№ 820/2155/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №820/2155/17

адміністративне провадження №К/9901/33732/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Перцової Т.С., Чалого І.С., Жигилія С.П. у справі № 820/2155/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Хакрівський слідчий ізолятор», Північно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54) про визнання неправомірними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Харківська установа виконання покарань № 27» (далі - ДУ «ХУВП № 27», відповідач-1), правонаступником якого є Державна установа «Харківський слідчий ізолятор» (далі - ДУ «Харківський слідчий ізолятор»), Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - Управління, відповідач-2), Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач-3), в якому, з урахуванням змінених та доповнених позовних вимог, прийнятих судом, а також з урахуванням клопотання про виправлення описок, просила суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства юстиції України від 27.04.2017 за № 4801/28/31-17;

- визнати незаконними та скасувати рішення комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 10.05.2017 (протокол №10) та наряд від 10.05.2017 за № 22-5077;

- визнати незаконними дії ДУ «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» та ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» щодо переведення ОСОБА_1 до ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» від 11 травня 2017 року;

- визнати незаконними дії адміністрації ДУ «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» щодо незабезпечення ізоляції ОСОБА_1 за період з 09 березня 2012 року по 21 вересня 2017 року;

- визнати незаконними дії ДУ «Харківської установи виконання покарань (№ 27)», що виразились в порушенні вимог Закону щодо ізоляції та створення загрози життю та здоров`ю ОСОБА_1 на протязі п`яти років та семи місяців, з 09.03.2012 по 21.09.2017;

- визнати незаконними дії ДУ «Харківської установи виконання покарань (№ 27)» та ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)», що виразилися у переміщенні позивача 11.05.2017 з однієї установи до іншої без виконання попередньої процедури ознайомлення з певними документами та без належних супроводжувальних документів, а також утримання її протягом доби з 11.05.2017 по 12.05.2017 без належних документів в установі.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 до участі у справі залучено в якості відповідача - Державну установу «Качанівська виправна колонія (№54)» (далі - ДУ «Качанівська виправна колонія» (№54), відповідач-4).

2.1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Харківська установа виконання покарань № 27», Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» про визнання неправомірними рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано незаконними дії Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)», якими порушено вимоги Закону України «Про попереднє ув`язнення», що виразились в порушенні умов утримання ОСОБА_1 у період з 13.03.2012 по 14.03.2012; з 10.07.2012 по 06.12.2012; з 10.12.2012 по 21.12.2012.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

2.2. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ДУ «Харківський слідчий ізолятор», Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» про визнання неправомірними рішень та дій задовольнити частково.

Визнано неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо недотримання процедури розгляду питання про направлення ОСОБА_1 для відбування покарання, видачі наряду на ОСОБА_1 від 27.04.2017 у неналежній формі, неврахування при розгляді цього питання заяви ОСОБА_1 від 22.03.2017.

Визнано неправомірними дії ДУ «Харківський слідчий ізолятор» щодо нез`ясування наявності у ОСОБА_1 спеціального стажу та щодо недотримання вимог ізоляції, встановлених статтею 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення» щодо ОСОБА_1 в період з 09.03.2012 по 12.03.2012, з 15.03.2012 по 09.07.2012, з 07.12.2012 по 09.12.2012, з 22.12.2012 по 10.05.2017, з 19.06.2017 по 02.07.2017, з 18.09.2017 по 21.09.2017.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у м. Чугуїв Харківської області, є громадянкою України, до арешту мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , працювала директором юридичної фірми «Стапріус», раніше судима не була.

3.2. 09 березня 2012 року ОСОБА_1 затримано.

3.3. 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 було засуджено Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 27, ч. 2 п. п. 6, 11 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

3.4. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.03.2017 ОСОБА_1 вважається засудженою за ч. 4 ст. 27, ч. 2 п. п. 6, 11 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 02.03.2012 по 22.03.2017 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (05 років 21 день).

3.5. Рішенням комісії Харківської установи виконання покарань (№27) з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, оформленим протоколом № 13 від 29.03.2017, засудженій ОСОБА_1 визначено відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі.

3.6. 13 квітня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшов запит Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі по тексту - Північно-Східне МРУ) щодо визначення засудженій ОСОБА_1 виправної колонії для відбування покарання.

3.7. Рішенням (нарядом) Міністерства юстиції України № 4801/23/31-17 від 27.04.2017 засуджену ОСОБА_1 залишено відбувати покарання у розпорядженні Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

3.8. Рішенням Міжрегіональної комісії Північно-Східного МРУ від 10.05.2017, оформленим протоколом № 10, засудженій ОСОБА_1 одноголосно визначено відбувати покарання в Державній установі «Качанівська виправна колонія (№ 54)».

3.9. На виконання рішення Міжрегіональної комісії від 10.05.2017 керівництвом Міжрегіонального управління видано наряд № 22-5077 на направлення засудженої ОСОБА_1 до вищевказаної установи та з 11.05.2017 позивач відбувала покарання в державній установі «Качанівська виправна колонія (№ 54)»

3. 10. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2017 по справі № 641/3317/17 задоволено частково уточнене клопотання захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 щодо зобов`язання Міністерства юстиції України, Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарання та пробації Міністерства юстиції України, ДУ «Качанівська виправна колонія (№54)», ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)» до певних дій; зобов`язання ДУ «Галицька виправна колонія №128» до певних дій; залишення засудженої в ДУ «Харківська установа виконання покарань №27» до набрання вироком законної сили.

Зобов`язано Центральну комісію Міністерства юстиції України повторно розглянути питання щодо переведення засудженої ОСОБА_1 для відбування покарання до Галицької виправної колонії №128.

У задоволенні уточненого клопотання захисника - адвоката Чорного Н.Я. в інтересах засудженої ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.

3.11. 04 липня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшов лист адвоката Чорного Н.Я. в інтересах засудженої ОСОБА_1 , разом з яким на адресу Мін`юсту направлено лист-клопотання засудженої ОСОБА_1 про переведення її до Галицької виправної колонії (№ 128) та копію ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2017 по справі № 641/3317/17 щодо зобов`язання Центральної комісії Мін`юсту повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1 до Галицької виправної колонії № 128.

3.12. Зазначене звернення на виконання ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2017 винесено на розгляд Центральної комісії Міністерства юстиції України (далі - Центральна комісія), за результатами розгляду якого 17.08.2017 прийнято та оформлено протоколом № 8 рішення про відмову в переведенні позивача, з тих підстав, що сектор для вперше засуджених до позбавлення волі на певний строк жінок, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах при Галицькій виправній колонії (№ 128) наказом Міністерства юстиції України від 17.07.2017 № 2269/5 ліквідовано та відповідний сектор створено у Мелітопольській установі виконання покарань (№ 144).

3.13. У зв`язку із цим, засуджена ОСОБА_1 була переведена з Качанівської виправної колонії (№ 54) до Мелітопольської установи виконання покарань (№ 144) як особа, яка вперше засуджена до позбавлення волі на певний строк та раніше працювала в правоохоронних органах.

3.14. Уважаючи протиправними рішення Мін`юсту від 27.04.2017 та Міжрегіональної комісії Північно-Східного МРУ від 10.05.2017, наряд Північно-Східного МРУ від 10.05.2017 № 22-5077, а також дії ДУ "ХУВП (№ 27)" щодо незабезпечення ізоляції ОСОБА_1 в період з 09.03.2012 по 21.09.2017, переведення позивачки 11.05.2017 з ДУ «ХУВП (№27)» до ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» без належних супроводжувальних документів, дії ДУ «КВК (№54)» щодо утримання її з 11.05.2017 по 12.05.2017 без належних документів, ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ДУ «ХУВП (№27)» в період з 13.03.2012 по 14.03.2012, з 10.07.2012 по 06.12.2012, з 10.12.2012 по 21.12.2012 не було забезпечено позивачу належні умови утримання, а саме, допущено утримання ОСОБА_1 разом з особами, які засуджені не вперше.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Міністерства юстиції України від 27.04.2017, рішення та наряду Північно-Східного МРУ від 10.05.2017, визнання протиправними дій ДУ «Качанівська виправна колонія (№54)», а також про визнання протиправними дій ДУ «ХУВП (№27)» щодо незабезпечення ізоляції ОСОБА_1 за період з 09.03.2012 по 21.09.2017 (за виключенням періодів з 13.03.2012 по 14.03.2012, з 10.07.2012 по 06.12.2012, з 10.12.2012 по 21.12.2012), суд першої інстанції виходив з необґрунтованості цих позовних вимог.

4.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та приймаючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, вказував на порушення Мін`юстом процедури розгляду питання про нарпавлення ОСОБА_1 для відбування покарання, видачі наряду у неналежній формі, неврахування при розгляд цього питання заяви ОСОБА_1 від 22.03.2017. Крім того зазначав про протиправні дії ДУ «ХУВП №27», правонаступником якого є ДУ «Харківський слідчий ізолятор», щодо нез`ясування наявності у ОСОБА_1 спеціального стажу та недотримання вимог статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення» щодо ОСОБА_1 в період з 09.03.2012 по 12.03.2012, з 15.03.2012 по 09.07.2012, з 07.12.2012 по 09.12.2012, з 22.12.2012 по 10.05.2017, з 19.06.2017 по 02.07.2017, з 18.09.2017 по 21.09.2017.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Міністерство юстиції України звернулось до суду із касаційною скаргою, в якій, з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цього суду в частині пред`явлених вимог до нього та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

5.1. Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що Міністерство юстиції України, приймаючи рішення від 27 квітня 2017 року №4801/28/31-17 про залишення у розпорядження Північно-Східного МРУ діяло у відповідності до процедури, передбаченої чинним законодавством. При цьому Мін`юст зазначає, що при прийнятті рішення від 27.04.2017, про яке йде мова, останній не зобов`язаний був враховувати звернення ОСОБА_1 від 22.03.2017 рік, оскільки ця заява була розглянута Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України і встановлена відсутність підстав для її задоволення.

5.2. Іншими відповідачами рішення суду не оскаржується.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову - залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до статті 4 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.

8. Згідно з частиною 4 статті 7 КВК України, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

9. Частиною 5 статті 11 КВК України визначено, що виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

10. Відповідно до статті 86 КВК України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

11. Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (стаття 87 КВК України).

12. Відповідно до частини 1 статті 93 Кримінально- виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній колонії, як правило, у межах адміністративно - територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

13. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу, та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

14. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику у сфері, зокрема, виконання кримінальних покарань та пробації, а відповідно до п. п. 95-3 п. 4 цього Положення організовує та контролює виконання вироків суду та інших судових рішень і застосування передбачених законом засобів виправлення засуджених.

15. Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 затверджено Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Положення № 680/5), а також Положення про центральну, міжрегіональну комісію та комісію слідчого ізолятору з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Положення про комісію).

16. За змістом пункту 4 розділу І Положення № 680/5 (в редакції, чинній на час прийняття Мін`юстом оскаржуваного рішення) комісія слідчого ізолятора (далі - комісія СІЗО) - колегіальний орган, що утворюється у кожному слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, який визначає рівень безпеки виправної колонії, де засуджена до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк особа відбуватиме покарання згідно з обвинувальним вироком суду; міжрегіональна комісія - колегіальний орган, що утворюється в міжрегіональному управлінні, який здійснює направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої та розглядає скарги на рішення комісій СІЗО; центральна комісія - колегіальний орган, що утворюється в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.

17. Відповідно до «Настанови про організацію і проведення оперативно-розшукової діяльності оперативними підрозділами органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів», затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 002т від 15.07.2008 з грифом обмеження доступу «Таємно» (далі - Настанова), яка була чинна до 14.11.2017, з метою контролю за поведінкою осіб, які вчинили тяжкі злочини, мають антисоціальну орієнтацію, вчинили тяжкі резонансні злочини, а також з метою своєчасного проведення відповідних заходів виховного та профілактичного характеру, оперативними відділами установ виконання покарань ведуться профілактичні обліки.

18. Перелік осіб, які підпадають під зазначену категорію, наведено в розділі 9 зазначеної Настанови (пункти 9.2.1.-9.2.10). Переведення осіб, зазначених в п. п. 9.2.1.-9.2.5. без персонального наряду Державного Департаменту України з питань виконання покарань заборонено. Для визначення подальшого місця відбування засуджених направляються відповідні матеріали.

19. У зв`язку з реформуванням Державної пенітенціарної служби України та проведенням штатно-організаційних заходів, листом Міністерства юстиції України від 05.01.2017 року № 73/23/17/17 передбачено, що з метою направлення чи переведення для подальшого відбування покарання осіб, зазначених в підпунктах 9.2.1.-9.2.5 вказаної Настанови, начальникам міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації необхідно надсилати документи до Департаменту організаційного забезпечення діяльності служб Державної кримінально-виконавчої служби України.

20. Пунктом 1 розділу ІІІ Положення № 680/5 врегульовано, що направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, до установ виконання покарань, їх переведення до іншої установи здійснюються на підставі запиту на наряд щодо направлення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань (додаток 1), на підставі якого видається наряд про направлення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань (додаток 2).

21. Наряди видаються підрозділами слідчого ізолятора, міжрегіонального управління, Міністерства юстиції України, які здійснюють контроль за виконанням судових рішень, на підставі рішення комісії СІЗО про визначення рівня безпеки виправної колонії та відповідних рішень міжрегіональних і центральної комісій (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 680/5).

22. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Положення № 680/5, за нарядами підрозділу Міністерства юстиції України, який здійснює контроль за виконанням судових рішень, направляються:

особи, засуджені до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, розмістити яких немає змоги через відсутність достатньої кількості місць у виправних колоніях чи секторах визначеного рівня безпеки у зоні діяльності міжрегіонального управління або місць для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду;

особи, які до засудження постійно проживали за межами адміністративно-територіальної одиниці, де вони вчинили злочин, та мають постійні соціальні зв`язки з близькими родичами та членами сім`ї за межами зони діяльності міжрегіонального управління;

засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності у зоні діяльності міжрегіонального управління установ відповідного рівня безпеки;

засуджені особи, які передані на територію України з інших держав для подальшого відбування покарання, незалежно від наявності в зоні діяльності міжрегіонального управління установ виконання покарань відповідного рівня безпеки.

23. Аналіз викладених обставин, норм Положення № 690/5 та Настанови, на думку колегії суддів свідчить про наявність у даному випадку у Міністерства юстиції України повноважень для вирішення питання щодо направлення позивача для відбування покарання.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після визначення позивачу відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок вперше засуджених до позбавлення волі, на виконання пункту 9.2.3. розділу 9 Настанови та вимог вказівки Міністерства юстиції України від 05.01.2017 № 73/23/17/17 матеріали для встановлення подальшого місця відбування покарання ОСОБА_1 були направлені Північно-Східним МРУ до Міністерства юстиції України.

25. Згідно з листом Міністерства юстиції України № 4801/23/31-17 від 27.04.2017 засуджену ОСОБА_1 залишено відбувати покарання у розпорядженні Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

26. Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення про комісії, затвердженого наказом № 680/5, формою роботи комісій є засідання. Засідання скликаються залежно від потреби прийняття рішення, надходження заяв, скарг, запитів, але не рідше одного разу на місяць та не пізніше ніж протягом 30 днів з дня надходження звернення.

27. У виняткових випадках, коли вирішення питання потребує більш ґрунтовного та детального вивчення обставин, отримання додаткових доказів, документів чи пояснень, необхідних для прийняття міжрегіональною та центральною комісіями рішень, строк розгляду питання може бути продовжено, але не більше ніж на 15 календарних днів. У разі прийняття такого рішення відповідна комісія письмово повідомляє про це уповноважений орган, заявника з наданням обґрунтованого роз`яснення (пункт 3 розділу ІV Положення про комісії).

28. За наявності обставин, визначених у пункті 3 цього розділу, міжрегіональна та центральна комісії можуть запросити до участі у засіданні заявника, уповноваженого представника органу, якими ініційоване питання, що підлягає розгляду та прийняттю за ним рішення відповідною комісією (пункт 4 розділу ІV Положення про комісії).

29. Пунктами 1, 2 розділу V Положення про комісії встановлено, що рішення комісій оформлюються протоколами (додатки 1, 2), які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії. Протокол комісії веде секретар.

30. Матеріали засідання комісії формуються в обліковій справи, які прошиваються, а сторінки нумеруються. Облікова справа обов`язково має містити протокол засідання комісії та документи, що стосуються прийнятих на засіданні рішень (пункт 3 розділу V Положення про комісії).

31. Пунктом 4 розділу І Положення № 680/5 визначено, що наряд - рішення, що видається підрозділом по контролю за виконанням судових рішень для направлення особи (осіб), засудженої(их) до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, яка (які) підлягає(ють) направленню до установи виконання покарань або переведенню для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.

32. Таким чином направлення засуджених для відбування покарання здійснюється комісіями відповідного рівня шляхом прийняття рішення, яке оформлюється протоколом засідання комісії, а документальною підставою для направлення засуджених до місця відбування покарання є наряди.

33. Форма протоколу засідання комісії затверджена додатком № 1 до Положення про комісії, а форма наряду про направлення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, до установ виконання покарань - додатками 2 та 3 до Положення № 680/5.

34. Судом апеляційної інстанції встановлено, що лист Міністерства юстиції України від 27.04.2017 № 4801/28/31-17, копія якого надана до матеріалів справи, фактично є нарядом, оскільки ним визначається зона діяльності міжрегіонального управління (адміністративно-територіальна одиниця), в якій позивачка повинна відбувати покарання.

Однак, вказаний лист не відповідає формі наряду, затвердженій додатками 2 та 3 до Положення № 680/5.

35. Разом із цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять копію протоколу засідання Центральної комісії Міністерства юстиції України, за результатами якого було прийнято рішення про залишення ОСОБА_1 у розпорядженні Північно-Східного МРУ та видано зазначений вище лист від 27.04.2017 № 4801/28/31-17.

36. Крім того, судами встановлено, що 12.04.2017 на адресу відповідача-3 направлена заява ОСОБА_1 , датована 22.03.2017, в якій остання ставить питання про розміщення її для відбування покарання у Галицьку виправу колонію № 128, із зазначенням відповідних для цього підстав. Ця заява отримана Мін`юстом 18.04.17.

37. Таким чином, указана заява станом на 27.04.2017 знаходилась в Міністерстві юстиції України, однак, не була врахована відповідачем-3 при прийнятті рішення про залишення ОСОБА_1 у розпорядженні Північно-Східного МРУ.

38. Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за змістом пунктів 3, 4 розділу ІV Положення про комісії у поєднанні з вимогами пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України, рішення про визначення місця відбування покарань для засуджених повинні прийматися комісіями будь-якого рівня обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, за результатами ґрунтовного та детального вивчення обставин, за необхідності - за результатами отримання додаткових доказів, документів чи пояснень, необхідних для прийняття рішень.

39. Поряд із цим в силу пунктів 5, 6 частини 2 статті 2 КАС України відповідач-3 як суб`єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно та розсудливо.

40. За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведення відповідачем-3 усупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства дотримання ним процедури розгляду питання про направлення для відбування покарання засудженої ОСОБА_1 , передбаченої наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5, в частині проведення засідання центральної комісії Міністерства юстиції України для розгляду цього питання та видачі наряду у встановленій формі. Також, відповідачем-3 порушено вимоги п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки при прийнятті рішення не надано жодної оцінки доводам, наведеним у заяві від 22.03.2017.

41. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що 17.08.2018 Міністерством юстиції України, для розгляду питання про переведення позивачки до Галицької виправної колонії № 128 на підставі заяви ОСОБА_1 , клопотання її адвоката ОСОБА_2 , ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2017 та клопотання Північно-Східного МРУ від 03.08.2017, було проведено засідання центральної комісії Мін`юсту, рішення якої оформлено протоколом № 8 від 17.08.2017, та видано наряд за формою, передбаченою додатком 3 до Положення № 680/5.

42. У той же час, оскаржуваний лист (наряд) з указаними реквізитами не є рішенням Мін`юсту у розумінні Положення № 680/5, тому він не може бути скасований судом як рішення суб`єкта владних повноважень в розумінні пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України.

43. До того ж спірне розпорядження Мін`юсту, викладене у листі від 27.04.2017 року, було реалізовано шляхом розподілу позивача до установи виконання покарань згідно з рішенням Міжрегіональної комісії Північно-Східного МРУ та наряду Північно-Східного МРУ

44. У подальшому ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 по справі № 2035/5763/2012 ухвалу Харківського апеляційного суду від 22.03.2017, зокрема, щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд, залишено позивачку під вартою до розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції.

45. У зв`язку з постановленням Верховним Судом даної ухвали від 10.10.2018 та подальшим розглядом справи № 2035/5763/2012 ОСОБА_1 була переведена до ДУ «Харківський слідчий ізолятор», де перебуває і наразі.

46. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстацнії про те, що лист (наряд) Мін`юсту від 27.04.2017 № 4801/28/31-17 про залишення ОСОБА_1 в розпорядженні Північно-Східного МРУ фактично вичерпав свою дію, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України від 27.04.2017 № 4801/28/31-17 не підлягають задоволенню.

47. Водночас, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції правильно на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Міністерства юстиції України щодо недотримання процедури розгляду питання про направлення ОСОБА_1 для відбування покарання, видачі наряду у неналежній формі, неврахування при розгляді цього питання заяви ОСОБА_1 від 22.03.2017.

48. За таких умов Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

49. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

50. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. З огляду на наведене, касаційну скаргу Міністерства юстиції України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

53. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

54. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 820/2155/17 залишити без змін.

55. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко