№ 820/1170/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1170/16

адміністративне провадження № К/9901/41634/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (суддя Тітов О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (судді: Перцова Т.С. (головуючий), Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.)

у справі № 820/1170/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІ ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІ ПЛЮС» (далі - ТОВ «ПОЛЛІ ПЛЮС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, контролюючий орган, податковий орган; правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» з податку на додану вартість за січень 2016 року з додатком № 1, № 5;

- визнати податкову декларацію ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» з податку на додану вартість за січень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання та зобов`язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відобразити показники (дані) цієї податкової декларації в інформаційних базах ДФС;

- визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 16 вересня 2015 року № 160920151 в односторонньому порядку та зобов`язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова поновити договір про визнання електронних документів.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що твердження відповідача про відсутність позивача за місцезнаходженням та неправильне зазначення адреси спростовуються матеріалами справи, відтак ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» з податку на додану вартість за січень 2016 року.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що від оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла довідка про встановлення місцезнаходження ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» з відміткою «місцезнаходження юридичної особи не встановлено». У зв`язку з цим було розірвано договір про визнання електронних документів, укладений між позивачем та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з огляду на відсутність позивача за юридичною адресою. Отже, податкова декларація за січень 2016 року заповнена з порушенням пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, оскільки вказана у декларації податкова адреса не відповідає дійсності, крім того у декларації не зазначено район міста, в якому знаходиться підприємство, що вказує на розбіжність з базами даних Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

20 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» перебувало на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

16 вересня 2015 року між позивачем та контролюючим органом укладено договір №160920151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

16 лютого 2016 року ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» направило до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року. Вказаний документ доставлено до контролюючого органу 16 лютого 2016 року, однак не прийнято з посиланням на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 - «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

Також 16 лютого 2016 року ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» направило податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року засобами поштового зв`язку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції поштового відділення №6102305369624.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій із пояснень відповідача встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме зазначена у декларації податкова адреса не відповідає дійсності. Крім того, у податковій адресі, зазначеній у цій декларації, не вказано район міста, що свідчить про розбіжність з базами даних ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. За таких обставин податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року не була визнана відповідачем як податкова звітність.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з вимогами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За положеннями пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

За змістом частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року містить всі необхідні реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, зокрема містить належним чином заповнену графу № 05 «Податкова адреса» - АДРЕСА_1.

За вказаною адресою ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» орендує у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 офісне приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору оренди від 28 січня 2015 року № 4/2015 та акта прийому-передачі до цього договору від 28 січня 2015 року.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18 березня 2016 року місцезнаходженням ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» є адреса: АДРЕСА_1.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство (розділ VІ додатку І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233) та умови договору пов`язують можливість його одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного з позивачем договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання контролюючого органу на інформацію про відсутність ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» за податковою адресою, отриману від оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, оскільки остання не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж у ході розгляду справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи щодо непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ТОВ «ПОЛЛІ-ПЛЮС» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.А. Васильєва

В.П. Юрченко