.
Вказаний податковий борг був погашений Товариством протягом вересня - листопада 2015 року в сумі 5 933 745, 00 грн шляхом сплати грошових коштів відповідно до платіжних доручень, а в сумі 139 648, 00 грн за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 67 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктами 87.1, 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що податковим законодавством становлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пунктом першим статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на вищевикладене, а також те, що Товариством порушено терміни сплати на більше ніж за 30 календарних днів, на думку колегії суддів, податковим органом правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова