ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №820/3234/17
адміністративне провадження №К/9901/1800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/3234/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зобов`язання вчинити певні
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Лях О.П., суддів: Яковенка М.М., Старосуда М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - відповідач, ТУ ДСА у Харківській області), за участі третьої особи: Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просила:
1.1 визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року;
1.2 стягнути з ТУ ДСА у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 грн;
1.3 постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць допустити до негайного виконання.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 призначена на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012.
4. Наказом ТУ ДСА у Харківській області зарахована до штату Червонозаводського районного суду міста Харкова на посаду судді.
5. ОСОБА_1 призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402) та вона не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).
6. Як вбачається із розрахункових листів за січень-червень 2017 року суддівська винагорода нарахована ОСОБА_1 , виходячи з посадового окладу у розмірі 16000 грн
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в справі № 820/3234/17 задоволено адміністративний позов частково:
7.1 визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року;
7.2 зобов`язано ТУ ДСА у Харківській області перерахувати судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року виходячи з розміру посадового окладу в розмірі 32000,00 (тридцять дві тисячі) гривень та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум;
7.3 у задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що суддівська винагорода з 01 січня 2017 року повинна обчислюватися із розміру посадового окладу в сумі 32000 грн.
8.1. Також, суд першої інстанції вказав, що відповідний розмір суддівської винагороди за січень - червень 2017 року позивачу нарахований не був, а тому наявні підстави саме для покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.
9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в справі № 820/3234/17 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 ..
9.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в справі № 820/3234/17 залишено без змін.
10. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200 грн, не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрутованість позовних вимог позивача.
10.1. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що кваліфікаційне оцінювання судді - це встановлена законом процедура визначення Комісією професійного рівня знань судді та відповідності його займаній посаді, поетапне проведення якої породжує різні правові наслідки у осіб, що пройшли таке оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді від осіб, які таке оцінювання не пройшли.
10.2. Тобто, метою проведення кваліфікаційного оцінювання є виявлення та заохочення суддів, які змогли підтвердити достатній рівень знань та відповідність його займаній посаді.
10.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявна різниця у статусі між суддями, які пройшли оцінювання та тими, які його не пройшли, з урахуванням відсутності їх вини у цьому, та її наслідки, які знаходять своє відображення у тому числі і в розмірі суддівської винагороди, не повинні слугувати обставинами, що породжують поглиблення такої різниці та створення нових факторів для її існування, а саме, суддя, який пройшов кваліфікаційне оцінювання не може отримувати суддівську винагороду у розмірі, що на порядок нижчий, ніж той суддя, який його на даному етапі не пройшов, оскільки в даному випадку не буде застосований принцип розсудливості, що зашкоджуватиме самій суті права.
ІV Касаційне оскарження
11. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 04 січня 2018 року.
12. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано до вказаних правовідносин норми статті 130 Конституції України.
12.2. Додатково зауважує, що на її думку, відповідач визнаючи розмір суддівської винагороди позивача, виходячи із приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIIІ, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на передбачений Законом України № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", починаючи з 01 січня 2017 року, що є конституційною гарантією незалежності судді.
12.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
13. 12 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 820/3234/17 із Харківського окружного адміністративного суду.
14. Також до Верховного Суду надійшов відзив ТУ ДСА в Харківській області на касаційну скаргу позивача, в якій представник відповідача спростовуючи її доводи просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
15. 27 лютого 2018 року справа № 820/3234/17 надійшла до Верховного Суду.
16. 07 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 643/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
22. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
23. У відповідності до пункту 22 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
24. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ).
25. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
VІ Позиція Верховного Суду
26. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
27. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 тобто до набрання чинності Законом № 1402-VIII. При цьому, кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства позивач не проходила.
28. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.
29. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачем приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
30. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
31. Положеннями частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
32. Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 грн 00 коп) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
33. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн 00 коп) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.
34. Водночас цим пунктом законодавець передбачив: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн 00 коп».
35. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн 00 коп; втретє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн 00 коп.
36. Отже виходячи із зазначеного правового регулювання щодо визнання розміру посадового окладу судді місцевого суду, відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства та не допустив протиправної бездіяльності.
37. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.
38. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
39. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
40. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року в справі № 820/3234/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська