ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 820/3336/16
адміністративне провадження № К/9901/41184/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (судді: Бартош Н.С. (головуючий), Донець Л.О., Яковенко М.М.) у справі №820/3336/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 24.03.2016:
- №0000191401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 730 675,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 584 540,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 146 135,00 грн;
- №0000211401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 761 391,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 609 113,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями - 152 278,25 грн;
- №0000201401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 487,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні документи, які свідчать про правомірність ведення податкового обліку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач правомірно не відніс суму отриманих від ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» дивідендів до складу доходу відповідно до пп. 153.3.6 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України. Також позивач обґрунтовано відніс до витрат та сформував податковий кредит з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «НВО «Промтехенерго», натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №92/20-40-14-01-08/32949766 від 04.03.2016, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, пп.136.1.12 п.136.1 ст.136, п.137.16 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 450 001,00 грн та ПДВ на загальну суму 1 017 113,00 грн, а також зменшення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 35487,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Ресурс - 2», було виплачено на користь позивача дивіденди у розмірі 3 600 537,80 грн, які Товариством не включено до складу валових доходів в 2014 році, а ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» не сплачувались авансові внески у зв`язку із виплатою дивідендів. Таким чином, посилаючись на приписи ст. 22 Закону України «Про інститути спільної інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», контролюючий орган вважає, що пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, тобто пайовий інвестиційний фонд не є платником податку на прибуток і відповідно до пп. 136.1.12 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України вищезазначені дивіденди мають враховуватись при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, що на думку відповідача свідчить про порушення позивачем пп.135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 136.1.12 п. 136.1 ст.136, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу за 2014 рік на суму 3 608 781,00 грн.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції Товариства з контрагентом ТОВ «НТП «Промтехенерго» фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки по підприємствах-постачальниках ТОВ «НТП «Промтехенерго» міститься негативна податкова інформація, у ТОВ «НТП «Промтехенерго» на балансі відсутня електронно-вимірювальна техніка, комп`ютерна техніка, програмне забезпечення для виконання послуг оператора даних комерційного обліку електричної енергії або зняття показань електричних лічильників. Також контролюючий орган вказує, що в ході перевірки позивачем не було надано документи, які підтверджують передачу ТОВ «НТЦ «Енергетичні технології» відомостей, які саме електричні лічильники встановлені у споживачів (марку, технічну та іншу документацію, доступ до засобів обліку). В акті виконаних робіт зазначено, що дані надаються в електронному вигляді, проте не зазначена електронна адреса, на яку надаються дані, а надання в електронному вигляді фактично знімає відповідальність з контрагента щодо достовірності наданих даних. Буді які документи, які підтверджують надання ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ПРОМТЕХЕНЕРГО» даних показників електричних лічильників, як погодинно так і зведено за місяць відсутні. Також контролюючий позивачем не додержані вимоги щодо отримання послуг оператора даних комерційного обліку електричної енергії, відповідно до Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що 25.12.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «Енергоінвестпроект» (продавець) укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ141223-3-1, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає цінні папери у власність покупця на умовах цього договору: інвестиційні сертифікати у кількості 6513 шт., номіналом 1000,00 грн., вартість пакету цінних паперів становить 6519256,9 грн, емітент - пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «БІЗНЕС РЕСУРС-2», в інтересах і за рахунок коштів якого діє ТОВ «КУА «ДІКВ-Л».
Також судовим розглядом встановлено, між позивачем (покупець) та ТОВ «Наноінвест» (продавець) 26.12.2014 укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ141223-3-2, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає цінні папери у власність покупця на умовах цього договору: інвестиційні сертифікати у кількості 4657 шт., номіналом 1000,00 грн, вартість пакету цінних паперів становить 4839368,12 грн, емітент - пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «БІЗНЕС РЕСУРС-2», в інтересах і за рахунок коштів якого діє ТОВ «КУА «ДІКВ-Л».
ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», яке здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах і за рахунок коштів ПЗНВІФ «Бізнес Ресурс - 2» прийняло рішення від 30.12.2014 щодо розподілення прибутку ПЗНВІФ «Бізнес Ресурс - 2» та нарахування дивідендів за 2012 рік - III квартал 2014 року, яким вирішено розподілити прибуток фонду за 2012 рік - III квартал 2014 року, сума якого склала 32735982,55 грн, наступним чином: 1) нарахувати та виплатити дивіденди за 2012 року - III квартал 2014 року в розмірі 322,34 грн на один інвестиційний сертифікат особам, які є учасниками Фонду на дату прийняття рішення про нарахування дивідендів; 2) суму залишку нерозподіленого прибутку залишити в розпорядженні Фонду; 3) встановити строк виплати дивідендів з 20.12.2014 по 31.12.2015.
Судами також встановлено, що ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» було виплачено позивачу дивіденди у розмірі 3 600 537,80 грн.
Відповідно до звітності ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», а саме, додатку AB Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) до декларації з податку на прибуток за 2014 року встановлено наступне: 1) по рядку 1 «Сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів)», визначена сума 45215698,00 грн.; 2) по рядку 1.1 «Сума дивідендів, виплачена фізичним особам», визначена сума 3679231,00 грн.; 3) по рядку 1.3 «Сума дивідендів, виплачена інститутом спільного інвестування», визначена сума 41536467,00 грн.; 4) по рядку 4 «Сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок у звітному (податковому) періоді (рядок 1- рядок 1.1 - рядок 1.2 - рядок 1.3 - рядок 1.4 - рядок 1.5 - рядок 2 - рядок 3)» - сума не визначена; 5) по рядку 5 «Сума авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), щ має бути сплачена у звітному (податковому) періоді (рядок 4 х - 5 /100)» - сума не визначена.
У зв`язку з зазначеним, контролюючим органом зроблений висновок, що ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» авансовий внесок у зв`язку із виплатою дивідендів не сплачував, а отже вищезазначені дивіденди мають враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача.
Також судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Промтехенерго» (виконавець) укладений договір № 02-СП/2012 від 27.02.2012 про надання послуг, за умовами якого ТОВ «НВО «Промтехенерго» прийняло на себе зобов`язання: 1) щоденно до 8-30 години ранку знімати показання електричних лічильників та електронною поштою надавати замовнику отримані відомості про погодинні обсяги споживання електроенергії за минулу добу та обсяги споживання електроенергії наростаючим підсумком з початку розрахункового періоду; 2) щомісячно, до 09-00 години ранку 11-го, 21-го та 30-го (31) числа знімати показання електричних лічильників наростаючим підсумком за 10, 20 діб і місяць, та надавати замовнику отримані відомості про обсяги спожитої електроенергії споживачами замовника електронною поштою.
На виконання умов договору, сторонами підписані акти приймання-передачі наданих послуг, в яких зазначений перелік підприємств - споживачів електроенергії ТОВ «НТЦ «Енергетичні технології» по яким надавались послуги, кількість електричних лічильників (точок обліку), вартість послуг. Також, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані податкові накладні, які включені до реєстру податкових накладних у відповідних періодах, дані лічильників (вибірково) про почасове споживання електроенергії підприємств за січень місяць 2014 року (з 01.01.2014 по 11.01.2014, з 11.01.2014 по 21.01.201, з 21.01.2014 по 31.01.2014), як це передбачено умовами договору № 02-СП/2012 від 27.02.2012
Також судами встановлено, що придбання передбачених договором № 02-СП/2012 від 27.02.2012 послуг для використання у власній господарській діяльності здійснювалося підприємством позивача з метою не допущення виникнення заборгованості перед ДП «Енергоринок», та встановлення фактичних обсягів споживання електроенергії покупцями порівняно від замовлених.
ТОВ «НВО «Промтехенерго» відповідно до ліцензії серії АЕ № 273848 Державної архітектурно-будівельної інспекції України та переліку робіт до вказаної ліцензії здійснює господарську діяльність з монтажу інженерних мереж автоматизації і контрольно-вимірювальних приладів. Для виконання робіт по зняттю показань з приладів обліку електроенергії ТОВ «НВО «Промтехенерго» використовує комп`ютерну програму "Вимірювально-обчислювальний комплекс автоматизованої системи обліку енергоресурсів Promenergy/E7" ("ВОК АСОЕ Promenergy/E7"). Правомірність використання зазначеного програмного забезпечення ТОВ «НВО Промтехенерго» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 21713 від 15.08.2007, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Судами також встановлено, що згідно даних офіційного веб-сайту ДП «Енергоринок» ТОВ «НВО Промтехенерго» є членом ОРЕ (№ 355 реєстру членів ОРЕ), що свідчить про те, що контрагент позивача є суб`єктом підприємницької діяльності, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення діяльності з виробництва, передачі чи постачання електричної енергії і діє згідно з Умовами та Правилами здійснення ліцензованої діяльності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо безпідставності неврахування позивачем отриманих дивідендів при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, також вказує на те, що контрагент ТОВ «НВО Промтехенерго» не мав змоги надавати послуги позивачу, оскільки у нього відсутні для цього ресурси, не підтверджено передання показників лічильників, не додержані вимоги Інструкції про порядок комерційного обліку елективної енергії. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано. Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14.
Дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
10.4. Пункт 135.1 статті 135.
Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
10.5. Підпункт 136.1.12 пункту 136.1 статті 136.
Для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи: дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених пунктом 153.3 статті 153 цього Кодексу.
10.6. Пункт 137.16 статті 137.
Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.
10.7. Пункт 138.1 статті 138.
Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
10.8. Пункт 138.1 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.9. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.10. Підпункт в) підпункту 153.3.5 пункту 153.3 статті 153.
Авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів інститутами спільного інвестування.
10.11. Підпункт 153.3.6 пункту 153.3 статті 153.
Юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).
Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус) до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.
10.12. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.13. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.14. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Закон України «Про інститути спільного інвестування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Стаття 1.
Інвестиційний сертифікат - цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду (далі - пайовий фонд) та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду).
Інститут спільного інвестування - корпоративний або пайовий фонд.
12.2. Стаття 41.
Пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.
Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.
12.3 Стаття 42.
Пайовий фонд створюється компанією з управління активами.
Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія з управління активами такого фонду.
13. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Стаття 12.
Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).
Авансовий внесок з податку на прибуток при виплати дивідендів інститутами спільного інвестування не справляється
15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
18. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
24. Враховуючі встановлені обставини справи та правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач керуючись положеннями підпункту 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України правомірно не включив суму отриманих дивідендів у розмірі 3 600 537,80 грн до складу валового доходу, оскільки юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу.
Посилання контролюючого органу на те, що оскільки ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» авансовий внесок у зв`язку з виплатою дивідендів не сплачував, а відповідно позивач має віднести такі дивіденди до складу доходів, є безпідставним.
ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», яке здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Ресурс - 2», є емітентом інвестиційних сертифікатів, юридичною особою та платником податку на прибуток, та яке (ТОВ «КУА «ДІКВ-Л») здійснило виплату дивідендів на користь позивача, враховуючи положення підпункту 153.3.5 в) пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України не зобов`язане сплачувати авансовий внесок з виплати таких дивідендів.
25. В частині правовідносин позивача з ТОВ «НВО «Промтехенерго» судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
Судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, безпосередню пов`язаність отриманих послуг від контрагента з господарською діяльністю Товариства.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявне у контрагента ТОВ «НВО «Промтехенерго» матеріально - технічне забезпечення є недостатнім для проведення господарської діяльності з надання послуг (зняття показання електричних лічильників, надання замовнику отриманих відомостей), обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на недостатність у контрагента матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків (контрагента) не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Також посилання відповідача на те, що у ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ПРОМТЕХЕНЕРГО» незначні основні засоби, що свідчить про відсутність на балансі підприємства електронно-вимірювальної техніки, комп`ютерної техніки, та програмного забезпечення для виконання послуг оператора даних комерційного обліку електричної енергії або зняття показань електричних лічильників, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, зокрема тим, що для виконання робіт по зняттю показань з приладів обліку електроенергії ТОВ «НВО «Промтехенерго» використовує комп`ютерну програму «Вимірювально-обчислювальний комплекс автоматизованої системи обліку енергоресурсів Promenergy/E7» («ВОК АСОЕ Promenergy/E7»), а правомірність використання зазначеного програмного забезпечення ТОВ «НВО Промтехенерго» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 21713 від 15.08.2007, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Посилання контролюючого орану на ненадання позивачем документів, які підтверджують передачу ТОВ «НТЦ «Енергетичні технології» на адресу ТОВ «НВО Промтехенерго» відомостей, які саме електричні лічильники встановлені у споживачів (марку, технічну та іншу документацію, доступ до засобів обліку) та на те, що в акті виконаних робіт зазначено, що дані надаються в електронному вигляді, проте не зазначена електронна адреса, на яку надаються дані, судами також обґрунтовано не взято до уваги, оскільки було встановлено, що в актах приймання-задачі наданих послуг містяться назви підприємств-споживачів, адреси цих підприємств, кількість точок обліку по яких знімалися показання щодо обсягу споживання електричної енергії, які передавилася в електронному вигляді позивачу, також матеріали справи містять лист позивача до контрагента, в якому вказано дані щодо лічильників встановлених у споживачів (т.2 а.с. 19-21), відповідні дані співпадають з даними щодо лічильників, які містяться в інформації про почасове споживання електроенергії підприємств (за періоди з 01 по 10, з 11 по 20, з 21 по 30 (31) як передбачено умовами договору).
Що стосується посилання контролюючого органу на те, що позивачем не додержані вимоги щодо отримання послуг оператора даних комерційного обліку електричної енергії, відповідно до Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії, то необхідно зазначити, що акт перевірки, апеляційна та касаційна скарги містить виключно цитування положень вказаної Інструкції, проте в чому саме полягає не додержання її вимог чи їх порушення контролюючим органом не вказано, як не зазначено яким чином це вплинуло на формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ «НВО Промтехенерго».
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями ТОВ «НВО Промтехенерго».
26. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.
28. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 820/3336/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова