№ 820/10288/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м.Київ

справа № 820/10288/15

адміністративне провадження № К/9901/15042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомобілі" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року (суддя Лук`яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий суддя Русанова В.Б., судді: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомобілі" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомобілі" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2015 року, 17 червня 2015 року, 07 липня 2015 року, 15 липня 2015 року, 21 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 10 серпня 2015 року, 11 серпня 2015 року, 13 серпня 2015 року за номерами: №807000011/2015/000738/2, №807000011/2015/000956/2, №807000011/2015/001156/2, №807000011/2015/001055/2, №807000011/2015/001211/2, №80700001/2015/001212/2, №807000011/2015/001254/2, №807000011/2015/001256/2, №807000011/2015/001451/2, №807000011/2015/001454/2, №807000011/2015/001452/2, №807000011/2015/001511/2, №807000011/2015/001512/2, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110001/2015/00119, №807110001/2015/00187, №807110001/2015/00243, №807110001/2015/00275, №807110001/2015/00300, №807110001/2015/00301, №807110001/2015/00320, №807110001/2015/00322, №807110001/2015/00415, №807110001/2015/00414, №807110001/2015/00426, №807110001/2015/00458, №807110001/2015/00459.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що коригування митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, за другорядним (резервним), а не за основним та другорядним (за ціною договору (контракту) та резервним), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та її складових за обраними ним методами, відповідачем правомірно здійснено коригування останньої.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вважаючи, що митна вартість імпортованих товарів, визначена за основним та резервним методами, була належним чином підтверджена поданими доказами.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 21 квітня 2014 року між Товариством «Екомобілі» (як покупцем) та Insurance Auto Auction Inc, США (як продавцем) укладено контракт №1, за умовами якого продавець виставляє на аукціон лоти (транспортні засоби пошкоджені або бувші у використанні), а покупець приймає участь в Інтернет аукціоні на веб сайті copart.com. У разі перемоги покупець сплачує кошти за лот - автомобілі або інші моторні засоби, вартість яких зазначається у купчій. Лот відправляється морським транспортом покупця на умовах поставки EWX.

Згідно з пунктом 5.1 платіж по контракту здійснюється шляхом банківського переказу суми, яка вказана в рахунку-фактурі.

21 квітня 2015 року між позивачем та Insurance Auto Auction Inc укладено додаткову угоду, якою до пункту 5 контракту внесено зміни про умови оплати товару та передбачено її відстрочку на один календарний рік.

Також 21 квітня 2015 року між позивачем та "Dnipro LLC" (як відправником) укладено договір перевезення №3 за яким відправник доставляє товар до митного складу або адреси отримувача й відповідно до пункту 8 договору сума та ціна за поставку одного автомобіля до Одеського чи Іллічівського порту складає 500 доларів США + вартість навантаження за 1 автомобіль - 12,50 доларів США.

Крім того 02 червня 2015 року між позивачем (як покупцем) та Copart. Inc, США (як продавцем) укладено контракт №3, за умовами якого продавець виставляє пропозиції всіх проблемних автомобілів, повернутих заводу чи офіційному дилеру, а також знятих з гарантії з підстав невідповідності високій вартості ремонту, й при бажанні придбати пропозицію покупець оплачує авто чи моторні засоби, вартість та порядок формування цін на які зазначається у купчій (Sales Bill of Sale).

На підставі вказаних контрактів позивачем ввезено на митну територію України автомобілі, з метою митного оформлення яких протягом травня - серпня 2015 року подано до Митниці електронні митні декларації: №807110001/2015/003984 від 13 травня 2015 року, №807110001/2015/005321 від 17 червня 2015 року, №807110001/2015/006085 від 07 липня 2015 року, №807110001/2015/006470 від 15 липня 2015 року, №807110001/2015/006692 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/006698 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/006915 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/006952 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/007705 від 10 серпня 2015 року, №807110001/2015/007710 від 10 серпня 2015 року, №807110001/2015/007803 від 11 серпня 2015 року, №807110001/2015/007981 від 13 серпня 2015 року, №807110001/2015/007984 від 13 серпня 2015 року.

При митному оформленні автомобілів за деклараціями №807110001/2015/003984 від 13 травня 2015 року, №807110001/2015/005321 від 17 червня 2015 року, №807110001/2015/006085 від 07 липня 2015 року, №807110001/2015/006952 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/007710 від 10 серпня 2015 року, №807110001/2015/007803 від 11 серпня 2015 року, №807110001/2015/007981 від 13 серпня 2015 року, №807110001/2015/007984 від 13 серпня 2015 року декларантом визначено митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на підставі рахунків-фактур.

Митна вартість за деклараціями №807110001/2015/006470 від 15 липня 2015 року, №807110001/2015/006692 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/006698 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/006915 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/007705 від 10 серпня 2015 року декларантом встановлена за резервним методом на підставі висновків експерта.

На підтвердження складових митної вартості декларантом до митного органу разом із митними деклараціями подано наступні документи: контракт №1 від 21 квітня 2014 року, додаткову угоду до контракту від 21 квітня 2015 року, контракт від 21 квітня 2015 року №3, висновки експерта від 30 квітня 2015 року №т229, №т250, №т247, №т274, №т248, №т251, №т296, №т291, №т297, №т313, №т289, рахунки-фактури від 21 квітня 2015 року, 02 червня 2015 року, 10 червня 2015 року, коносаменти HBOL 38877, HBOL 38852, HBOL 39503, HBOL 38851, HBOL 39029, HBOL 39152, HBOL 39796, HBOL 38855, HBOL 39503, міжнародні товарно-транспортні накладні №1455, №1456, №5558, №1463, №1464, №1466, №8260, №1461, а також екологічні декларації.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, та у зв`язку із виявленням розбіжностей у поданих документах митним органом на адресу позивача надіслані електронні повідомлення про витребування додаткових документів.

Однак декларант в надісланих до Митниці листах повідомив про неможливість подання додаткових документів та просив самостійно визначити митну вартість товарів за наявною у неї інформацією.

Митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 13 травня 2015 року, 17 червня 2015 року, 07 липня 2015 року, 15 липня 2015 року, 21 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 10 серпня 2015 року, 11 серпня 2015 року, 13 серпня 2015 року за номерами: №807000011/2015/000738/2, №807000011/2015/000956/2, №807000011/2015/001156/2, №807000011/2015/001055/2, №807000011/2015/001211/2, №80700001/2015/001212/2, №807000011/2015/001254/2, №807000011/2015/001256/2, №807000011/2015/001451/2, №807000011/2015/001454/2, №807000011/2015/001452/2, №807000011/2015/001511/2, №807000011/2015/001512/2, відповідно до яких у зв`язку з недоліками та розбіжностями в поданих документах митну вартість імпортованих Товариством автомобілів визначено за резервним методом, а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110001/2015/00119, №807110001/2015/00187, №807110001/2015/00243, №807110001/2015/00275, №807110001/2015/00300, №807110001/2015/00301, №807110001/2015/00320, №807110001/2015/00322, №807110001/2015/00415, №807110001/2015/00414, №807110001/2015/00426, №807110001/2015/00458, №807110001/2015/00459.

В подальшому товар позивача випущений у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 МК України за митними деклараціями №807110001/2015/004083 від 15 травня 2015 року, №807110001/2015/005362 від 18 червня 2015 року, №807110001/2015/006119 від 07 липня 2015 року, №807110001/2015/006548 від 16 липня 2015 року, №807110001/2015/006722 від 21 липня 2015 року, №807110001/2015/006723 від 21 липня 2015 року, №807110001/2015/006962 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/006978 від 24 липня 2015 року, №807110001/2015/007773 від 10 серпня 2015 року, №807110001/2015/007775 від 10 серпня 2015 року, №807110001/2015/007854 від 11 серпня 2015 року, №807110001/2015/008047 від 13 серпня 2015 року, №807110001/2015/008176 від 17 серпня 2015 року.

Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, розглянувши справу, суди попередніх інстанцій встановили, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраних методів її визначення документи містили розбіжності, які полягають в наступному.

Так в ЕМД від 13 травня 2015 року зазначено дату контракту 21 квітня 2015 року, проте надано контракт №1 від 21 квітня 2014 року, а рахунок-фактура від 21 квітня 2015 року не містив зазначення реквізитів контракту.

Згідно із пунктом 5.1 наданого до митного органу контракту №1 від 21 квітня 2014 року передбачено, що платіж проводиться шляхом банківського переказу суми згідно виставленої купчої на кожний лот з валютного рахунку покупця на рахунок продавця, проте під час митного оформлення позивачем доказів оплати товару не подано.

Стосовно ж додаткової угоди від 21 квітня 2015 року, якою відтерміновано строк оплати по договору на один рік, то в ній зазначено, що вона змінює/доповнює умови контракту №1 від 21 квітня 2015 року, тоді як до митного оформлення подавався контракт від 21 квітня 2014 року.

Також судами встановлено, що по деяким митним деклараціям митна вартість визначалась Товариством за резервним методом на підставі експертних висновків оцінки автомобілів, проте останні не є належними доказами в підтвердження ціни товару, оскільки таке визначення ціни товару не передбачено умовами контракту, до того ж, як зазначалось у висновках, воно здійснювалось за результатами лише зовнішнього візуального огляду експертом фотографій транспортних засобів.

На підтвердження транспортної складової митної вартості позивачем до митного оформлення подавались рахунки-фактури (інвойси) про надання транспортно-експедиційних послуг №1 від 21 квітня 2015 року на суму 69 250 доларів США та №2 від 06 жовтня 2015 року на суму 11 787,50 доларів США, а також вже до суду апеляційної інстанції - платіжне доручення від 18 листопада 2015 року, проте останнє, як зазначив суд, не дає можливості встановити здійснення оплати за транспортування саме тих автомобілів, щодо яких винесені рішення про коригування митної вартості, адже містить лише посилання на контракт №3 від 21 квітня 2015 року й не має інформації про реквізити інвойсів або даних самих автомобілів, за транспортування яких здійснено оплату; крім того, платіжне доручення свідчить про перерахування коштів в сумі 15 000 доларів США, тоді як за двома інвойсами сума до сплати становила 81 037,50 доларів США.

Водночас суди погодились й з позицією відповідача про наявність у нього обґрунтованих сумнівів в об`єктивності наданих документів та відображених них відомостях в зв`язку з тим, що при співставленні зовнішньоекономічного контракту, рахунків-фактур та коносаментів з`ясувалось, що транспортні засоби були відправлені морським транспортом ще до їх придбання позивачем.

В той же час, як встановили суди, надані позивачем на підтвердження транспортних витрат по деклараціям №807110001/2015/006085 від 07 липня 2015 року та №807110001/2015/007803 від 11 серпня 2015 року рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №1 від 21 квітня 2015 року не містять реквізитів транспортних засобів, номерів кузовів (VIN кодів), що не дає змоги ідентифікувати їх як документи, що підтверджують вчинену операцію.

Крім того, суди встановили, що подані позивачем для митного оформлення автомобілів, придбаних за контрактом №3 від 02 червня 2015 року, укладеним позивачем (як покупцем) із Copart. Inc, США (як продавцем), документи містили розбіжності щодо сторони вказаного контракту:

- в ЕМД №807110001/2015/006692 від 20 липня 2015 року у графі 44 за кодом "3105" зазначено рахунок-фактуру №13888717 від 10 червня 2015 року, тоді як до митного оформлення надано копію рахунку-фактури №13888717 від 24 жовтня 2014 року, в якому продавцем вказано SAW MILL;

- в ЕМД №807110001/2015/006698 від 20 липня 2015 року у графі 44 за кодом "3105" зазначено рахунок-фактуру №32396754 від 10 червня 2015 року, хоча до митного оформлення надано копію рахунку-фактури від 21 жовтня 2014 року, в якій продавцем визначено HANOVER INSURANCE;

- в ЕМД №807110001/2015/007705 від 10 серпня 2015 року у графі 44 за кодом "3105" зазначено рахунок-фактуру №32907224 від 10 червня 2015 року, за яким продавцем є BRISTOL WEST INSURANCE-EAST;

- в ЕМД №807110001/2015/007710 від 10 серпня 2015 року у графі 44 за кодом "3105" вказано рахунок-фактуру №30345994 від 10 червня 2015 року, у якому продавцем зазначено HANOVER INSURANCE;

- в ЕМД №807110001/2015/007984 від 13 серпня 2015 року у графі 44 за кодом "3105" зазначено рахунок-фактуру №32073394 від 02 червня 2015 року, у якому продавцем значиться SAW MILL.

До того ж до ЕМД №807110001/2015/006692 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/006698 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/007705 від 10 серпня 2015 року та №807110001/2015/007710 від 10 серпня 2015 року серед документів, наданих на підтвердження транспортних витрат, не додано коносаментів, а є лише міжнародні автомобільні накладні (CMR), які, в свою чергу, датовані раніше, ніж відбулась купівля транспортних засобів позивачем й відповідно до цих документів транспортні засоби мали бути поставлені до м.Дніпропетровська на адресу іншого отримувача - ТОВ "Автоентерпрайз".

В своєму рішенні апеляційний суд вказав, що згідно наданих представником позивача пояснень автомобілі придбавались ним на митному складі, тому як попередній покупець - ТОВ "Автоентерпрайз" відмовився їх купувати, проте жодних підтверджень цього під час митного оформлення відповідачу надано не було.

Також декларантом по ЕМД №807110001/2015/006692 та №807110001/2015/006698 від 20 липня 2015 року, №807110001/2015/007705 та №807110001/2015/007710 від 10 серпня 2015 року та №807110001/2015/007984 від 13 серпня 2015 року не подавались до митного оформлення коносаменти, а враховуючи, що умовами поставки були «EXW US Roselle NJ» («франко завод», тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, тоді, коли він надав товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому обумовленому місці й він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб і його митне очищення для експорту), відсутність коносаментів унеможливила перевірку митним органом понесених позивачем витрат на транспортування автомобілів, заявлених до митного оформлення за вказаними ЕМД.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про те, що подані Товариством до митного оформлення товаросупровідні документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже й про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомобілі" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко