25.05.2024

№ 818/54/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 818/54/17

адміністративне провадження № К/9901/34431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №818/54/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кунець О.М., суддів Павлічек В.О., Соколова В.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Чалого І.С., суддів Зеленського В.В., Кононенка З.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Казнечейство, відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Казначейства що полягає у невиконанні судового рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі №6а/577/145/13;

1.2. зобов`язати Казначейство негайно перерахувати кошти на рахунок ОСОБА_1 по відповідному виконавчому документу;

1.3. нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми;

1.4. зобов`язати Казначейство надати звіт щодо виконання судового рішення Конотопського міськрайонного суду №6а/577/145/13;

1.5. прийняти рішення про накладення на керівника Казначейства штрафу за наслідками розгляду наданого звіту у розмірі 300 мінімальних заробітних плат;

1.6. стягнути з Казначейства на користь ОСОБА_1 половину суми накладеного штрафу;

1.7. зобов`язати Казначейство виплатити вказану у судовому рішенні суму.

2. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2010 року у справі №2а-3509/2010 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду у м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

3. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду у справі №6а/577/145/13 від 05 листопада 2013 року було змінено спосіб виконання постанови суду шляхом стягнення суми недоплачених пенсійних виплат.

4. Позивачка зазначає, що в листопаді 2013 року звернулася до Казначейства із заявою про виконання вказаного рішення суду. Проте станом на момент звернення до суду рішення суду залишається невиконаним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2010 у справі № 2а-3509/2010, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та непроведення ОСОБА_1 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2010 року по листопад 2010 року включно, з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.

6. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 05 листопада 2013 року по справі №6а/577/145/13 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року у справі №2а-3509/10. Змінено спосіб виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року у справі №2а-3509/10 шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі, розташованого за адресою: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23 код ЄДРПОУ 37784691, за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 перераховану пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010 року по листопад 2010 року включно з урахуванням здійснених за ці періоди виплат в сумі 1785 грн.

7. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року вказана ухвала залишена без змін.

8. 14 листопада 2013 року позивачка звернулася до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області із заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 листа 2013 року у справі №6а/577/145/13.

9. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що позивачка неодноразово зверталася до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області із запитами, у яких просила надати інформацію про дату виплати належних їй коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2013 року у справі №6а/577/145/13.

10. Листом від 19 грудня 2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повідомило позивачку про те, що виконавчий лист у справі №6а/577/145/13 передано на виконання Державної казначейської служби України

11. Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції виконавчий лист у справі №6а/577/145/13 залишався невиконаним.

12. Уважаючи, що рішення суду в справі №6а/577/145/13 не виконується унаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивачка звернулася до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

13.1 визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі №6а/577/145/13.

13.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

14. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів або недостатність фінансування як на причину невиконання своїх зобов`язань.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

16. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що рішення судів про стягнення коштів, боржниками за якими є держава або її органи виконуються Державною казначейською службою у порядку черговості, виходячи з наявних у Державному бюджеті України асигнувань для цієї мети.

17. Відповідач зауважує, що обсяг бюджетних призначень для виконання рішень судів, боржником за якими є держава або її органи, не відповідає обсягу виконавчих документів, що перебувають на виконанні, у зв`язку з чим задовольнити усі вимоги стягувачів одночасно немає можливості. Водночас задоволення вимог позивачки всупереч визначеної черги буде становити порушення прав інших стягувачів.

18. Позивачка правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу не скористалася.

19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки.

20. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

21. 06 березня 2018 року касаційну скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М, Данилевич Н.А.

23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

29. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

33. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

34. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

35. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів і відомостей.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

37. Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

38. Згідно з пунктом 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

39. Пунктом 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

40. Відповідно до пункту 49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

41. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

42. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Казначейства суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі керувалися положеннями статі 3 Закону №4901-VI і виходили з того, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому і своєчасному виконанню, незалежно від того, чи достатньо для цього бюджетних коштів.

44. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що недостатність бюджетних коштів чи їх відсутність не звільняють державу від обов`язку належним чином виконати судове рішення, яке набрало законної сили.

45. Водночас Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт несвоєчасного виконання рішення суду з підстав відсутності або нестачі бюджетних асигнувань свідчить про протиправну бездіяльність Казначейства.

46. Аналіз викладених положень Закону №4901-VI та Порядку №845 дає підстави для висновку, що виконання судових рішень за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» здійснюються у порядку черговості та в межах коштів, затверджених у законі України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї програми.

47. Водночас, якщо обсяг зобов`язань за судовими рішеннями, що перебувають на виконанні в Казначействі, перевищує обсяг бюджетних призначень за програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», Казначейство подає Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності унесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».

48. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року, 25 липня 2018 року, 30 вересня 2019 року та 17 березня 2020 року (справи №№ 804/3242/17, 466/3828/17, 820/287/18 та 821/1308/16) і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

49. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність ґрунтується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, при цьому судами визнано, що недостатність коштів на бюджетних рахунках не є підставою для такого невиконання. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача щодо причин, які це зумовили, та не надали правової оцінки діям останнього в ситуації, коли бюджетних асигнувань для виплати коштів позивачеві було недостатньо.

50. Отже, у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо того, чи звертався відповідач до Міністерства фінансів України на виконання вимог пункту 49 Порядку №845, а також чи вживав він інших заходів, спрямованих на реальне виконання рішення.

51. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про протиправну бездіяльність Казначейства, що полягає у невиконанні судового рішення у справі №818/54/17.

52. Згідно зі статтею 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Положення цієї норми кореспондують приписам статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).

54. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

55. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 359 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

56. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

57. З огляду на викладене Суд погоджується з доводами касаційної скарги та уважає, що оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, унаслідок яких суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для правильного вирішення справи.

58. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

59. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

60. Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

61. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

62. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №818/54/17 скасувати.

63. Адміністративну справу №818/54/17 направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

Н.В. Шевцова