№ 820/4639/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 820/4639/17

адміністративне провадження № К/9901/46881/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Васильєва І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Бившева Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 (суддя Бабаєв А. І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (головуючий суддя Бондар В. О., судді: Кононенко З. О., Калиновський В. А.),

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивачка, ФОП ОСОБА_1 , підприємець) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (відповідач, ГУ ДФС), в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0005141315, №0005151315 про збільшення їй податкових зобов`язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 103' 430,19 грн (з якої, за основним платежем - 82' 744,15 грн, штрафні (фінансові) санкції - 20' 686,04 грн), та з військового збору на суму 8796,77 грн (з якої, за основним платежем - 7037,42 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1759,35 грн). Позивачка також просила скасувати вимогу від 27.09.2017 №Ф-0000741315 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 115' 496,36 грн та рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2017 № 0005161315 в сумі 14' 842,58 грн за донарахування 115' 496,36 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.І, а.с. 4-10, 69-72).

Зазначені рішення контролюючий орган прийняв на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 07.09.2017 № 11855/20-40-13-15-07/2975209040 із висновком про заниження підприємцем доходу за 2014-2016 роки на 82`744,15 грн, оскільки підприємець до складу витрат враховувала витрати на оплату праці найманим працівникам (офіціанти, менеджери, товарознавці, адміністратори, кур`єри), чисельність яких (93 особи), на думку контролюючого орану, неспівмірна, а їх оплата праці не пов`язана з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження -господарської діяльності (т. І, а.с. 13-47 (27-28)).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка доводила, що висновки перевірки, викладені в акті, є безпідставними та ґрунтуються на суб`єктивних судженнях податкового інспектора. Позивачка наголошувала, що нормами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу (ПК) України передбачено перелік витрат, які підприємець має право віднести до податкових, серед яких витрат на оплату праці найманим працівникам.

Крім того, позивачка зауважила, що у місці (закладі), де вона здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами одночасно не працювало зазначена в акті перевірки кількість найманих працівників (93 особи).

Така кількості співробітників була прийнята на роботу впродовж періоду, охопленого перевіркою, а не одночасно. У цей період (з 05.09.2014 по 31.12.2016) мало місце як найм, так і звільнення працівників, про що до перевірки надавалися відповідні документи. Найм та звільнення працівників залежало від графіку роботи, сезону підприємницької діяльності, наслідком чого було одночасне працевлаштування та робота від 10 до 23 працівників, а не 93 особи.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, позов підприємця задовольнив та скасував податкові повідомлення - рішення від 27.09.2017 № 0005141315, № 0005151315, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 №Ф-0000741315 та рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2017 № 0005161315.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що висновки податкової перевірки, викладені в акті, про неправомірне включення підприємцем до складу витрат суми на оплату праці найманих працівників, є безпідставними, оскільки таке право фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування передбачено нормою підпункту 177.4.2 пункт 177.4 статті 177 ПК України.

Також суд врахував, що трудові відносини між підприємцем та найманими нею працівниками були оформлені належним чином, нарахування, облік та справляння податків і зборів у межах трудових взаємовідносин позивачка здійснювала своєчасно та повністю, що також не заперечував контролюючий орган та підтверджується актом перевірки. Доводи контролюючого органу про недоцільність / неспівмірності великої кількості співробітників (93 особи) відносно об`єму та особливостей роботи у підприємця (обслуговування столиків в кафе) суд також визнав безпідставними, оскільки, як встановив суд, у період, охоплений перевіркою, мали місце обставини найму та звільнення працівників залежно від сезону та виробничої необхідності підприємця, всі 93 особи, з якими укладалися трудові договори, одночасно не працювали.

На зазначені судові рішення ГУ ДФС подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018.

Мотивуючи вимоги касаційної скарги, скаржник наводить обставини, що були встановлені під час податкової перевірки, та вважає правильними висновки в акті перевірки про завищення підприємцем витрат на суму оплати праці найманих працівників та відповідно заниження оподатковуваного доходу і несплата обов`язкових платежів.

Верховний Суд ухвалою від 11.05.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідача, позивачка у відзиві просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а судів рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Суть спору у цій справі полягає у правомірності формування підприємцем даних свого податкового обліку, зокрема витрат та їх підтвердження, та відповідно оподатковуваного доходу за 2014-2016 роки. Питання щодо визначення підприємцю сум податкових зобов`язань з ПДФО, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій за цими обов`язковими платежами є похідними від вище наведених висновків про завищення підприємцем витрат на суму витрат на оплату праці найманих працівників та заниження оподатковуваного доходу.

Порядок оподаткування доходів підприємців на загальній системі оподаткування встановлений статтею 177 ПК України. Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 177.4.2 цієї статті ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування включається сума витрат на оплату праці найманих працівників без вирахування ПДФО та єдиного внеску. При цьому положення статті 177 ПК України не передбачають визначення витрат, зазначених у підпункті 177.4.2 ПКУ, у відсотковому співвідношенні до загальної суми витрат тощо.

Відтак ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не спростовані доводами касаційної скарги.

У зв`язку з цим, враховуючи правила частини першої статті 341 КАС України та відповідно до статті 350 КАС України, касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева