№ 820/4624/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

Київ

справа №820/4624/17

адміністративне провадження №К/9901/47839/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (головуючий суддя - С.П. Жигилій, судді - О.А. Спаскін, Л.В. Любчич)

у справі № 820/4624/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 року, а провадження по справі закрити.

2. На обґрунтування позову вказано, що відповідачем протиправно притягнуто позивача до відповідальності, оскільки в акті перевірки зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 та наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010. При цьому, позивачем вказано, що згідно товарно-транспортної накладної № 446/1с від 14.07.2017 замовником (вантажовідправником) є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ УКРАЇНА», однак при виписуванні та оформленні вказаної товарно-транспортної накладної замовником (вантажовідправником) помилково було вказано, що перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК». Крім того, відповідно до разового договору-заявки на вантажоперевезення орендованим транспортом по території України № 1212024 від 13.07.2017, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» виступало замовником, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виступала виконавцем. Згідно умов вказаного разового договору-заявки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично є автомобільним перевізником вантажу. Таким чином, прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 є протиправною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки було правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки відповідач розглянув справу про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» без участі позивача та без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, чим позбавив його права взяти участь у розгляді справи з метою свого захисту, надання письмових доказів та пояснень щодо виявлених під час перевірки порушень, викладених у акті АХ № 0206561 від 14.07.2017.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, проте позивач своїм правом щодо отримання повідомлення не скористався.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки та транспорті.

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. На підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 646 від 06.07.2017 та направлення на перевірку № 021341 від 10.07.2017, 14.07.2017 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області на 471 км а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» проводилась рейдова перевірка.

13. Як зазначено в акті АХ № 0206561 від 14.07.2017, на вказаній ділянці співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був перевірений автотранспортний засіб RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 .

14. Згідно копії акту перевіряючими було встановлено, що власник транспортного засобу ОСОБА_2 .

15. Згідно з відомостями вказаного акту, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області зафіксовано наступні порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, за що передбачена відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

16. В акті перевірки зроблено відмітки, що водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

17. Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, якою передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, та з врахуванням реєстрації власника транспортного засобу ОСОБА_2 у Дніпропетровській області, Управлінням Укртраснбезпеки в Харківській області акт АХ № 0206561 від 14.07.2017 було направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

18. Листом Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області повідомлено Управління Укртраснбезпеки в Харківській області про повернення акту АХ № 0206561 від 14.07.2017, у зв`язку з тим, що відповідно до товарно-транспортної накладної №446/1с від 13.07.2017 було встановлено, що автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК», код 40174504, зареєстрований у Харківській області.

19. Після отримання акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 Управлінням Укртраснбезпеки в Харківській області було викликано позивача на 12.09.2017 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, шляхом направлення повідомлення № 4132 від 05.09.2017, направленого засобами поштового зв`язку 05.09.2017 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень.

20. Вказане повідомлення було отримано 13.09.2017, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

21. На розгляд справи щодо акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 позивач чи уповноважена особа не прибули. Письмових пояснень чи заперечень позивачем надано не було.

22. За результатами розгляду справи щодо акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022174 від 12.09.2017 за допущене порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» адміністративно-господарський штрафу в сумі 1 700, 00 грн.

23. На виконання положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, копію постанови №022174 від 12.09.2017 разом із супровідним листом направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

24. Вказана постанова №022174 від 12.09.2017 була отримана позивачем 20.09.2017, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

27. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

28. Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

29. Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

30. Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

31. Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

32. Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

33. В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

34. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

35. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

36. Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

37. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

38. За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

39. Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

40. Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

43. Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 та пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, стало твердження про відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальної контрольної книжки водія, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

44. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив з того, що відповідач розглянув справу про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» без участі позивача та без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, чим позбавив його права взяти участь у розгляді справи з метою свого захисту, надання письмових доказів та пояснень щодо виявлених під час перевірки порушень, викладених у акті АХ № 0206561 від 14.07.2017.

45. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним враховуючи наступне.

46. Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

47. Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався.

51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

53. Щодо порушень, встановлених актом перевірки АХ № 0206561 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

55. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

56. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

57. Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

58. Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

59. Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

60. Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

61. Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

62. Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

64. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

65. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

66. Судами встановлено, що водієм під час проведення перевірки 14.07.2017 перевіряючим було надано товарно-транспортну накладну №446/1с від 13.07.2017, відповідно до якої замовник (платник) та вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», вантажоодержувач: «КВАНТ ВД».

67. При цьому, позивач як на підставу протиправності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 зазначав, що згідно товарно-транспортної накладної № 446/1с від 14.07.2017 замовником (вантажовідправником) є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», однак при виписуванні та оформленні вказаного товарно-транспортної накладної замовником (вантажовідправником) помилково було вказано, що перевізником є Україна «СТРІМ ТРАК». А відповідно до разового договору-заявки на вантажоперевезення орендованим транспортом по території України № 1212024 від 13.07.2017, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» виступало замовником, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виступала виконавцем, водночас відповідно до умов вказаного разового договору-заявки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично є автомобільним перевізником вантажу.

68. Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

69. Положеннями статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

70. Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

71. Таким чином, з аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що договір перевезення вантажу є двостороннім правочином, який повинен відповідати вимогам цивільного законодавства та укладатись виключно у письмовій формі.

72. При цьому, відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

73. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно разового договору-заявки, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (виконавець) зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом Бровари - Харків, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК» (замовник) зобов`язується сплатити кошти за надані послуги.

74. Позивачем було надано пояснення та зазначено, що фактично позивач є експедитором у відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна» та для вказаного контрагента на підставі усного договору здійснював підшукування перевізника, у зв`язку з чим і було укладено разовий договір-заявку із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

75. При цьому судом першої інстанції встановлено, що докази перебування підприємства позивача у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ УКРАЇНА» саме стосовно експедирування відсутні.

76. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні в матеріалах справи докази (копії товарно-транспортної накладної та разового договору-заявки) містять у собі суперечності, що не дає підстави вважати їх належними доказами.

77. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що договір-заявка не підписано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тобто стороною правочину, що є порушенням положень частини другої статті 207 Цивільного кодексу України. Разом з тим, договір-заявка хоча і містить підпис особи з боку замовника, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК», однак прізвище, ініціали або посаду такої особи встановити не вбачається можливим, у зв`язку з відсутністю таких даних у договорі.

78. З врахуванням вище викладеного, слід дійти висновку, що оскільки договір на перевезення не підписаний однією із сторін, він не може вважатись укладеним відповідно до норм цивільного законодавства.

79. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 446/1с від 13.07.2017 замовником та вантажовідправником даного перевезення є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», а автомобільним перевізником Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК».

80. Відповідно до пункту 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

81. З аналізу вказаної норми слід дійти висновку, що саме на замовника послуг покладається обов`язок виписувати товарно-транспортну накладну, а оскільки замовником є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ТРАК», то саме позивачем мало бути виписано товарно-транспортну накладну відповідно до вимог чинного законодавства.

82. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки було правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

84. Частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

85. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

86. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне касаційну скаргу Державної служби України з безпеки та транспорті задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

87. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

88. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327 341 345 349 352 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі № 820/4624/17 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду