№ 820/4095/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа № 820/4095/17

адміністративне провадження № К/9901/18102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4095/17

за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, ухвалену суддею Панченко О.В. та

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Бершова Г.Є., Катунова В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У вересня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач, МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача у період з 11 вересня 2017 року до 21 вересня 2017 року по своєчасному та належному відкриттю виконавчого провадження у рамках зведеного виконавчого провадження;

1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача по своєчасному та належному накладенню арешту на майно та кошти боржника.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в порушення статтей 26, 30 Закону України «Про виконавче провадження, в строк визначений законом, відповідач не відкрив виконавче провадження у рамках зведеного виконавчого провадження, що порушує його права на належне виконання, оскільки поза межами виконання опиняються матеріальні цінності, вилучені у боржника за іншими виконавчими провадженнями. У зв`язку з чим позивач вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність по відкриттю виконавчого провадження у рамках саме зведеного виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності у діях відповідача ознак протиправної бездіяльності та відсутності реального порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача на момент звернення до суду, що є обов`язковою умовою правого захисту судом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 07 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також в касаційній скарзі скаржник просить винести окрему ухвалу за фактом грубих порушень відповідачем та судами попередніх інстанцій.

5.1. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку прямим доказам того, що відповідачем були порушені строки внесення постанови до Автоматизованої системи виконавчого провадження, не дослідив наданий ним оригінал постанови відповідача про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 21.09.2017. Скаржник наголошує, що судом прямо проігнорована частина його позовних вимог, а саме щодо бездіяльності по своєчасному та належному накладенню арешту на майно та кошти боржника. На думку скаржника, висновок суду, що арешт може бути замінений іншими арештами по інших виконавчих провадженнях не ґрунтується на законі.

5.2. В свою чергу, суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, а відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ґрунтувався лише на тому, що дії або бездіяльність не створюють позивачу перешкод у реалізації його прав у подальшому. Скаржник наголошує, що ці обставини не були ані предметом, ані підставами позову, оскільки у своєму позові позивач не стверджував, що бездіяльність виконавчої служби буде перешкоджати у реалізації його прав у подальшому. Звернувшись до суду із цим позовом про визнання протиправною бездіяльності органу ДВС позивач переслідував іншу мету а саме досягнути інших правових наслідків, аніж усунення перешкод у реалізації прав позивача. Ці наслідки мать значення для цивільно-правової відповідальності виконавчої служби у разі вчинення таких порушень в подальшому.

6. 07 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., судді Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 625/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. 20 липня 2017 року у МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області була зареєстрована заява представника стягувача за виконавчим документом Ус М.В. , про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/235/39/17, виданим 27 червня 2017 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення коштів з ОСОБА_3

12. Вказаний виконавчий документ було розподілено на старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щегульну Г.О.

13. 20 липня 2017 року цим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання означеного виконавчого листа № 2/235/39/17.

14. 24 липня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника. Копії відповідної постанови були направленні до виконання до АТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3.

15. 25 липня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідні відомості внесені до державного реєстру рухомого та нерухомого майна. Відповідна постанова направлена ОСОБА_3 для відома.

16. 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області із заявою про передачу на виконання виконавчого напису державного нотаріуса першої Харківської державної нотаріальної контори Харківського району Богунової Н.В. від 08 вересня 2017 року про стягнення на користь позивача з ОСОБА_3 суми основного боргу за простим процентним векселем у розмірі 1500000,00 грн, суму процентів за вказаним векселем в розмірі 4751250,00 грн, усього - 6251250,00 грн.

17. 11 вересня 2017 року старшим державнии виконавецем МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульною Г.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого напису № 2-916.

18. 12 вересня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 54675556 та № 54350018 про стягнення коштів з ОСОБА_3 у зведене виконавче провадження.

19. Згідно наявної в матеріалах справи постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 25 вересня 2017 року за виконавчим провадженням № 54766880 встановлено, що постанова державного виконавця про об`єднання виконавчих проваджень від 12 вересня 2017 року була виготовлена без використання АСВП (Автоматизованої системи виконавчих проваджень) на паперових носіях, що є порушенням вимог статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року в частині порушення строків внесення даних до Автоматизованої системи виконавчих проваджень", оскільки зазначена вище постанова державного виконавця була внесена до Автоматизованої системи виконавчих проваджень лише 21 вересня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

22. За приписами частини першої статті 13 Закон № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

23. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

24. Згідно абзацу 1 частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

25. Статтею 30 Закону №1404-VIII передбачені особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, зокрема, встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

26. Порядок вчинення виконавчих дій врегульовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (в редакції із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції від 20.07.2017 № 2314/5, далі - Інструкція № 512/5).

27. Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

28. За приписами пункту 14 розділу ІІІ цієї Інструкції, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

29. Частиною першою статті 8 Закону № 1404 передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

30. Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 1404 автоматизованою системою виконавчого провадження, зокрема, забезпечується: виготовлення документів виконавчого провадження; формування Єдиного реєстру боржників.

31. Частиною 4 статті 8 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

32. Відповідно до частин 2-4 статті 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

33. Відповідно до приписів статті 10 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника (арешт) є одним із заходів примусового виконання рішення.

34. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

35. Згідно частини 1 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

36. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

37. За приписами абзацу 2 пункту 8 розділу VII Інструкції № 512/5 за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

40. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

41. Предметом оскарження у цій справи є бездіяльність державного виконавця, протиправність якої полягає у невчасному відкритті виконавчого провадження у рамках зведеного виконавчого провадження, а також не накладенні своєчасного та належного арешту на майно та кошти боржника,

42. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

43. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

44. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчий документ про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 надійшов до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському районі та місту Любину Головного територіального управління юстиції у Харківській області 08 вересня 2017 року, а наступного робочого дня - 11 вересня 2017 року, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису про стягнення коштів на користь позивача.

45. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того норми Закону № 1404-VIII, зокрема статті 30 цього Закону, не передбачають повторного відкриття виконавчого провадження у разі об`єднання декількох виконавчих проваджень в одне.

46. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що кожне виконавче провадження відкривається окремо, а об`єднанню у зведене виконавче провадження за визначених законом умов підлягають самостійні відкриті виконавчі провадження.

47. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 12 вересня 2017 року винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_3 в одне виконавче провадження без використання автоматизованої системи на паперових носіях.

48. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про ненадання оцінки доказам того, що відповідачем були порушені строки внесення постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження до Автоматизованої системи виконавчого провадження та не досліджено наданий ним оригінал постанови відповідача про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 21 вересня 2017 року з огляду на таке.

49. Суд першої інстанції, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, за наслідками оцінки наявних в матералах доказів встановив, що з боку державного виконавця мало місце порушення вимог статті 13 Закону № 1404-VIII в частині порушення строків внесення даних до Автоматизованої системи виконавчих проваджень", оскільки зазначена вище постанова була внесена до Автоматизованої системи виконавчих проваджень лише 21 вересня 2017 року.

50. Стосовно доводів скаржника щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача по своєчасному та належному накладенню арешту на майно та кошти боржника, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

51. Як слідує із наявних справі у матеріалах зведеного виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , постановою державного виконавця від 24 липня 2017 року накладено арешт на кошти боржника, 25 липня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідні відомості внесені до державного реєстру рухомого та нерухомого майна.

52. Таким чином, після об`єднання виконавчого провадження зазначені арешти застосовувалися з метою забезпечення реального виконання усіх рішень, що підлягали примусовому виконанню, наявних у зведеному виконавчому провадженні, у тому числі і стягувача ОСОБА_1

53. Колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій, що Законом № 1404-VIII не передбачено обов`язку державного виконавця повторно накладати арешт на кошти та майно боржника у зведеному виконавчому провадженні у зв`язку із надходженням нових виконавчих документів.

54. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність бездіяльності відповідача щодо накладення арешту на кошти та майно боржника за заявою ОСОБА_1 , оскільки він не мав обов`язку повторно накладати арешт на кошти та майно боржника у зведеному виконавчому провадженні, де такі заходи були застосовані раніше.

55. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що вищевказане порушення державного виконавця, факт якого не запречувався ним самим, жодним чином не вплинуло на перебіг самого виконавчого провадження та права, свободи і інтереси позивача як сторони у виконавчому провадженні на момент звернення до суду, що є необхідною умовою для надання судового захисту.

56. На момент звернення до суду позивача із цим позовом постанова про об`єднання виконавчих проваджень була внесена до автоматизованої системи, тож судами не встановлено порушених прав позивача, які потребували судового захисту та відновлення.

57. У доводах касаційної скарги скаржник наголошував, що наявність перешкод у реалізації його прав у подальшому не були ані предметом, ані підставами позову, оскільки у своєму позові позивач не стверджував, що бездіяльність виконавчої служби буде перешкоджати у реалізації його прав у подальшому. Звернувшись до суду із цим позовом про визнання протиправною бездіяльності органу ДВС позивач переслідував іншу мету, а саме досягнути інших правових наслідків, аніж усунення перешкод у реалізації прав позивача. Ці наслідки мають значення для цивільно-правової відповідальності виконавчої служби у разі вчинення таких порушень в подальшому.

58. Верховний Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

59. Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

60. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернулася до суду.

61. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

62. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

63. Що стосується вимоги касаційної скарги про постановлення окремої ухвали за фактом грубих порушень відповідачем та судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

64. Відповідно до статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

65. Згідно частини 1 статті 249 КАС країни суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

66. Частиною 8 статті 249 КАС України встановлено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

67. Таким чином, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

68. Водночас Суд за результатами касаційного розгляду цієї справи підстав для постановлення окремої ухвали не вбачає.

69. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

70. Доводи та аргументи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

71. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

72. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

73. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

75. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

76. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду