ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 819/1075/17
адміністративне провадження № К/9901/37338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №819/1075/17
за позовом Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" до Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Тернопільської обласної федерації всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року (ухвалена в складі головуючого судді Дерех Н.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Яворського І.О.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» (далі -позивач, Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України») звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Марцинкевича В.І. від 20.06.2017 про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Тернопільську ОФ ВСГО «Федерація футболу України», що містяться в Єдиному державному реєстрі у тому числі змін до установчих документів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, в задоволенні прозову Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що при прийнятті рішення звітно-виборною конференцією змінено організаційно-правову форму позивача з громадської організації на громадську спілку, що змінює зміст правосуб`єктності засновників таких юридичних осіб. Крім того, позивачем не було надано та не здобуто судом доказів на підтвердження того, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» зберігає за собою статус юридичної особи за рішенням вищого органу управління ВСГО. Також не надано доказів на підтвердження повноважень голови та секретаря секретаріату на підписання протоколу восьмої звітно-виборчої Конференції Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України». Крім того, суди не взяли до уваги доводи позивача про те, що довідка стосовно підтвердження правомочності законодавством не вимагається, оскільки п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань» передбачено, що у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу передбачено документ, який підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У березні 2018 року Тернопільська обласна федерація всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин по справі. Зазначає, що судами не надано оцінки та не досліджено тієї обставини, що позивач не змінював організаційно- правову форму діяльності, а визначив її у власному найменуванні з метою приведення у відповідність із нормами діючого законодавства, що не є реорганізацією.
Відповідачі надіслали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких проти задоволення скарги заперечують, просять рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначили, що зміни до найменування прийняті на восьмій звітно-виборчій конференції Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України», протокол від 29 квітня 2017 року. Цим рішенням позивач змінив своє найменування з «Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» на Громадська спілка «Тернопільська обласна федерація футболу», яке є тотожним найменуванню іншої юридичної особи , що суперечить ч.4 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та ч.4 ст.10 Закону України «Про громадські об`єднання». Вказують також, що подані позивачем документи для державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суперечать статтям 104 108 Цивільного кодексу України, через те, що позивач при зміні найменування змінив організаційно-правову форму.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської обласної федерації всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України".
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
Ухвалою від 23.09.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 03 жовтня 1997 року наказом в.о. начальника управління юстиції у Тернопільській області №37-з "Про реєстрацію громадської організації - Тернопільська обласна федерація футболу Федерації футболу України" прийнято рішення про реєстрацію громадської організації Тернопільської обласної федерації футболу Федерації футболу України, згідно поданих документів.
У відповідності до частини 1 статті 1 розділу 2 Статуту позивача (в редакції від 03.10.1997 року) зазначено, що Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» є місцевим осередком Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» (далі- ВСГО ФФУ).
Рішенням 5-ї звітно-виборної Конференції Тернопільської обласної федерації футболу Федерації футболу України було прийнято статут Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України» у новій редакції, яке оформлене протоколом № 1 від 18.03.2005 та затверджений виконкомом ВСГО «Федерація футболу України» згідно протоколу №12 від 17.08.2005.
У пункті першому частини першої ІІ розділу «Загальні положення» статуту зазначено, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» є місцевим осередком ВСГО «Федерація футболу України» фізкультурно-спортивного спрямування, створеною відповідно до Законів України «Про об`єднання громадян» та «Про фізичну культуру і спорт» на засадах індивідуального та колективного членства.
Пунктом 5 та 6 Статуту передбачено, що Тернопільська ОФ є юридичною особою з усіма юридичними правомочностями, що охоплюються цим поняттям згідно із законодавством. Тернопільська ОФ визнає цілі та завдання ФФУ, керується у своїй діяльності статутом ФФУ, документами зазначеної організації та приймає на себе зобов`язання дотримуватися обов`язків, передбачених останніми.
29.04.2017 відбулася VIII звітно-виборна Конференція Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України», на якій прийнято рішення щодо зміни об`єднання на Громадську спілку «Тернопільська обласна федерація футболу» та затверджено її статут.
Рішенням Державного реєстратора Марцинкевича В.І. від 20.06.2017 відмовлено у державній реєстрації змін до відомостей про Тернопільську ОФ ВСГО «Федерація футболу України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішення про відмову в реєстрації мотивовано зокрема тим, що тотожність найменування, а саме згідно відомостей Реєстру громадських об`єднань дане найменування використовується іншим об`єднанням, що підтверджується витягом про перевірку найменування громадського об`єднання з реєстру громадських об`єднань №36106 від 19 червня 2017 року; не відповідність вимогам статей 104 108 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» в частині зміни організаційно-правової форми; не відповідність мети громадського об`єднання, що викладена у Статуті позивача, меті, що викладена у Статуті Громадської спілки " Федерація футболу України", відокремленим підрозділом якої є позивач.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» звернулася до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 819/1075/17 подана у березні 2018 року, розгляд скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ч. 2, 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент реєстрації позивача та затвердження статуту був чинний Закон України «Про об`єднання громадян» N 2461-XII (далі - Закон N 2461-XII), статтею 1 якого передбачено, що об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону N 2461-XII, об`єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.9 цього ж Закону, об`єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
Частиною 2 ст. 9 Закону N 2461-XII передбачено, що до всеукраїнських об`єднань громадян належать об`єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
Судами встановлено, не заперечується сторонами по справі, що статут, прийнятий в редакції рішенням V звітно-виборчої конференції Тернопільської ОФ ФФУ є останньою його редакцією, яку зареєстровано 16.11.2005.
22.03.2012 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про громадські об`єднання" (далі- Закон № 4572-VI), який визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.
Відповідно до ст.1 Закону №4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
На VIII звітно-виборчій конференції Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України» 29.04.12017 прийнято рішення про зміну найменування з Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» на громадська спілка «Тернопільська обласна федерація футболу».
Згідно п. 2.1 Наказу державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України № 59 від 31.03.2004 та скасування нормативних документів», організаційно-правова форма господарювання - форма здійснення господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов`язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.
З урахуванням наведених положень норм матеріального права, беручи до уваги рішення звітно-виборчої конференції позивача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку мала місце зміна організаційно-правової форми з громадської організації на громадську спілку, а подані для державної реєстрації документи суперечать вимогам статей 104 108 ЦК України, за змістом яких юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, при цьому, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
Крім того, пунктом 8 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об`єднання» передбачено, що місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію. Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п`яти років з дня введення його в дію. Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій приймаються в порядку, визначеному цим Законом для громадських об`єднань.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність належних та допустимих доказів збереження за позивачем статусу юридичної особи за рішенням вищого органу управління ВСГО та вірно зазначили, що до останнього застосовуються положення абз. 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про громадські об`єднання», яким передбачено, що відокремлені підрозділи громадського об`єднання зі статусом юридичної особи можуть мати своє положення, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, яке містить інформацію про найменування відокремленого підрозділу, назву керівних (та в разі потреби контролюючих) органів, порядок обрання (призначення), строк повноважень, перелік повноважень керівних (та в разі потреби контролюючих) органів. Положення про відокремлений підрозділ громадського об`єднання не може суперечити законам та статуту громадського об`єднання.
Колегія суддів також зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Пунктом 6 ч. 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що документи, які подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам, зокрема, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.
При цьому, судами встановлено, що рішення про уповноваження вказаних осіб на підписання протоколу VIII звітно-виборчої конференції не приймалось.
З приводу доводів касаційної скарги, які також наводились позивачем і у суді апеляційної інстанції про те, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам ч.4 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та ч.4 ст.10 Закону України «Про громадські об`єднання», колегія суддів зазначає таке.
Правовідносини, з яких виник спір у цій справі, врегульовані Законом України «Про громадські об`єднання», який є спеціальним, оскільки визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про громадські об`єднання» передбачено, що найменування громадського об`єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об`єднання («громадська організація», «громадська спілка»).
За правилами ч. 4 ст. 10 цього Закону власна назва громадського об`єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об`єднань.
Судами встановлено, що власна назва громадського об`єднання є тотожною власній назві іншої юридичної особи - Громадської організації «Тернопільська обласна федерація футболу», що є порушенням, яке слугувало однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» була членом ВСГО «Федерація футболу України» на засадах рівності та добровільності не змінює його правового статусу, визначеного Законом України «Про об`єднання громадян», який був чинний на момент створення та реєстрації позивача та його статуту, позаяк Законом N 2461-XII було передбачено, що об`єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності.
Доводи позивача про те, що довідка про підтвердження правомочності законодавством не вимагається також є безпідставними, оскільки п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу передбачений документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування.
Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.
Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тернопільської обласної федерації всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" - залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року по справі №819/1075/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко