15.11.2023

№ 820/15855/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 820/15855/14

адміністративне провадження № К/9901/27691/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (судді Калиновський В.А., Кононенко З.О., Любчич Л.В.) у справі № 820/15855/14 за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У вересні 2014 року Перший заступник прокурора м. Харкова (замінено на Заступника прокурора Харківської області) (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради та її виконавчих органів щодо невжиття заходів до усунення та недопущення у подальшому зазначених у поданні прокуратури міста Харкова від 28 липня 2014 року № 04-34-16892вих-14 порушень вимог житлового законодавства та законодавства про звернення громадян, причин та умов, що їм сприяють;

- зобов`язати відповідача вжити заходи щодо ведення в установленому порядку Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення внесення відомостей до нього про ОСОБА_1 , 1955 р.н., та ОСОБА_2 , 1986 р.н.

Позов мотивований тим, що за результатами перевірки Харківської міської ради, проведеної за зверненням ОСОБА_1 , Прокуратурою м. Харкова на адресу Харківського міського голови було внесено подання від 28 липня 2014 року № 04-34-16892вих-14 про усунення порушень житлового законодавства та законодавства про звернення громадян, причин і умов, що їм сприяють, зокрема шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 , 1955 р.н., та ОСОБА_2 , 1986 р.н., до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - Реєстр). Однак, указане подання Прокуратури м. Харкова відповідачем було відхилено, у зв`язку з чим позивач, з метою захисту прав та законних інтересів зазначених осіб, звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовив.

Мотиви, на яких ґрунтуються означені судові рішення, полягають у тому, що відповідач вчинив усі необхідні дії у правовідносинах, з приводу яких подано позов та на виконання вимоги прокуратури, що свідчить про відсутність бездіяльності з його боку. В свою чергу, органом прокуратури обрано неналежний та безперспективний спосіб захисту прав третіх осіб. Зокрема, прокуратурою було залишено поза увагою участь у даних правовідносинах безпосередньо держателя Реєстру, яким є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, і яке, з метою організації процесу ведення реєстру, протокольним дорученням за підсумками робочої наради від 17 червня 2014 року надало відповідне завдання Харківській обласній державній адміністрації.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин справи, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 11 жовтня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали, що в силу приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень.

Ухвалою від 29 березня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Постановою від 25 липня 2014 року Прокуратура м. Харкова вирішила провести перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законодавства у діяльності Харківської міської ради та її виконавчих органів.

Виданню цієї постанови передувало звернення ОСОБА_1 від 02 липня 2014 року на дії посадових осіб виконавчих органів Харківської міської ради щодо невнесення відомостей про неї та її сина до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, втрати наданої нею довідки про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання.

Відповідно до копії рапорту прокурора Прокуратури м. Харкова від 07 липня 2014 року, аналізуючи доводи, викладені у скарзі ОСОБА_1 від 02 липня 2014 року, вирішено, що заявницею не наведено достатніх даних, які б свідчили про наявність у діях співробітників Харківської міської ради конкретних ознак кримінального діяння та викладені відомості не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В рамках перевірки Прокуратурою м. Харкова на адресу Харківського міського голови надсилався лист від 11 липня 2014 року № 161-08 з проханням надати інформацію щодо доводів ОСОБА_1 , викладених у її зверненні від 02 липня 2014 року.

Листом від 25 липня 2014 року № 8260/9-14 Харківська міська рада повідомила позивача про те, що ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 мешкає у приватизованій однокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1 , яку надано Жовтневим РВК м. Харкова у 1988 році. На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Харкові ради від 01 серпня 1995 року № 49-1 ОСОБА_1 разом із сином перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при виконавчому комітеті Харківської міської ради у Жовтневому районі м. Харкова, за загальною чергою з 01 серпня 1995 року. Підставою для постановки ОСОБА_1 на квартирний облік стало проживання двох осіб різної статі в одній житловій кімнаті. Вказано, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17 травня 2011 року № 47 затверджено форму подання інформації до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до якої заносяться дані про громадян, зокрема: реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб, місце роботи (навчання), серія і номер паспортів. Однак зазначені дані про ОСОБА_1 та її сина в Харківській міській раді відсутні. Після надання указаної інформації відомості про ОСОБА_1 та її сина будуть внесені до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Також зазначено, що довідка з місця проживання про склад сім`ї від 10 січня 2014 року № 21/1, яка була надана ОСОБА_1 , знаходиться у її квартирній обліковій справі.

Крім того, відповідачем було надано копії звернень ОСОБА_1 , які надходили до різних інстанцій із відповідного питання, а також відповіді, які їй надавались на ці звернення.

За результатами перевірки Прокуратурою м. Харкова на адресу голови Харківської міської ради було внесено подання від 28 липня 2014 року № 04-34-16892 вих-14 про усунення порушень житлового законодавства та законодавства про звернення громадян, причин і умов, що їм сприяють.

За результатами розгляду вказаного подання заступник директора юридичного департаменту Харківської міської ради листом від 11 серпня 2014 року № 9119/9-14 надав відповідь, якою зазначене подання було відхилено. Так, у вказаному листі зазначено, що на підставі змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла» до Житлового кодексу Української РСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, що перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17 травня 2011 року № 47 затверджено форму подання інформації до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до якої заносяться дані про громадян, зокрема: реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб, місце роботи (навчання), серія і номер паспортів. Крім того вказано, що Законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про місцеве самоврядування в Україні» забороняється збір та обробка персональних даних громадянина без його згоди. ОСОБА_1 та її син відмовлялись надати документи зі своїми персональними даними та не давали згоду на їх обробку, при цьому наполягали на внесенні інформації щодо них до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. У зв`язку з викладеним зазначено, що у разі надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згоди на обробку їх персональних даних та необхідних документів, питання щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, буде розглянуто у встановленому законом порядку. Стосовно довідки з місця проживання ОСОБА_1 від 10 січня 2014 року зазначено, що така знаходиться у її квартирній обліковій справі.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин був чинним і діяв Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), положення статті 19 якого визначали, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Як обумовлено положеннями статті 21 Закону № 1789-XII, перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю.

Згідно з приписами статті 20 Закону № 1789-XII при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

За наведеним у статті 23 Закону № 1789-XII визначенням, подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Про результати розгляду подання та вжиті заходи відповідний прокурор має бути повідомлений у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду, зокрема щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Як зазначалося вище, за результатами проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 на дії посадових осіб виконавчих органів Харківської міської ради щодо невнесення відомостей про неї та її сина до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, Першим заступником прокурора м. Харкова було внесено подання від 28 липня 2014 року № 04-34-16892вих14 Харківському міському голові, яким, з-поміж іншого, вимагалось: вжити заходів до усунення виявлених порушень вимог житлового законодавства та законодавства про звернення громадян, причин та умов, що їм сприяють; внести відомості про ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 до Реєстру .

Виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону № 1789-XII, Перший заступник прокурора м. Харкова у зв`язку з відхиленням подання від 28 липня 2014 року № 04-34-16892вих14, у межах наданої компетенції звернувся до суду з цим позовом щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

За змістом статті 15 Житлового кодексу Української РСР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішення про надання жилих приміщень належить до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад.

Зазначене кореспондує з положеннями частини першої статті 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; а також делеговані повноваження - здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

За правилами статті 50 Житлового кодексу Української РСР, при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.

З обставин справи слідує, що підставою для постановки ОСОБА_1 на квартирний облік стало проживання двох осіб різної статі в одній житловій кімнаті.

Відповідно до Закону України від 29 червня 2010 року № 2367-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла» запроваджено ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2011 року № 238 «Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов» затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов затверджений (далі- Порядок; у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Порядку, держателем Реєстру, який забезпечує його ведення, є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яке погоджує технічні завдання на функціонування Реєстру з Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Державним агентством з питань науки, інновацій та інформації.

Пунктом 4 Порядку визначено, що органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, підприємства, установи та організації, що ведуть облік громадян, подають для внесення до Реєстру щомісяця до 15 числа реєстратору інформацію, яка містить передбачені законодавством відомості про громадян, за формою, встановленою Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством економічного розвитку та торгівлі та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Інформація перевіряється реєстратором та вноситься до Реєстру протягом одного тижня з дня її надходження.

З викладеного слідує, що до компетенції органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організації, що ведуть облік громадян, належить, зокрема, подача інформації, а безпосереднє внесення відомостей до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов здійснюється реєстратором.

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2011 року № 22 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2011 року № 238» адміністратором Реєстру у м. Харкові та Харківській області визначено Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд).

Листом від 02 вересня 2014 року № 161-08 Перший заступник прокурора м. Харкова повідомив Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про встановлені під час перевірки дані про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , необхідні для внесення до Реєстру, відповідно до форми подання інформації до Реєстру, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17 травня 2011 року № 47, а саме паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток платників податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також додатково поінформовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова та з 12 жовтня 2010 року отримує пенсію за віком.

Відповідно до листа Харківського регіонального управлінням Фонду від 30 вересня 2014 року № 758, адресованого Першому заступнику прокурора м. Харкова, Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради надавало на адресу Фонду заповнено форму подання інформації до Реєстру щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (супровідний лист від 02 вересня 2014 року № 2078/1 за підписом начальника управління Полов`янської Н.Г.).

Разом із тим, 15 вересня 2014 року форма подання інформації до Реєстру на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була повернута до Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради без розгляду. Через скорочення відповідних видатків державного бюджету на 2014 рік, робота регіональних управлінь Фонду була припинена з 01 липня 2014 року. Реєстратора звільнено в установленому порядку у зв`язку із скороченням штату. Наказом Мінрегіону від 12 вересня 2014 року № 251 змінено регламент ведення Реєстру.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи у поєднанні з наведеним нормативним регулюванням дають колегії суддів підстави погодитись з висновком судів про те, що Харківська міська рада та її виконавчі органи, в межах своєї компетенції та наданих повноважень, здійснили всі необхідні дії щодо надання адміністратору Реєстру заповненої форми подання інформації до Реєстру щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на це, позовні вимоги про зобов`язання відповідача вжити заходи щодо ведення в установленому порядку Реєстру шляхом забезпечення внесення відомостей до нього про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Як слідує зі змісту адміністративного позову, протиправна бездіяльність Харківської міської ради, на думку позивача, полягає у тривалому ненаправленні запитів до відповідних державних органів для отримання відомостей про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , необхідних для внесення їх до форми подання інформації до Реєстру; у тривалому незаповненні вказаної вище форми подання інформації та її непереданні реєстратору Харківського регіонального управління Фонду для перевірки та внесення відомостей про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Реєстру.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17 травня 2011 року № 47 (у редакції наказу від 08 листопада 2013 року № 533) затверджено форму подання інформації до Реєстру. Так, до форми заносяться відомості про суб`єкта квартирного обліку, зокрема, персональні дані, а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб, місце роботи (навчання), серія і номер паспорту.

Пунктом 5 Порядку визначено, що посадові особи органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що відповідають за подання інформації про громадян, та реєстратор несуть персональну відповідальність за недостовірність поданих (внесених) даних згідно із законом.

Пунктом 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 955), щорічно з 1 жовтня по 31 грудня проводиться перереєстрація громадян, які перебувають на квартирному обліку, під час якої перевіряються їх облікові дані. В обов`язковому порядку громадяни надають нову довідку з місця мешкання про склад сім`ї та реєстрацію.

Згідно з абзацом 7 пункту 18 цих Правил, інші документи при необхідності запитуються виконавчим комітетом місцевої Ради або адміністрацією підприємства, установи, організації.

Між тим, суди попередній інстанцій обґрунтовано зауважили про те, що Законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про місцеве самоврядування в Україні» забороняється збір та обробка персональних даних громадянина без його згоди.

Статтею 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

За правилами частин п`ятої та шостої статті 6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суди встановили, що відповідач витребував у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документи щодо їх персональних даних, однак останні відмовлялись надати копії необхідних документів та не надавали в установленому законом порядку згоди на обробку своїх персональних даних для внесення їх до форми подання інформації до Реєстру.

Підсумовуючи викладене судова колегія уважає, що з метою виконання подання Першого заступника прокурора м. Харкова відповідач вчинив увесь необхідний перелік дій, направлених на подання до Фонду заповненої форми подання інформації до Реєстру щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак через відсутність, у силу законодавчих приписів, можливості обробки персональних даних зазначених фізичних осіб без їх згоди, подав вказану форму лише після отримання даної інформації від позивача (лист від 02 вересня 2014 року № 161-08). Це, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав уважати, що Харківська міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо вжиття заходів до усунення та недопущення у подальшому зазначених у поданні прокуратури міста Харкова від 28 липня 2014 року № 04-34-16892вих-14 порушень вимог житлового законодавства та законодавства про звернення громадян, причин та умов, що їм сприяють.

Згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Суд констатує, що в ході касаційного розгляду справи наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У свою чергу, доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк