ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 818/57/18
адміністративне провадження № К/9901/56092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 818/57/18
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (головуючий суддя Павлічек В. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Яковенка М. М., суддів Лях О. П., Старосуда М. І.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 грудня 2017 року № 682 «Про відмову у переведенні садового будинку в жилий у Сумському міському громадському об`єднанні товариства садівників «Лісовод-1», будинок АДРЕСА_1», зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2015 року та прийняти рішення про переведення садового будинку площею 178,7 кв.м в жилий у Сумському міському громадському об`єднанні товариства садівників «Лісовод 1», будинок АДРЕСА_1, який є власністю громадянки ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила про те, що відповідач безпідставно й не у спосіб, передбачений Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 (далі - Порядок № 321), відмовив у переведенні садового будинку площею 178,7 кв.м. у АДРЕСА_1 у жилий будинок. Поряд з цим, посилання відповідача на План зонування території м. Суми, на норми Земельного кодексу України та на ДБН 360-92 є необґрунтованими, оскільки саме Порядком № 321 передбачено підстави, при настанні кожної з яких або всіх одразу має бути відмовлено у переведенні будинку у житловий.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення прийнято Виконавчим комітетом Сумської міської ради на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Так, діючою містобудівною документацією, зокрема згідно з Планом зонування території міста Суми, не передбачено можливість використання рекреаційних зон обмеженого користування для розміщення жилих будинків. Не передбачено це ні переважними видами забудови ділянок, ні супутніми переважними видами, ані допустимими видами забудови, які потребують спеціальних погоджень. Тобто, законодавством визначено, що розміщення житлової забудови можливе виключно на землях житлової та громадської забудови, а не на землі рекреаційного призначення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи по суті. У касаційній скарзі скаржниця наводить аналогічні мотиви тим, які наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі. Також, вказує на те, що план зонування м. Суми та схема планувальних обмежень не містять будь-яких обмежень щодо використання земельних ділянок на території Сумського міського громадського об`єднання товариства садівників «Лісовод 1».
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. 13 липня 2018 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2018 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Гімон М. М., Бучик А. Ю.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2018 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 13 серпня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року.
11. 04 вересня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Виконавчого комітету Сумської міської ради на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року № 1009/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Желєзного І.В., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 жовтня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є власником садового будинку площею 178,7 кв.м у АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
15. З Державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 10 серпня 2009 року № 010963801681 вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0537 га, розташованої в АДРЕСА_1».
16. 16 грудня 2015 року позивачка звернулася до Виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою про переведення садового будинку
АДРЕСА_1. 17 . Згідно листа від 28 грудня 2015 року № 2264/06.01-11-12 Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, на вказане звернення відповідачем надано відповідь про те, що вирішення вказаного питання можливе після отримання роз`яснень щодо врегулювання розбіжностей, у зв`язку з протиріччям Земельному кодексу і містобудівному законодавству.
18. Вказане рішення було оскаржено позивачкою до суду. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2016 року по справі № 591/463/16-а, зокрема, зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 . Від 16 грудня 2015 року про переведення дачного будинку за адресою АДРЕСА_1 , у жилий будинок, із зазначенням його адреси, та прийняти відповідне рішення.
19. На виконання рішення суду, 20 грудня 2016 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийнято рішення № 729, яким було відмовлено ОСОБА_1 у переведенні садового будинку загальною площею 178,7 кв.м у АДРЕСА_1 , який є власністю позивачки, у жилий.
20. Вказане рішення було оскаржено позивачкою до суду. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2017 року по справі № 591/450/17 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 грудня 2016 року № 729 визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2015 року про переведення садового будинку (ділянка АДРЕСА_1), у жилий будинок згідно діючого законодавства.
21. Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 червня 2017 року № 340 позивачці знову відмовлено у переведенні садового будинку в жилий, у зв`язку з протиріччям земельному законодавству і невідповідністю містобудівному законодавству.
22. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 червня 2017 року № 340 про відмову ОСОБА_1 у переведенні садового будинку (ділянка АДРЕСА_1), у жилий будинок. Зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2015 року про переведення садового будинку (ділянка АДРЕСА_1 ) у жилий будинок згідно діючого законодавства.
23. Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 грудня 2017 року № 682 позивачці знову відмовлено у переведенні зазначеного садового будинку в жилий, у зв`язку з розміщенням в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4 (згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2012 року № 2180-МР), протиріччям земельному (статті 38 39 52 Земельного кодексу України) та містобудівному законодавству (ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»).
24. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відповідно до ст. 8-1 Житлового кодексу Української РСР, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
28. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
29. На виконання вимог ч. 1 ст. 8-1 Житлового кодексу України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки», якою затверджено Порядок № 321, який визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
30. Переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально (п. 2 Порядку № 321).
31. Пунктом 3 Порядку № 321 передбачено, що для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: - копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; - письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; - звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.
32. Згідно п. 4 Порядку № 321 за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.
33. Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).
34. За приписами п. 6 Порядку №321 у разі відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок власник має право повторно подати документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.
35. Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що Порядком № 321 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок. Переведення дачних і садових будинків в жилі є процедурою, яка передбачає надання садовому будинку статусу житлового за умов відповідності даної споруди будівельним стандартам, що висуваються до житлових домоволодінь.
36. При цьому, згідно із ч. 1ст. 3 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, Законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.
37. Відповідно до підп. 7, 9 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
38. План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
39. При цьому, згідно ч. 2 ст. 18 Закону № 3038-VI план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР, даний садовий будинок розташований в рекреаційній зоні обмеженого користування (Р-4), що підтверджується відповідним викопіюванням з містобудівної документації. Вказана зона відноситься до земель рекреаційного призначення.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на девять категорій, серед яких виділяють землі рекреаційного призначення та землі житлової та громадської забудови.
42. У свою чергу, відносно кожної із зазначеної категорії земель, іншими положеннями Земельного кодексу України визначено порядок їх використання. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч. 2 ст. 18 Земельного кодексу України).
43. Статтями 50-52 Земельного кодексу України регламентовано, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Земельні ділянки надані для дачного будівництва входять до складу земель рекреаційного призначення. При цьому, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
44. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що діючою містобудівною документацією, зокрема згідно з Планом зонування території міста Суми, не передбачено можливість використання рекреаційних зон обмеженого користування для розміщення житлових будинків. Не передбачено це ні переважними видами забудови ділянок, ні супутніми переважними видами, ані допустимими видами забудови, які потребують спеціальних погоджень.
45. Поряд з цим, згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування, а не на земельній ділянці в рекреаційній зоні.
46. Отже, законодавством визначено, що розміщення житлової забудови можливе виключно на землях житлової та громадської забудови, а не на землі рекреаційного призначення.
47. Крім того, ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
48. Підпунктом б пункту 3.51* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Деркоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, будівництво нових садибних житлових будинків та реконструкція дачних і садових будинків у садиби для постійного проживання в існуючих районах допускається за умови організації під`їзду до ділянки з влаштуванням розширень проїзної частини односмугового проїзду завширшки 3 м, завдовжки 12 м не менше ніж через кожні 100 м, при цьому радіус заокруглення проїжджої частини проїздів на перехрестях повинен становити не менше ніж 6 м. У садівницьких та дачних поселеннях - за вищевказаними умовами, а також за умови забезпечення їх послугами зв`язку та медичною допомогою.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з наданих відповідачем документів та враховуючи відсутність детального плану території, виявлено неприведеність до нормативів садибної забудови вулично-інженерної мережі і інженерного обладнання в Сумському міському громадському обєднанні товариства садівників «Лісовод-1», а також проблемність забезпечення послугами звязку і медичної допомоги.
50. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскаржуване рішення прийнято Виконавчим комітетом Сумської міської ради на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
51. Твердження скаржниці, що ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до висновку у Звіті про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних будівельних норм, є необгрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.
52. Зі звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку вбачається, що при огляді вищезазначеного будинку досліджувалося питання щодо виконання протипожежних вимог в частині дотримання протипожежних розривів, визначених ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», при цьому, висновки щодо дослідження питання стосовно забезпечення вулично-інженерною мережею і інженерним обладнанням, забезпечення послугами звязку і медичної допомоги, в зазначеному звіті відсутні. Тому дане твердження є необґрунтованим.
53. Доводи ОСОБА_1 стосовно невідповідності рішення відповідача підставам для відмови у переведені у житловий наведеному у Порядку № 321 не заслуговують на увагу, оскільки як вже було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка має у власності дачно-садовий будинок, який побудований та розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за цільовим призначенням для ведення садівництва.
54. Між тим, судами зроблено правильний висновок, що при прийнятті рішення щодо переведення садових будинків у житлові, застосування Порядку №321 не звільняє від обов`язку дотримання інших нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.
55. ДБН України розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (проектування, вишукування, територіальна діяльність, зведення, реконструкція і реставрація об`єктів будівництва, планування і забудова населених пунктів і територій), а також в галузі організації, технології, управління і економіки будівництва.
56. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
57. Питання будівництва, обслуговування того чи іншого обєкту нерухомого майна, нерозривно пов`язаний з земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенні земельної ділянки та їй відповідати.
58. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 грудня 2017 року № 682 «Про відмову у переведенні садового будинку в жилий у Сумському міському громадському об`єднанні товариства садівників «Лісовод-1», будинок АДРЕСА_1» ґрунтується на нормах права, прийняте на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
59. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 712/387/17-а.
60. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
61. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
62. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
63. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
64. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
65. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
66. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
67. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
68. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
69. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко І.В. Желєзний Л.В. Тацій