ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №820/3706/17
адміністративне провадження №К/9901/38871/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (суддя Р.В. Мельников)та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (колегія у складі суддів: А.М. Григоров, З.Г. Подобайло, Л.В. Тацій)у справі № 820/3706/17 за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24 квітня 2017 року №19357-13 на загальну суму 11233,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність нормам Конституції України та нормам податкового законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, задоволено позов.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належна позивачу на праві власності нежитлова будівля складу літ. «Т», загальною площею 873,6 кв.м., використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов`язок його сплати.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування того, що пільга встановлена пп. ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України надається тільки юридичним особам, або особам які знаходяться на четвертій групі єдиного податку, а тому позивачу правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем з наступними видами діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
ОСОБА_1 є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи свідоцтва платника єдиного податку.
Позивач на підставі договору купівлі - продажу від 03 вересня 2004 року №1499 набув у власність нежитлову будівлю складу літ. «Т», загальною площею 873,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та використовується позивачем в якості складу для зберігання сільськогосподарської продукції, у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності щодо вирощування зернових культур та насіння олійних культур.
Крім того, позивач на праві приватної власності володіє землями сільськогосподарського призначення площею 131 га, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 вересня 2017 року №17/133-17
24 квітня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №19357-13, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в розмірі 11233,46 грн.
Однак, на думку позивача, спірне нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та належнє позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, відповідно до п.п. "ж" п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, позивач є власником нежитлової будівлі складу лі. «Т».
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) " Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а нежитлова будівля - склад, що належить позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесена до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур, то у даному випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду