ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №820/4933/17
адміністративне провадження №К/9901/50793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу
за позовом Громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
треті особи Управління Державної міграційної служби України в Київській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про скасування наказу
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий - Шевченко О.В., судді: Волошин Д.А., Панов М.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий - Макаренко Я.М.; судді: Мінаєва О.М., Бартош Н.С.)
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року Громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України в якому просив скасувати п. 12 (п.п.12.1 - 12.3) наказу Державної міграційної служби України № 193 від 21.07.2016 про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
2. В обґрунтування позову вказує, що позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області з заявою щодо обміну посвідки на постійне місце проживання в Україні серії КВ № НОМЕР_2 від 03.09.2004 р. у зв`язку із досягненням ним 45-річного віку. Проте, 02.10.2017 р. позивач отримав у Головному управлінні ДМС України в Харківській області лист № 04/1-26241 з якого дізнався, що посвідка на постійне проживання в Україні громадянина Вєтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно скасована згідно п.12 наказу ДМС України № 193 від 21.07.2016 на підставі висновку УДМС у Київській області від 08.06.2016.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 позовні вимоги задоволено.
Скасовано підпункти 12.1, 12.2, 12.3 пункту 12 наказу Державної міграційної служби України № 193 від 21.07.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що складання висновку від 03.09.2004 р. про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні, підтверджує, що позивач є таким, що має дозвіл на імміграцію в Україну, що і є підставою для видачі йому вказаної посвідки.
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення були відсутні визначені у ст. 12 Закону України «Про імміграцію» підстави для скасування дозволу на імміграцію позивачу.
6. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2004 році проведено перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України та керувався п.4 Розділу V "Прикінцеві положення "Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовував прийняття протилежного рішення - висновку УДМС в Київській області від 08.06.2016.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що відповідачем прийнято наказу № 193 від 21.07.2016 з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме, необґрунтовано, без наявності підстави для скасування позивачу дозволу на імміграцію, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України разом з родиною, дитина позивача проживає разом з батьками в Україні та має громадянство України; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересів позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/4933/17.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що позивач звернувся з заявою про надання посвідки на постійне проживання лише 26.06.2003, тобто поза межами відповідного строку, визначеного у Закону України «Про імміграцію».
10. Відповідач зазначає, що 07.08.2001 Закон України «Про імміграцію» набрав законної сили. Граничним терміном звернення з заявою про надання посвідки на постійне проживання в Україні є 08.02.2002, адже після спливу вказаного шестимісячного терміну, відділи ГІРФО ГУ МВС України не мали законних підстав для надання посвідки на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію», іноземцям які звернулись після 08.02.2002 року.
11. Крім того, скаржник зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято згідно підпунктів 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 20.08.2014 № 360 та абзацу 3 пункту 2.9 наказу МВС від 15.07.2013 № 681 «Про затвердження тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання», зареєстрованого в Міністерстві-юстиції України 06.08.2013 за № 1335/23867.
ІІІ. Фактичні обставини справи
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну у 1990 році з метою працевлаштування, і працював на ВАТ «Завод «Ленінська кузня».
В подальшому після звільнення з роботи залишився проживати в Україні.
13. За заявою позивача від 26.06.2003 ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 03.09.2004 прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання та видано посвідку на постійне проживання серії КВ № НОМЕР_2 від 03.09.2004.
14. Судами також встановлено, що у м. Харкові позивач проживає разом із своєю родиною: дружиною, яка є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам та дитиною, яка є громадянкою України відповідно до довідки № 3307 від 18.05.2015 про реєстрацію особи громадянином України (справа № 2672/8.3д).
15. Позивач 02.10.2017 звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 45-річного віку.
16. Листом відповідача від 09.10.2017 позивача повідомлено, що наказом № 193 від 21.07.2016 ДМС України було скасовано посвідку на постійне місце проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
17. Відповідно до пункту 12 (підпункти 12.1 - 12.3) наказу №193 Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання", на підставі висновку УДМС у Київській області від 08.06.2016 р. скасовано повністю рішення ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 03.09.2014 про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії КВ № НОМЕР_2 від 03.09.2004 визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню.
18. У висновку УДМС України в Київській області "Про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженому 08.06.2016, зазначено, що рішення про видачу посвідки на постійне проживання позивачу було прийняте з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" та підлягає скасуванню наказом голови ДМС відповідно до вимог п. 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 №681. Посвідки, що були видані на підставі рішень, які скасовані наказом Голови ДМС, визнаються недійсними та підлягають вилученню.
19. Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Ухвалою Верховного Cуду від 18.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №820/4933/17 за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018.
21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2018 для розгляду справи №820/4933/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Стрелець Т.Г., суддів: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
22. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи №820/4933/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою судді Верховного Суду від 30.01.2020 дану адміністративну справу призначено до попереднього судового розгляду.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24. Кодекс адміністративного судочинства України
24.1 Статтею 327 обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24.2. За правилами частини третьої статті 3 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24.3. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24.4. Приписами частини першої статті 341 визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25.1. Частиною другою статті 19 обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25.2. Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
26. Закон України «Про Імміграцію» від 7 червня 2001 року №2491-ІII
26.1. Посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні (Абзац 6 стаття 1).
26.2. Іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону (пункт 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію").
26.3. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України (Стаття 12).
26.4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання(Частина перша статті 13).
27. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 26 грудня 2002 року № 1983.
27.1. Посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію" (Пункт 18).
27.2. Дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордон (Пункти 21-24).
28. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983.
28.1. Відповідно до пункту 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
28.2. Пунктами 22-23 Порядку №1983 встановлено, що для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
28.3. Згідно з пунктом 24 Порядку №1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
29. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251
29.1. Положенням пункту 18 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 251) встановлено, що посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".
VI. Позиція Верховного Суду
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
31. З матеріалів справи слідує, що позивачу на підставі його заяви від 26.06.2003 надано посвідку на постійне проживання в Україні на підставі прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про імміграцію». Розгляд заяви здійснено у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 26 грудня 2002 року № 1983.
32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем скасовано рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання та видачу посвідки на постійне проживання серії КВ № НОМЕР_2 від 03.09.2004 у зв`язку із зверненням позивачем з заявою про надання посвідки на постійне проживання в Україні поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", який звершився 08.02.2002.
33. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги, дійшли правового висновку, що перелік підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію визначений статтею 12 Закону № 2491-III.
34. При цьому скасування дозволу на імміграцію з інших підстав, зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством не передбачено.
35. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".
36. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, не вказав жодної з підстав для скасування посвідки позивача на тимчасове проживання, перелік яких встановлений відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію» та пункту 19 Порядку № 251.
37. Крім того, судами правильно встановлено, що позивач звернувся з заявою про надання посвідки на постійне проживання в Україні в межах шестимісячного строку з дати прийняття Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України 26 грудня 2002 року на виконання Закону України «Про імміграцію».
38. Таким чином, відсутність порядку надання посвідки на постійне проживання в Україні з часу прийняття Закону України «Про імміграцію» до 26.12.2002 унеможливлює обрахунок строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" з дати вступу його в дію через відсутність порядку реалізації таких законодавчих норм.
39. Доводи скаржника про те, що ДМС України при прийнятті оскаржуваного рішення керувалася пунктом 2.9 розділу II Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за № 1335/23867), тобто діяла на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
40. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році, ВГІРФО ГУМВС України в Київській області проводило перевірку законності залишення її на постійне проживання на території України та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні, а тому доводи скаржника про те, що позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні було надано з порушенням вимог законодавства, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у Постанові від 13.03.2018 по справі №820/3610/17 (адміністративне провадження №К/9901/364/17).
41. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Жук А.В
Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.,
Судді Верховного Суду