ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 819/2472/13-а
адміністративне провадження № К/9901/27029/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року (суддя Шульгач М.П.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року (головуючий суддя Ліщинський А.М., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі № 819/2472/13-а (№ 876/12280/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Тернопіль»
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Тернопіль» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обгрунтовавуючи касаційну скаргу відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини справи, на які вказував Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 липня 2015 року направляючи справу на новий розгляд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20 серпня по 10 вересня 2013 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 травня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за аналогічний період, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2013 року № 858/22-01/37601435.
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:
- пп. 14.1.257, пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 645 694 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 380 189 грн.
На підставі висновків акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 року:
- № 0006652201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 806 246 грн, в т.ч. за основним платежем - 645 694 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 552 грн;
- № 0006662201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 475 236,25 грн, в т.ч. за основним платежем - 380 189 грн, та за штрафними (фінансовими) (санкціями - 95 047,25 грн.
Щодо податку на додану вартість.
За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В акті перевірки зазначено, що податкові накладні видані ТОВ «Хюндай Мотор Україна» оформлені з порушенням вимог абз. 9 п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в податкових накладних були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.
В касаційній скарзі податковий орган вказує, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано характер та зміст господарських операцій позивача з контрагентами, оформлених спірними податковими накладними, не досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.
Разом з тим, судами встановлено, що висновки про порушення позивачем правил формування податкового кредиту зроблені податковим органом виключно на підставі того, що податкові накладні видані ТОВ «Хюндай Мотор Україна» оформлені з порушенням.
Жодних посилань на недостовірність вказаних даних, недоліки первинних документів та реальності господарських операцій акт перевірки від 17 вересня 2013 року № 858/22-01/37601435 не містить.
Аналогічно вказані зауваження відсутні у запереченні на позов (том. 1 арк. с. 129-134), апеляційних скаргах, та касаційній скарзі, поданій податковим органом під час первісного розгляду справи.
Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що висновок щодо невідповідності електронного цифрового підпису при їх реєстрації ґрунтується на вибірковому посиланні на вимоги Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).
Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 N 1333/20071 (далі - Порядок №1379) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно п.7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування та її реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної.
Не є спірним між сторонами, що податкові накладні видані ТОВ «Хюндай Мотор Україна» своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів, що податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 ПК України та протягом операційного дня надіслано квитанцію про їх неприйняття, відповідачем не надано. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в ході судового розгляду не встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Щодо податку на прибуток.
Як встановлено п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством (позичальник) укладено договори позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Кепітал Партнерз» (позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Кепітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01.06.2011 року, на загальну суму 4 313 600 грн.
Станом на 30.06.2013 року Товариство повернуло позику в сумі 1 151 000 грн. позичальнику.
Доводи податкового органу про порушення обліку доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування ґрунтуються на тому, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Скасовуючи судові рішення, та направляючи справу на новий розгляд Вищій адміністративний суд України зазначив що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що на підставі статті 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та виходячи з предмета своєї статутної діяльності компанія з управління активами має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позику за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 цього Закону, тобто тим емітентам, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду, а також за наявності у компанії з управління активами відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї компанії з управління активами у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів. Вищий адміністративний суд України зазначив, що Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ не є достатнім доказом наявності права надавати будь-які інші фінансові послуги (операції), в тому числі позики, окрім здійснення діяльності на ринку цінних паперів. До того ж, зі змісту листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 лютого 2014 року №1337/11-9, вбачається, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» статусу фінансової установи, в порядку визначеному Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не набувало та ліцензій на надання будь-яких фінансових послуг не отримувало.
Під час нового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року (том 1 арк. с. 92).
До того ж, колегія суддів зазначає, що згідно з роз`ясненнями Державної податкової адміністрації України, викладеними у листі від 25.02.2009 №1668/6/15-0216, стаття 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування», яка встановлює обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.
Статтею 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» було прямо визначено право венчурного інституту спільного інвестування (надалі - ІСІ) мати у складі своїх активів боргові зобов`язання, оформлені договорами позики, наданими за рахунок активів венчурного ІСІ. Особами-позичальниками за такими договорами можуть бути емітенти, частка у корпоративних правах яких входять до складу активів цього фонду. Такі зобов`язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і має право надавати позики.
Отже доводи відповідача про порушення позивачем вимог пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі № 819/2472/13-а (№ 876/12280/15) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко