ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа № 820/2141/17
адміністративне провадження № К/9901/41087/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/2141/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 (суддя Панов М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 №229-2034-тр.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №820/2141/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/2141/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні на 20.07.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 267 Податкового кодексу України, вказує, що судами невірно застосовано приписи Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403. Податковий орган зазначає, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля позивача є офіційний сайт компанії «АVTO-RIA», де вартість нового автомобіля марки Tesla, модель S, складає 4' 778' 680,00грн, а отже середньоринкова вартість автомобіля становить 2' 007' 045,60грн. На думку відповідача, судами не надано належної оцінки доказам контролюючого органу, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, де вказує, що обґрунтування касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та виходять за межі перегляду касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за ОСОБА_1 з 28.07.2016 зареєстрований транспортний засіб марки Tesla, модель S, 2012 року випуску, тип кузову: загальний легковий седан - В, тип двигуна - електро, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2017 №229-2034-тр, яким відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за 2017 рік в розмірі 25000,00грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що офіційний сайт компанії «AVTO-RIA» не може бути джерелом інформації для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки приписами Податкового кодексу України та Методики встановлено, що такий розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснює лише Мінекономрозвитку, а тому проведення відповідачем самостійно вказаного розрахунку здійснено за відсутності визначених Законом підстав та повноважень.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що з набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Як зазначалося вище, автомобіль позивача 2012 року випуску, натомість об`єктом оподаткування, згідно зі статтею 267 ПК України, є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років. Тому, враховуючи, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, у 2017 році автомобіль позивача вже не є об`єктом оподаткування у розумінні статті 267 ПК України.
Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №822/3154/17, постанові від 18.10.2018 у справі №805/4674/15-а.
Постановою Кабінету Міністрів України за №66 від 18.02.2016 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
За пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.
В силу пункт 11 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.
Згідно з пунктом 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі, коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункти 13, 14 Методики).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Слід враховувати, що мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200грн., а тому об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1' 200' 000грн.
Судами з`ясовано, що позивач є власником транспортного засобу TESLA MODEL S, 2012 року випуску.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нарахована сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік.
З письмових заперечень та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення була інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA", де вартість нового автомобіля марки Tesla, модель S, 2017 року випуску складає 4' 778' 680,00грн., відповідно до вищезазначеної методики позивачем самостійно розраховано середньоринкову вартість автомобіля, яка складає 2' 007' 045,60грн.
З наведеного слідує, що розрахунок здійснено податковим органом самостійно з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни автомобіля залежно від строку експлуатації транспортного засобу у роках та коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу.
Апеляційний суд наголосив, що офіційний сайт компанії «AVTO-RIA» не може бути джерелом інформації для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки приписами Податкового кодексу України та вищезазначеної Методики встановлено, що такий розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснює лише Мінекономрозвитку та надає відповідну інформацію органам ДФС, а тому проведення відповідачем самостійно вказаного розрахунку здійснено за відсутності визначених Законом підстав та повноважень.
Судом зауважено, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження того, що транспортний засіб позивача має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Отже, з врахуванням наведеного, при прийнятті оскаржуваного рішення, яким визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік відповідачем не враховано всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об`єктом оподаткування, а тому він зобов`язаний сплачувати транспортний податок.
Верховний Суд звертає увагу, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль. Такої інформації податковий орган не надав, чим не підтвердив наявність підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача при визначенні податкового зобов`язання, оскільки підставою його визначення стала інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA", що вказує на безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2018 у справі №820/3032/17.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №820/2141/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
.....................
....................
.....................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду