ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа №820/1994/17
касаційне провадження № К/9901/1007/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Інспекція, контролюючий орган) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконними і скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2015 №00002100004, №00002100003.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені в акті та протоколі про адміністративне правопорушення факти щодо порушення позивачем вимог частини 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), а саме: торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії, не підтверджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №635/4605/15-п.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2017 у задоволенні позові відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР, оскільки фактичною перевіркою встановлено реалізацію найманим працівником позивача слабоалкогольного напою за відсутності ліцензії на алкогольні напої.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2017, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив, скасував рішення Інспекції про застосування фінансових санкцій від 11.08.2015 №00002100004, №00002100003.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходи з того, що контролюючим органом документально не підтверджено факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без ліцензії.
Інспекція, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин у справі, зокрема: встановленого в акті перевірки факту реалізації позивачем алкогольних напоїв без ліцензії в порушення вимог частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР. Наполягає на правомірності застосування оскаржуваним рішенням фінансової санкції у вигляді штрафів за вказані порушення вимог зазначеного Закону.
Позивач правом подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.07.2023.
Переглянув рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норма норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_2 від 18.05.2015 щодо можливих порушень законодавства з боку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , яке надійшло на адресу ГУ ДФС у Харківській області, співробітником податкової міліції Харківської ОДПІ було здійснено виїзд до магазину за вищезазначеною адресою, в якому здійснював діяльність позивач.
Інспекцією 11.06.2015 виявлено та задокументовано факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР та факт зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання в магазині розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.
Відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №754210 від 11.06.2015 за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від підписання якого позивач відмовився, про що старшим о/у Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області майором податкової міліції складено акт відмови під підпису від 11.06.2015.
В ході проведення перевірки працівниками оперативного управління Харківської ОДПІ реалізатор магазину позивача надала письмові пояснення в яких зазначила, що весь товар належить позивачу та 11.06.2015 біля 16 години вона реалізувала одну пляшку слабоалкогольного напою Бренді Кола за ціною 13, 85 грн.
Також в ході перевірки було складено протокол огляду та опису майна від 11.06.2015, в якому зазначено, що в магазині знаходилась алкогольна продукція у кількості 76 пляшок на суму 1 342,00 грн.
Листом від 15.06.2015 №381/07 вказаний протокол з копіями підтверджуючих правопорушення матеріалів, було направлено до структурного підрозділу ОДПІ для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених Законом №481/95-ВР.
На підставі вказаного факту Інспекцією прийняті рішення від 11.08.2015 №00002100003, №00002100004, якими до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 34 000,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР під час провадження підприємницької діяльності, відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР.
Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону №481/95-ВР слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
За правилами підпунктів 20.1.19, 20.1.41 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи доходів і зборів уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них, а також складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому Законом.
Підпунктом 350.1.10 пункту 350.1 статті 350 ПК України передбачені повноваження податкової міліції щодо складання протоколів та розгляду справ про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) посадові особи органів державної податкової служби мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП.
Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №790) підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Харківський районний суд Харківської області 18.08.2015, розглянувши справу №635/4605/15-п про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП, ухвалив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, судове рішення набрало законної сили 31.08.2015.
За правилами частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що матеріали податкового органу не відповідають фактичним обставинам, не підтверджують факт торгівлі алкогольними напоями, в зв`язку з чим, об`єктивно не можуть бути законною підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, передбаченою пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Досліджуючи правомірність застосування відповідачем фінансової санкції за порушення частини 34 статті 15 Закону №481/95-ВР щодо зберігання алкогольних напоїв в місті, що не внесено на Єдиного державного реєстру місць зберігання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР підставою для застосування фінансових санкції за зберігання алкогольних напоїв в місті, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання є матеріали податкових органів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, такою підставою в даному випадку є протокол серії АА №754210 від 11.06.2015, складений старшим о/у Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області майором податкової міліції.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що у в вказаному протоколі не міститься інформації про встановлення факту зберігання алкогольних напоїв в місті, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання. У протоколі вказано лише про факт реалізації алкогольних напоїв без ліцензії, що, в подальшому, було спростовано судовим рішенням.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк