ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 820/1956/17
адміністративне провадження № К/9901/32740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя Біленський О.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (Головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.)
у справі № 820/1956/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0002971304 від 12.09.2016; визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 № Ф-000298134; визнати протиправним та скасувати повністю рішення № 0003611304 від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем сума доходу в розмірі 27 900 грн (без ПДВ 22 500 грн) не включена до книги обліку доходів і витрат та до загальнооподатковуваного доходу. Невключення позивачем сум в розмірі 22500 є не тільки неналежним веденням книги обліку доходів і витрат, а й свідчить про відсутність первинних документів, які свідчать про понесення таких витрат. Позивачем наданими документами не підтверджено факт пов`язаності понесених витрат на придбання води, проведення підрядних робіт з його господарською діяльністю. Як і не підтверджено факт використання електроенергії 74710,8 кВгод. Касаційна скарга податкового органу не містить інших обґрунтованих доводів щодо вчинених позивачем порушень, зокрема і ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», як і доводів про порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.07.2016 по 17.08.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 11.08.2016 по 17.08.2016 на підставі наказу від 10.08.2016 № 642), на підставі направлення від 28.07.2016 № 335, наказу від 18.07.2016 № 555 та письмового повідомлення від 18.07.2016 № 1921/20-36-13-05-14, відповідно до пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.08.2016 № 4040/20-38-13-04-11/ НОМЕР_1 .
У висновках акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 102923,15 грн, в т.ч. за 2015 рік - 102 923,15 грн,
- абзацу першого пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 80 741,44грн, в т.ч. 2015 рік -80 741,44 грн;
- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України та Розд. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 за № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784 в частині, ненадання податкового розрахунку за ф.№1ДФ .
На підставі акту перевірки від 25.08.2016 року №4040/20-38-13-04-3041920174 прийняті та оскаржуються в межах даної справи (а.с.50-53):
- податкове повідомлення-рішення № 0002971304 від 12.09.2016, яким донараховано суму грошового зобов`язання за податку на доходи фізичних осіб, на суму 128 653, 94 грн , в тому числі з основного платежу -102 923, 15 грн та штрафної санкції 2730, 79 грн;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.09.2016 №Ф-000298134 на суму 80 741, 44 грн;
- рішення № 0003611304 від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 8074, 14 грн.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має у власності об`єкти нерухомості загальною площею 6686,2 кв. м. за адресою м. Харків, пр. Московський, 283 та займається і отримує дохід, в тому числі від такого виду підприємницької діяльності КОД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Згідно накладної № 155 від 07.07.2015, № 174 від 27.07.2015, №236 від 02.10.2015, № 269 від 17.11.2015; банківських виписок за 30.06.2015, 04.08.2015, 06.10.2015, 20.11.2015, позивачем у Приватної фірми «Контур» замовлено, отримано, оплачено та використано в своїй господарський діяльності бутлі та воду питну.
Контролюючим органом позивачу був наданий запит №1933/10/20-38-13-04-14 від 10.08.2016 про надання інформації та документального підтвердження щодо використання вищевказаного товару у підприємницькій діяльності.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що підприємцем не надано документів, які б підтверджували використання бутлів та води у підприємницькій діяльності. Згідно наданих до перевірки документів (банківських виписок, накладних, інформації про залишки товару станом на 31.12.2015), даний товар не був проданий та не значиться на залишках.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що будь-яка господарська, підприємницька діяльність проводиться з залученням таких ресурсів як вода та бутлі для неї, вода - використовується в технологічних потребах будь-якого підприємства та фізично споживається людьми, отже відсутність залишків води станом на час проведення перевірки не може слугувати підставою для виключення її вартості зі складу валових витрат.
Крім того, судами встановлено, що позивачем були закуплені будівельні матеріали на підставі наступних документів, які були надані відповідачу та досліджені під час проведення перевірки: у ФОП ОСОБА_2 (видаткова накладна № 155 від 25.08.2015 р); ПАТ «Харківський плитковий завод» (видаткові накладні №51031, №51024 від 06.10.2015); ТОВ «Харківметал-2» (видаткові накладні №12ХМ16115 від 16.09.2015 р., №12ХМ16132 від 16.09.2015); ПП «ПРОФМЕТ» видаткові накладні №205 від 10.09.2015, № 206 від 11.09.2015, №207 від 07.10.2015); ТОВ «ТЕХНОКАБЕЛЬ» (видаткові накладні № 6372 від 04.12.2015, № 6410 від 08.12.2015, № 6411 від 08.12.2015, № 6568 від 15.12.2015 , № 6569 від 15.12.2015); ПП «Промтех-майстер» (видаткова накладна №603 від 19.11.2015); ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» (видаткова накладна №М-0000801 від 01.12.2015); ТОВ «ПОЛІ-ІМПЕКС» (видаткова накладна №000919 від 01.10.2015); ТОВ «АСТЕР-М» (видаткова накладна № 62307047-01-01 від 18.08.2015); ТОВ «Діром Груп» (видаткові накладні № 3/08/15-011 від 03.08.2015, №14/08/15-001 від 14.08.2015, №28/08/15-73 від 28.08.2015, №9/09/15-004 від 09.09.2015, №14/09/15-002 від 14.09.2015, №9/10/15-002 від 09.10.2015, №20/10/15-004 від 20.10.2015, № 16/11/15-001 від 16.11.2015, № 8/12/15-001 від 08.12.2015; ПП «ПОЛІСАН Україна» (видаткові накладні №113 від 21.08.2015, №117 від 28.08.2015, № 132 від 21.09.2015, № 133 від 21.09.2015, № 146 від 06.10.2015, № 151 від 12.10.2015, № 152 від 12.10.2015, № 160 від 21.10.2015, № 162 від 21.10.2015, №187 від 12.11.2015, №188 від 12.11.2015, №207 від 23.11.2015, №229 від 09.12.2015, №230 від 10.12.2015, №231 від 10.12.2015); ТОВ «ЮГ ПРОМ ОІЛ» (видаткові накладні № 82 від 31.08.2015, № 83 від 31.08.2015, №95 від 07.09.2015); ТОВ «ТЕРМОКОМ ВК» (видаткові накладні № 2311-1 від 23.11.2015, №РН-1012-1 від 10.12.2015).
Факт оплати будівельних матеріалів, які були закуплені у вищезазначених контрагентів підтверджується банківськими виписками за 2015 рік.
Так, на підставі Договору підряду № 04/07-2 від 04.07.2015 та Додатку № 2 до Договору, а саме Акту приймання-передачі будівельних матеріалів Підряднику (ФОП ОСОБА_3 ,) позивачем були передані закуплені будівельні матеріали для виконання ремонтних робіт у власних нежилих приміщеннях, які здаються в оренду орендарям. В зв`язку з тим, що позивач, в тому числі здійснює такий вид підприємницької діяльності, як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна КОД 68.20 та як власник приміщень зобов`язаний, відповідно ч. 2 ст. 776 Цивільного Кодексу України проводити капітальний ремонт нежитлових приміщень, які передані в оренду. Вказане підтверджує факт використання будівельних матеріалів в господарській діяльності позивача. Також, стаття 840 Цивільного Кодексу України передбачає можливість виконання роботи з матеріалу замовника.
Колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що всі взаємовідносини між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджені документально та були надані відповідачу під час проведення перевірки, а саме: Договір підряду № 04/07-2 від 04.07.2015 р., Додаток № 2 до Договору, а саме Акту приймання- передачі будівельних матеріалів Підряднику (ФОП ОСОБА_3 ,), Акт виконаних робіт № 1 за жовтень 2015 року між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_3 ); Акт виконаних робіт № 2 за листопад 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_3 ), Акт виконаних робіт № 3 за листопад 2015 року між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_3 ), Акт виконаних робіт № 4 за листопад 2015 року між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_3 ), Акт виконаних робіт № 5 за грудень 2015 року між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_3 ); оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 за 2015 р., щодо контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3 .
На підставі Актів виконаних робіт, ФОП ОСОБА_3 надав послуги позивачу на загальну суму 248 283, 44 грн, однак вказана сума не була віднесена позивачем до валових витрат. Даний факт не заперечувався представником відповідача в суді під час розгляду справи та підтверджується Книгою доходів і витрат позивача.
Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс вартість придбаних будівельних матеріалів до складу валових витрат, вказані витрати пов`язані з господарською діяльністю позивача та документально підтверджені, а невіднесення до складу витрат витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_3 не впливають на віднесення інших документально підтверджених витрат, відтак вищенаведені висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Завод ЖБК-1» відносно закупівлі та використання електричної енергії.
Судами встановлено, що позивач має у власності об`єкти нерухомості загальною площею 6686,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 та займається і отримує дохід, в тому числі від такого виду підприємницької діяльності КОД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Відповідно укладених договорів оренди, Орендарі компенсують Орендодавцю (Позивачу) всі комунальні витрати, в тому числі використану електричну енергію, яка була використана ними в їх орендованих приміщеннях.
Для забезпечення потреб орендарів електричною енергією Позивачем був укладений відповідний Договір з контрагентом ТОВ «Завод ЖБК - 1» № 34 від 16.12.2014 на спільне використання електричних мереж основного абонента з додатками Схем для розрахунку платних витрат та Додатковими Угодами до Договору, з урахуванням втрат в трансформаторі і кабелі.
З наявних матеріалів справи вбачається, що взаєморозрахунки з контрагентом ТОВ «Завод ЖБК -1», щодо спільного використання електричної енергії підтверджені наступними документами, які були надані відповідачу та досліджені під час проведення перевірки: Договір № 34 від 16.12.2014 р. на спільне використання електричних мереж основного абонента з додатками Схем для розрахунку платних витрат та Додатковими Угодами до Договору, з урахуванням втрат в трансформаторі і кабелі; Акти надання послуг № 17 від 31.01.2015 р., № 94 від 28.02.2015 р., № 175 від 31.03.2015 р., № 150 від 31.03.2015 р. № 247 від 30.04.2015 р., № 246 від 30.04.2015 р., № 320 від 29.05.2015 р., № 319 від 29.05.2015 р., №338 від 30.06.2015 р., № 389 від 30.06.2015 р„ № 456 від 31.07.2015 р. № 455 від 31.07.2015 р., № 524 від 31.08.2015 р., № 525 від 31.08.2015 р., № 595 від 30.09.2015 р., № 596 від 30.08.2015 р. № 662 від 30.10.2015 р., № 661 від 30.10.2015 р., № 749 від 30.11.2015 р. № 750 від 30.11.2015 р., № 817 від 30.12.2015 р., № 816 від 30.12.2015 р.
Факт оплати підтверджується банківськими виписками за 2015 рік.
При цьому, судами встановлено, що витрати по забезпеченню електричною енергією загальних міст користування, всієї території, де знаходяться приміщення, що передані в оренду, електричного відкриття воріт на територію та інше - покладені на позивача і не компенсуються йому орендарями. Окрім цього позивач має свої приміщення, які використовуються ним в підприємницькій діяльності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що понесені позивачем витрати з придбання електроенергії та компенсації витрат по спільному використанню електричних мереж основного абонента з врахуванням втрат в кабелі і холостого ходу трансформатора, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та пов`язані із здійснення ним господарської діяльності під час експлуатації належним йому приміщень.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем протягом 2015 року не було включено до Книги обліку доходів і витрат не тільки суму доходів, а також і витрати на загальну суму 23 250,00 грн по розрахункам з контрагентом ТОВ «ЗЗБК-1», тобто через не включення суми доходу 23 250,00 грн та суми витрат 23 500 грн не відбулось заниження річного оподаткованого доходу позивача за 2015 рік.
Таким чином, вказана технічна помилка позивача не призвела до викривлення розрахунків з бюджетом, що виключає встановлення факту заниження суми річного оподатковуваного доходу.
Касаційна скарга податкового органу не містить інших обґрунтованих доводів про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а відтак, враховуючи межі перегляду, встановленні статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 820/1956/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко