№ 819/1339/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2022 року

Київ

справа №819/1339/16

адміністративне провадження №К/990/11538/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №819/1339/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (суддя Дерех Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2022 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Пліш М.А.),-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, яка в ході розгляду справи була замінена на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №177881-13.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначила, що придбаний нею автомобіль AUDI Q7, 2014 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 см3, не підпадав під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 15 червня 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасував, справу №819/1339/16 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд вказував, що з аналізу положень Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (далі - Порядок №403), слідує, що врахуванню при розрахунку середньоринкової вартості легкових автомобілів підлягають певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу, зокрема пробіг (для автомобілів 2014 року випуску у 2016 році пробіг застосовується у розмірі 54000 км). Суд звернув увагу також на встановлені судами попередніх інстанцій обставини того, що податковий орган при розрахунку вартості автомобіля AUDI Q7, 2014 року випуску, виходив із значення нульового пробігу, тоді як згідно із замовленням-нарядом від 20 липня 2016 року №00720-24 пробіг автомобіля позивача становить 36200 км.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на порушення судами принципу офіційного з`ясування обставин справи. Суд касаційної інстанції зауважив, що повнота з`ясування обставин у цій справі вимагає від суду витребування у відповідача або у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу, які враховувались при визначенні середньоринкової вартості спірного транспортного засобу. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наявність визначеного податковим законодавством алгоритму дій платника податку у випадку встановлення неправильності застосованих даних при прийнятті податкового повідомлення-рішення та не з`ясували, чи зверталась позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість належного їй легкового автомобіля у 2016 році.

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля марки AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 см3.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України відповідачем 30 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №177881-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто понад 1033500 грн. Відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства у 2016 році транспортні засоби, ідентичні належному позивачу, а саме автомобілі марки та моделі AUDI Q7, 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3,0 л, є об`єктом оподаткування транспортним податком. При цьому суд зауважив, що у розрахунку, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, включені також автомобілі з урахуванням заокруглення до найбільшого цілого значення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірному випадку об`єм двигуна у 2967 см3 підлягає заокругленню до 3,0 л. Позивач не скористалась правом на звернення до контролюючого органу із заявою про проведення звірки розрахунку показників, що впливають на середньоринкову вартість автомобіля AUDI Q7, 2014 року випуску, тому відповідач правомірно при розрахунку податкового зобов`язання керувався значенням нормативного середньорічного пробігу станом на 01 лютого базового податкового (звітного) року.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про задоволення позову.

Позивач оскаржує судові рішення з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник вважає, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2018 року (справа №810/2454/16), згідно з яким роздруківка з веб-сайту не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування платнику податків грошового зобов`язання із сплати транспортного податку, оскільки обов`язковою підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Позивач стверджує, що в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали правової оцінки наданим позивачем доказам, а саме: угоді купівлі-продажу спірного автомобіля від 03 жовтня 2014 року №459-324306, згідно з якою транспортний засіб придбано за 873849 грн; наказу-наряду від 20 липня 2016 року №00720-24, виданому СТО «АЛМАЗ» та відповідно до якого пробіг транспортного засобу становив 36200 км. На переконання скаржника, зазначена на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформація про віднесення у 2016 році автомобілів AUDI Q7, 2014 року випуску, до об`єктів оподаткування транспортним податком є узагальненою. Доказів того, що відповідач здійснив розрахунок вартості належного позивачу автомобіля відповідно до Порядку №403, не надано. Крім того, відповідно до відповіді, наданої Міністерством економіки України листом від 08 грудня 2021 року №3821-07/57877-09, розрахована у 2016 році згідно з Методикою, середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, 2014 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 л, дизель, автоматичною коробкою переключення передач та пробігом 36200 км становила 1031509,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції також оскаржена з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України. В обґрунтування вимог касаційної скарги в цій частині скаржник вказує на те, що апеляційний суд в порушення вимог частини першої статті 311 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без належного повідомлення позивача чи її представника про дату, час і місце судового засідання. Ці обставини, на думку скаржника, є підставою для скасування постанови апеляційного суду відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ключовим питанням, що належало вирішити судам в цій частині, було встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно належний позивачу транспортний засіб у 2016 році був об`єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

За правилами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

Підпунктом 267.6.10 пункту 276.6 статті 267 ПК України передбачено, що фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пункту 2 Методики (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

Значення коефіцієнтів коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів наведено у додатку 2 Методики. При цьому розмір нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів становить 27000 км.

Аналізуючи наведені норми права, Верховний Суд в постанові від 13 червня 2018 року (справа №810/2454/16), на яку посилався скаржник, дійшов висновку, що при розрахунку середноринкової вартості автомобіля врахуванню підлягають певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Аналогічний підхід до тлумачення наведених норм прав застосував Верховний Суд і в постанові від 15 червня 2021 року, направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи суди попередніх інстанцій відхилили довід позивача про невідповідність об`єму двигуна належного йому транспортного засобу (2967 см3) визначеному у Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у відповідному році (3,0 л - для AUDI Q7, 2014 року випуску), оскільки в даному випадку застосовується заокруглення показника об`єму двигуна. Колегія суддів вважає правильним такий висновок та зазначає, що цей підхід відповідає правовому висновку Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 червня 2022 року (справа №826/15940/18), що підлягає врахуванню відповідно до частини третьої статті 341 КАС України. Згідно з означеним висновком при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об`єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об`єму двигуна у літрах, а не його детальних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення на декілька тисячних від застосовного Мінекономрозвитку показника в літрах об`єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об`єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його ринкову вартість.

Також підставою для відмови судами в задоволенні позовних вимог слугувало те, що доказів проведення звірки даних відповідно до вимог підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України учасниками справи не надано. Так, відповідно до службової записки від 17 вересня 2021 року №165/19-00-01-02-05 повідомлено, що відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи управління документами ДПС України упродовж 2016 року до ГУ ДПС не надходило жодної заяви від ОСОБА_1 для проведення звірки розрахунку щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість автомобіля AUDI Q7, 2014 року випуску. Ці обставини слугували підставою для відхилення доводу ОСОБА_1 про неправильність здійсненого розрахунку середньорічної вартості належного їй транспортного засобу внаслідок неврахування відомостей про фактичний пробіг у 32000 км (за твердженням скаржника).

З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає безпідставними викладені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи про неврахування апеляційним судом тієї обставини, що у листопаді 2021 року нею було направлено на адресу ГУ ДПС звернення про проведення звірки даних та скасування спірного податкового повідомлення-рішення. В силу приписів частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі (21 жовтня 2021 року) обставини звернення до податкового органу із заявою про звірку даних об`єктивно не існували.

Колегія суддів погоджується із твердженням скаржника, що звернення до податкового органу із заявою в порядку, передбаченому підпунктом 267.6.10 пункту 276.6 статті 267 ПК України є правом, а не обов`язком фізичної особи-платника податків. Поряд з цим контролюючий орган не уповноважений перевіряти та ставити під сумнів отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості автомобілів. При цьому при здійсненні такого розрахунку у суб`єкта владних повноважень відсутні відомості щодо фактичного пробігу відповідного транспортного засобу, тому саме платнику податків законом надано право на звернення до податкового органу щодо повідомлення, серед іншого, таких даних та проведення звірки даних. У випадку нереалізації платником податків такого права відсутні підстави для посилань на відомості про фактичний пробіг та їх врахування при здійсненні відповідного розрахунку середньорічної вартості як на обставину, що має вплив на віднесення належного йому транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком.

Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наступне.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повнота з`ясування обставин у цій справі вимагає від суду витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі, і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при визначенні його середньоринкової вартості.

Таким чином, встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно належний позивачу транспортний засіб за вартісним критерієм є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, за умови заперечення платником податків цих обставин, входить до предмета доказування у цій справі. Проте, судові рішення судів попередніх інстанцій не містять висновку про встановлену ними ринкову вартість автомобіля позивача та посилання на докази, які це доводять.

Так, у матеріалах справи міститься дві роздруківки з веб-сайту Мінекономіки щодо розрахунку середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу із зазначенням різних значень його вартості - 1023449,20 грн (том 1 а.с.20) та 1068163 грн (том 1 а.с.25). Разом з тим, мотивувальні частини судових рішень не містять висновків судів щодо прийнятності/відхилення цих роздруківок як належних та допустимих доказів у справі. Крім того, суди попередніх інстанцій в порушення вимог частини четвертої статті 9 КАС України щодо офіційного з`ясування обставин так і не витребували від Мінекономрозвитку або відповідача інформацію про дійсний розмір середньорічної вартості спірного транспортного засобу у 2016 році з урахуванням того, що ОСОБА_1 не скористалась наданим їй підпунктом 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України правом на звірку даних в частині фактичного пробігу автомобіля, а також не з`ясували, яке саме значення пробігу було використане при здійсненні такого розрахунку.

Поряд з цим, не зважаючи на вказані недоліки, допущені судами обох інстанцій при встановленні обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, колегія суддів вважає недоцільним направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

У постанові від 20 червня 2022 року (справа №826/15940/18) Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду поряд із формулюванням висновку щодо доцільності заокруглення показника об`єму циліндрів двигуна також вирішувала питання щодо наявності у платника податків обов`язку сплачувати транспортний податок у 2018 році, враховуючи, що 2 роки експлуатації спірного транспортного засобу закінчились 01 червня 2018 року.

Вирішуючи наведене питання, Судова палата за наслідками дослідження Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2018 році, а також беручи до уваги дату реєстрації відповідного автомобіля, дійшла висновку, що належний позивачу автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком лише у 2016 та 2017 роках. Нарахування податкового зобов`язання з транспортного податку за 2018 рік за таких обставин Судова палата визнала неправомірним.

Згідно з приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на наведені вимоги процесуального закону висновок, викладений у постанові від 20 червня 2022 року (справа №826/15940/18), підлягає врахуванню і при вирішенні даного спору.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зареєструвала спірний транспортний засіб 11 листопада 2014 року. З дослідженого судами Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2016 році (том 1 а.с.250) слідує, що до нього включено автомобіль марки AUDI, моделі Q7 з робочим об`ємом двигуна 3,0, зі строком експлуатації «до 2 років». За таких обставин наявні підстави стверджувати, що належний позивачу транспортний засіб був об`єктом оподаткування лише у 2014 та у 2015 роках. Прийняття контролюючим органом у 2016 році податкового повідомлення-рішення №177881-13 є неправомірним, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оцінюючи доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправними і скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час звернення до суду з позовом (25000 грн < 137800 грн).

За визначенням, наведеним у пункті 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Керуючись приписами наведеної норми права, Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 липня 2021 року прийняв адміністративну справу № 500/1339/16 до свого провадження та ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина перша статті 311 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Отже, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи критерії складності справи та положення пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, ця справа правильно розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду апеляційної інстанції щодо призначення цієї справи до розгляду у порядку письмового провадження.

Довід скаржника про позбавлення його можливості надати апеляційному суду пояснення по суті справи підлягає відхиленню, оскільки ОСОБА_1 такі доводи були викладені у поданій нею апеляційній скарзі та слугували підставою для відкриття апеляційного провадження у справі.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що судові рішення не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наслідками касаційного перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2022 року колегія суддів дійшла висновку, що зазначені рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою зазначеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір:

за подання позовної заяви - 551,20 грн згідно з квитанцією №18788698 від 26 жовтня 2016 року (том 1 а.с.14);

за подання апеляційної скарги - 826,80 грн згідно з квитанцією №40831635-1 від 28 грудня 2021 року (том 3 а.с.22);

за подання касаційної скарги - 1102,40 грн згідно з квитанцією №NOVNH3701M від 24 травня грудня 2022 року.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Тернопільській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (правонаступник Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області), підлягають відшкодуванню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2480,40 грн.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2022 року у справі №819/1339/16 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №177881-13.

Стягнути із Головного управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ ВП 44143637) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко