№ 820/14706/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2021 року

Київ

справа №820/14706/14

адміністративне провадження №К/9901/21178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 820/14706/14 за поданням Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Харківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач, контролюючий орган, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) звернулась до суду з поданням до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 2 186 201,20 грн, який є непогашеним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, подання задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у справі № 820/14706/14, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29 листопада 2016 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 відхилив, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року залишив без змін.

Не погодившись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року ФОП ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, на момент подання вказаної заяви).

Ухвалою Верховного Суду України від 20 березня 2017 року відкрито провадження у справі № 820/14706/14 за поданням Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 13 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви відповідача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві відповідач просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакове застосування положень статей 2, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб`єктів підприємницької діяльності».

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року (№ К/800/41447/13), від 25 листопада 2015 року, які, на думку відповідача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що з 28 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року фахівцями Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 493/17-2311721600 від 28 березня 2011 року, в якому зафіксовані порушення ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб`єктів підприємницької діяльності», а саме: перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 2 кв. 2009 року на суму 563 582,28 грн, у 2 - 4 кв. 2009 року на суму 3 538 595,37 грн; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань на суму 1 658 396,00 грн; п. 4 ст. 14, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 110 146,26 грн; п. 4 ст. 14, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: неподання декларацій про отримані доходи за 2 - 4 кв. 2009 року та 1 - 4 кв. 2010 року; ст. 9 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов`язкових платежів», а саме: ненадання податкових розрахунків по формі 1-ДФ та невідображення сум виплачених доходів суб`єктом підприємницької діяльності за надання транспортних послуг за 2 - 4 кв. 2009 року та 1 - 4 кв. 2010 року; пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: ненадання декларацій з ПДВ за період з липня 2009 року по грудень 2010 року; п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: неведення обліку доходів та витрат у книзі обліку доходів та витрат. На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000391720/0 від 27 квітня 2011 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 076 055,00 грн (у т.ч. за основним платежем - 1 658 396,00 грн, та за штрафними санкціями - 417 659,00 грн) та № 0000381720/0 від 27 квітня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності в розмірі 110 146,26 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи подання Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про стягнення податкового боргу з відповідача, з висновками яких погодився суд касаційної інстанції в ухвалі від 29 листопада 2016 року, виходили з наступного. Так, судами встановлено, що не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27 квітня 2011 року № 0000391720/0 та № 0000381720/0, ФОП ОСОБА_1 оскаржила їх до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі № 2а-11716/11/2070 в задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2011 року № 0000391720/0 та № 0000381720/0 відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2-а-11716/11/2070 залишено без змін.

Верховним Судом України ухвалами від 21 жовтня 2015 року та від 8 лютого 2016 року у справі № 2а-11716/11/2070 було відмовлено в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2014 року.

Крім того, судами встановлено, що з метою інформування платника податків про наявність податкового боргу на адресу відповідача 03.06.2014 контролюючим органом було направлено податкову вимогу № 1379-25, яка була вручена відповідачеві 12.06.2014. На дату звернення до суду податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскарженою, не є скасованою, зміненою або відкликаною, сума боргу не є сплаченою (доказів зворотнього відповідачем надано не було). Податковий борг відповідача також підтверджується (окрім вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) довідками про стан розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб та орендою, податку на додану вартість, картками особових рахунків з відповідних податків.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд касаційної інстанції враховуючи вказані положення чинного законодавства, встановлені обставини справи, а також положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент прийняття рішення), згідно з якими, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що з зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, а зміст правовідносин, який у них розглядався, відмінний від того, який є у справі, що розглядається.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 820/14706/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Cудді І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова