13.05.2024

№ 820/3813/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3813/16

адміністративне провадження № К/9901/29010/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі №820/3813/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків» до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків» (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2016 року №0000011500, яким товариству збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 243 353 грн. та №0000021500, яким товариству збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 115 711,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом під час перевірки не враховано, шо підприємством помилково не було відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад суми податкового кредиту, сформованого за результатом придбання товарів (робот, послуг) від контрагентів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 15.02.2016 року №0000021500 та №0000011500.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі №820/3813/16.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у не проведенні товариством коригування в сторону зменшення по рядку 15.1, що призвело до завищення рядків 17 та 18 уточнюючого розрахунку та заниження суми по рядку 24.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нововодолазькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведені камеральні перевірки даних, задекларованих товариством в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.01.2016 року та від 14.01.2016 року за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 21.01.2016 року №11/20-20-15-16/38933788 (надалі - акт перевірки).

Також, податковим органом проведено перевірку даних, задекларованих підприємством в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.01.2016 року за липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, за результатами якої складений акт від 03.02.2016 року № 22/20-20-15-16/38933788 (надалі - акт перевірки 2).

Актом перевірки встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в наслідок чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 828902 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 193005 грн., за серпень 2015 року в сумі 165653 грн., за вересень 2015 року в сумі 194016 грн., за жовтень 2015 року в сумі 170573 грн., за листопад 2015 року в сумі 105655 грн. чим в свою чергу завищено суму переплати на особовому рахунку платника податків по коду платежу 14010100 сума 828902 грн., та занижено від`ємне значення податку на додану вартість в сумі 437670 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 108479 грн., за серпень 2015 року в сумі 85755 грн., за жовтень 2015 року в сумі 100438 грн., за листопад 2015 року в сумі 54696 грн.

На підставі акту перевірки від 21.01.2016 року №11/20-20-15-16/38933788 податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000011500, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1243353,00 грн.

Актом перевірки 2 податковим органом встановлені порушення розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966, що призвело до завищення неправомірної суми переплати по ІКП код платежу 14010100 в сумі 77141 грн. та зменшення р.25 в поданих уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість на суму 77141 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 33444 грн. за серпень 2015 року 12678 грн., за вересень 2015 року в сумі 7246 грн., за жовтень 2015 року в сумі 7661 грн., за листопад 2015 року в сумі 16112 грн.

На підставі акту перевірки 2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000021500, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 115711,50 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цьог7о Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За змістом пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 185.2 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому абзацом 6 цього пункту встановлено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 6 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру платником податку з результатом здійснення своєї господарської діяльності формувався податковий кредит з податку на додану вартість за перше півріччя 2015 року з урахуванням вимог статті 199 Податкового кодексу України, а з набуттям змін до абзацу другого статті 193 Податкового кодексу України з 01.07.2015 року платник податку мав право на формування податковою кредиту за загальним правилом, чого в свою чергу зроблено не було. Таким чином підприємством помилково не було відображено у складі податкових декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад суми податкового кредиту сформованого за результатом придбання товарів (робіт та послуг) від контрагентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги правомірність формування товариством податкового кредиту за результатом придбання товарів, сировини, матеріалів необхідних комплектуючих при використанні яких у виробництві було виготовлено та реалізовано готову продукцію, а відповідно сплачено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що товариством в рядку 17 помилково відображено податковий кредит більше на суму 90724,00 грн.

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображені показники у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у розмірі 178331,00 грн.

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображено показники у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у poзмірі 121767,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган проводив перевірку без повного дослідження всіх обставин справи та відповідного вивчення бухгалтерських документів платника податку.

Судами також встановлено, що при заповненні уточнюючого розрахунку позивач фактично не зменшив собі суму зобов`язань які підлягали сплаті до бюджету.

Помилки в деклараціях позивача призвели до того, що в документах обліку податкового органу виникло від`ємне значення суми сплаченого податку (переплата) хоча фактично переплата відсутня.

Попередніми судами встановлено, що позивачем фактично було сплачену суму податкових зобов`язань у розмірі 16112 грн., що відображені у основній декларації, а відповідно заниження об`єкту оподаткування за результатами проведених коригувань не було.

Таким чином, Касаційний Суд погоджується з висновками попередніх судів про протиправність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі №820/3813/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник