04.12.2024

№ 818/3737/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №818/3737/15

адміністративне провадження №К/9901/19213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (колегія у складі суддів: Кравченка Є.Д., Павлічек В.О., Прилипчука О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Калиновського В.А., Бенедик А.П., Старостіна В.В.) у справі № 818/3737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за подання звітів з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв за 2014 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв подавались ним належним чином у встановленій законом формі та з достовірними відомостями. Товариство не здійснює виробництво алкогольних напоїв виноматеріалів та коньяків, а придбає їх у постачальників як сировину для виробництва вермутів, в той час як згідно вимог чинного законодавства звіт за формою № 2-РС подається лише відносно обсягів виробництва та реалізації алкогольних напоїв, а не придбаних для їх виробництва матеріалів, що, на переконання позивача, свідчить про хибність висновків про порушення ним норм чинного законодавства.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 21 жовтня 2015 № 000433, яким до Товариства застосовано фінансові санкції у розмірі 204 000, 00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Товариство не здійснює виробництво виноматеріалів та коньяків, а придбає їх у постачальників як сировину для виробництва вермутів, які зазначені в додатках до ліцензії. Таким чином, висновок відповідача про надання позивачем недостовірних даних у звітах по формі № 2-РС за 2014 рік, а саме про не зазначення даних щодо обсягів придбаних та використаних у виробництві виноматеріалів та коньяків є необґрунтованим.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 21 січня 2015 року по 29 січня 2015 року податковим органом проведена фактична перевірка Товариства з питань дотримання вимог законодавства при провадженні діяльності з виробництва та реалізації алкогольних напоїв за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2015 року № 6/18-28-21-0016/31162928.

Вказаним актом перевірки встановлено факт надання недостовірних даних у звітах по формі № 2-РС за 2014 рік, а саме: у звітах не зазначались дані щодо обсягів придбаних та використаних у виробництві виноматеріалів та коньяків, чим порушено вимоги статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною фіскальною службою України прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000433 від 21 жовтня 2015 року, яким застосовано до Товариства фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 204 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Інструкції та форми звіту № 2-РС, - в них не передбачено необхідності внесення відомостей про обсяги придбаних та використаних у виробництві - виноматеріалів та коньяків, оскільки такий Звіт подається лише відносно обсягів виробництва та реалізації алкогольних напоїв, а не придбаних для їх виробництва матеріалів.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що Товариство не здійснює виробництво виноматеріалів та коньяків, а придбає їх у постачальників як сировину для виробництва вермутів, які зазначені в додатках до ліцензії.

Таким чином, висновок відповідача про надання позивачем недостовірних даних у звітах по формі № 2-РС за 2014 рік, а саме про не зазначення даних щодо обсягів придбаних та використаних у виробництві виноматеріалів та коньяків є необґрунтованим.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов`язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства регулює Закон України «Про виноград та виноградне вино» № 2662-IV від 16 червня 2005 року. Вказаний Закон визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов`язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні.

Статтею 11 зазначеного Закону визначено, що вермути - група ароматизованих вин, отриманих шляхом купажування спеціально оброблених столових або кріплених виноградних виноматеріалів з додаванням спирту етилового ректифікованого, сахарози або цукровмісних матеріалів та спиртових настоїв (екстрактів) пряно-ароматичної сировини, до складу якої обов`язково входить полин.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України ««Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», - Суб`єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та

тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з

недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень (ст. 17 ЗУ № 481/95).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 2005 року №449 затверджено форму звіту № 2-РС про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв та Інструкцію щодо заповнення форми звіту № 2-РС, відповідно до вимог якої Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв подають суб`єкти господарювання, незалежно від форм власності, які виробляють алкогольні напої. В звіті підлягають відображенню такі загальні відомості: дані про виробника, вид та код продукції, одиниця виміру, залишки на початок звітного місяця в місцях зберігання, вироблено продукції, інші надходження, усього відпущено, в тому числі на внутрішній ринок та на експорт, інші витрати, залишки на кінець звітного місяця в місцях зберігання. В графі «відпущено на внутрішній ринок» міститься поле для відображення також «відпуск у власне виробництво (графа 13), яка не заповнювалась позивачем.

Натомість, судами попередніх інстанцій не з`ясовувалось питання не заповнення позивачем даної графи в сукупності з графою 10. Також судами не перевірено, чи використовується при виготовленні вермутів виноматеріали, горілка та коньяк, які визначені Товариством як сировина. Не досліджено в яких обсягах та в якій тарі придбавались зазначені товари, не досліджено, чи здійснює Товариство продаж алкогольних напоїв не власного виробництва.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року у справі № 818/3737/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду