ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 820/1957/18
адміністративне провадження № К/9901/67485/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 820/1957/18
за позовом Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
до Комунального підприємства «Харківводоканал»
про стягнення суми
за касаційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (головуючий суддя Котеньов О. Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Сіренко О. І., суддів Кононенко З. О., Спаскіна О. А.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2018 року Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), в якому просило стягнути суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 151 849,71 грн за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року на користь позивача на р/р НОМЕР_1 в філії ХОУ АТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ управління 41247819.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в розмірі 151 849,71 грн, за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року, яка останнім не сплачена.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 114 473,57 грн за період з жовтня по лютий 2018 року на р/р НОМЕР_1 в філії ХОУ АТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ управління 41247819. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач, маючи обов`язок по відшкодуванню органу Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім робітникам КП «Харківводоканал» своєчасно не сплатив позивачу витрати у розмірі 114 473,57 грн, то вказані суми підлягають стягненню у судовому порядку. Поряд з цим, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 пенсіонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року на загальну суму 37 376,14 грн, оскільки вказані особи не працювали на КП «Харківводоканал» або інших підприємствах, правонаступником яких є останнє.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 10 грудня 2018 року КП «Харківводоканал» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами визнано факт відсутності правонаступництва та зобов`язань між КП «Харківводоканал» та КП «ВТП «Вода». Між тим, частково задовольняючи позовні вимоги, судами були стягнуті з відповідача суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які нараховані за пільговий стаж, який було зароблено пенсіонерами на КП «ВТП «Вода». Також, судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 817/1290/17. Судами не було зобов`язано позивача уточнити позовні вимоги, оскільки надані позивачем розрахунки мають певні розбіжності з заявленими позовними вимогами. Судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не залишено без розгляду позовну заяву в частині стягнення 131 079,42 грн за період жовтень-листопад 2017 року, оскільки пенсійним органом порушено строк звернення до адміністративного суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М. М., судді: Анцупова Т. О., Мороз Л. Л., справу передано головуючому судді.
8. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою КП «Харківводоканал».
9. 04 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
10. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 28 вересня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, КП «Харківводоканал» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова.
13. Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача, зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та іншим, а також колишнім працівникам СРБУ «Харківкомунпромвод» та КП «ТВО «Харківкомунпромвод» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року, що становить 151 849,71 грн, в тому числі - ОСОБА_3 - 276,75 грн, ОСОБА_1 - 22 205,95 грн, ОСОБА_2 - 14 893,44 грн.
14. Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 151 849,71 грн, за період з жовтень 2017 року по лютий 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Виходячи з меж розгляду касаційної скарги КП «Харківводоканал», рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року переглядаються Верховним Судом в частині задоволених позовних вимог.
17. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
18. За приписами ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
19. Згідно п. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
20. Положеннями абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР передбачено, що на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
21. Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій Пенсійному фонду України здійснюється незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
22. За приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).
23. Згідно з п. 6.4, 6.5, 6.8 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
24. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
25. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
26. Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
27. Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, а відповідач - підприємство, зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах, визначених позивачем.
28. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
29. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відшкодуванню підлягають саме фактичні витрати, здійснені Пенсійним фондом із виплати та доставки пільгових пенсій.
30. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 813/1375/17.
31. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на виконання вимог Інструкції № 21-1 позивачем направлені КП «Харківводоканал» розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», копії яких наявні у матеріалах справи.
32. З розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV вбачається, що сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача, зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та іншим за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року становить 114 473,57 грн.
33. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у КП «Харківводоканал» наявна сума заборгованості з відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
34. Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника щодо ненадання судами правової оцінки розрахункам фактичних виплат на доставку пенсії, які були надані позивачем, оскільки вказані розрахунки направлялись відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не оскаржив їх у судовому, а отже фактично погодився з сумами, вказаними у них.
35. Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить із того, що ст. 106 Закону № 1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, згідно із частиною п`ятнадцятою якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
36. Так, Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 803/2199/14 та Верховний Суд, зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14, від 26 червня 2018 року у справі № 804/8277/14 висловив правовий висновок, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), не застосовуються.
37. Колегія суддів не вбачає необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.
38. Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.
39. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 460/3113/18.
40. Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 817/1290/17 колегія суддів не бере до уваги, оскільки спірні відносини, що виникли цій справі, виникли за інших обставин.
41. Доводи касаційної скарги про те, що працівники не працювали у відповідача суд відхиляє, оскільки вони по`вязані із переоцінкою фактичних обставин справи.
42. Натомість відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність обов`язку відповідача, встановленого Законом № 1058-IV, відшкодувати Київському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Харкова витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунками призначені працівникам відповідача відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.
44. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
45. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
46. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
47. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
48. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
49. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
50. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
51. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
52. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець А. І. Рибачук