№ 820/5570/16

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/5570/16

адміністративне провадження № К/9901/34779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №820/5570/16

за позовом ОСОБА_1

до Комінтернівського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова, Військової лікарської комісії при Комінтернівському об`єднаному районному військовому комісаріаті міста Харкова

про визнання незаконними і протиправними дій, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року

(прийняте у складі: головуючого судді Панченко О.В.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Чалого І.С., Жигилія С.П.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Комінтернівського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова (далі «Комінтернівський ОРВК міста Харкова», «відповідач-1»), в якому просив:

- визнати незаконними і протиправними дії Комінтернівського ОРВК міста Харкова щодо прийняття постанови про придатність позивача до військової служби;

- скасувати постанову Військової лікарської комісії при Комінтернівському ОРВК міста Харкова щодо прийняття рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби;

- зобов`язати відповідача-1 прийняти нову постанову відповідно до чинного законодавства України за результатами проходження повного медичного обліку.

Позов обґрунтований тим, що при проходженні медичного огляду з метою визначення ступеня придатності позивача до військової служби Військова лікарська комісія при Комінтернівському ОРВК міста Харкова протиправно не взяла до уваги акт дослідження стану здоров`я №470, консультативний висновок від 1 липня 2016 року та іншу медичну документацію про наявність у ОСОБА_1 захворювання імунного характеру, що в подальшому призвело до прийняття Комінтернівським ОРВК міста Харкова постанови про придатність позивача до військової служби. Вказані дії позивач вважає незаконними й такими, що порушують чинне законодавство України і його конституційне право на охорону здоров`я.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 16 травня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі другого відповідача Військову лікарську комісію при Комінтернівському ОРВК міста Харкова (далі «ВЛК», «відповідач-2»).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що рішення про придатність позивача до військової служби було прийнято ВЛК у межах її компетенції та з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством з урахуванням наявних у позивача діагнозів і пройдених ним додаткових обстежень.

Так, суди врахували, що рішення щодо придатності призовника до військової служби та необхідності направлення його на додаткове обстеження лікарями інших спеціальностей приймається військово-лікарською комісією колегіально і комісія самостійно визначає види обстежень та спеціальності лікарів, обстеження яких є необхідним для достовірного встановлення стану здоров`я призовника. Апеляційний суд встановив, що лікар-хірург видав ОСОБА_1 направлення на обстеження в Обласному клінічному центрі урології та нефрології з підозрою на простатит, а терапевт направлення на обстеження у Обласну клінічну інфекційну лікарню. Позивач відповідні обстеження пройшов, його стан здоров`я відповідними лікарями визнано задовільним. Водночас суди зазначили, що лікар-терапевт не знайшла підстав для направлення позивача на обстеження лікарем-імунологом, не знайшов таких підстав і лікар-інфекціоніст. Відтак доводи позивача про ненаправлення його на обстеження імунологом не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення ВЛК.

Крім того, судами враховано, що посилання лікаря-терапевта в обліковій картці позивача на його тимчасову непридатність до військової служби з урахуванням принципу колегіальності прийняття рішень не є безумовною підставою для прийняття ВЛК в цілому висновку про тимчасову непридатність позивача до військової служби. Також висновок ВЛК про те, що захворювання позивача дозволяє проходження військової служби був підтриманий обласною медичною комісією, яка зазначила, що дані імунологічного дослідження дають підстави для висновку про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Окрім іншого, суди також зауважили, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку відповідача про його придатність до військової служби останній мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, проте цього не зробив, як і не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду стосовно придатності до військової служби.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник вказує на порушення судами норм матеріального права і наводить такі доводи:

- суди порушили вимоги абзацу другого пункту 2.2, пунктів 2.5, 2.8 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року №1109/15800 (далі «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»), а також статей 12 Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який є додатком 1 до вказаного Положення (далі «Розклад хвороб») і Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, які є додатком 2 до того ж Положення (далі «Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб»). В обґрунтування порушень указаних норм ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі не вивчили медичних документів щодо його імунного захворювання, він не був оглянутий лікарем імунологом щодо захворювання на вторинний імунодефіцит, а отже немає висновку вказаного лікаря щодо придатності позивача до військового служби. Водночас лікар-терапевт не має фахового досвіду і знань у цій сфері й не може надавати висновок замість імунолога, тоді як вторинний імунодефіцит є хворобою, наявність якої дає підстави зробити висновок про непридатність або тимчасову непридатність позивача до військової служби;

- вказуючи на порушення вимог пункту 1.1 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України і частини п`ятої статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», обґрунтовує неправильне встановлення апеляційним судом обставин справи щодо часу проходження позивачем медичного огляду.

Також ОСОБА_1 вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі «КАС України») щодо законності й обґрунтованості оскаржуваних судових рішень. Крім того, зазначає, що має право на захист шляхом звернення до суду з цим позовом, що впливає на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 335 Кримінального кодексу України (Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу).

Щодо не оскарження позивачем висновків Комінтернівського ОРВК міста Харкова до Центральної військово-лікарської комісії, скаржник зазначає, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» рішення призовної комісії може бути оскаржено до призовної комісії вищого рівня або до суду, тому ОСОБА_1 і звернувся до суду.

Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали, копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження отримали 2 січня 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Харківській області 6 жовтня 2009 року.

Відповідно до посвідчення про приписку до призовної дільниці №731 позивач з 5 січня 2010 року перебуває на обліку в Комінтернівському ОРВК міста Харкова.

За направленням Комінтернівського ОРВК ОСОБА_1 проходив медичний огляд на районній призовній дільниці Комінтернівського району міста Харкова.

У матеріалах справи наявна копія облікової картки позивача як призовника, а також вкладиш в особову справу призовника, заповнений 8 вересня 2016 року (том 1, а.с. 111). У вказаному вкладиші лікарями невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом та дерматологом проставлені записи про придатність ОСОБА_1 до військової служби, лікарем-хірургом зазначено про необхідність додаткового обстеження у Обласному клінічному центрі урології та нефрології з підозрою на простатит, терапевтом видано направлення на обстеження у Обласну клінічну інфекційну лікарню.

У відповідності до вказаних вище рекомендацій позивач за направленням Комінтернівського ОРВК від 12 вересня 2016 року пройшов стаціонарне обстеження в Обласній клінічній інфекційній лікарні і йому надано акт дослідження стану здоров`я №470 від 15 вересня 2016 року, за результатами якого поставлено діагноз хронічна герпесвірусна персистуюча інфекція, нереплікативний період, рекомендовано нагляд лікаря-інфекціоніста поліклініки за місцем проживання і встановлено, що стан здоров`я позивача є задовільним (том 1, а.с. 10, 32).

Крім того, ОСОБА_1 пройшов стаціонарне обстеження в Обласному клінічному центрі урології та нефрології, згідно з актом якого №469-200 від 23 вересня 2016 року стан здоров`я позивача є задовільним, а він урологічно здоровий (том 1, а.с. 124).

Разом з тим, позивач 3 жовтня 2016 року звернувся до військового комісара Харківської області Калгушкіна Ю. із заявою (вхідний №531 від 5 жовтня 2016 року) про прийняття ВЛК від ОСОБА_1 документів стосовно дослідження захворювання імунної системи: акту дослідження стану здоров`я №470, консультативного висновку від 1 липня 2016 року та інших медичних документів, відповідно до яких позивач має захворювання імунної системи, а саме, вторинний імунодефіцит, інфекційна форма (хронічна гіпервірусна інфекція), клітковий дефект, ВИН за клітковим типом. Також позивач просив надати для ознайомлення акт для перевірки дослідження і діагнозу.

Листом тимчасового виконувача обов`язків військового комісара Комінтернівського ОРВК міста Харкова №551/Ю від 31 жовтня 2016 року позивача повідомлено, що його заява про надання інформації про результати медичного огляду та копії постанови ВЛК для ознайомлення та можливого оскарження розглянута. Також зазначено, що надання інформації про результати медичного огляду та копії постанови ВЛК для ознайомлення особисто призовниками діючими вимогами законодавства не передбачено (том 1, а.с. 85).

Рішенням призовної комісії Комінтернівського ОРВК міста Харкова у формі протоколу №1 від 3 жовтня 2016 року зроблено висновок про придатність ОСОБА_1 до військової служби за статтею 83 Б гр. І наказу Міністерства охорони здоров`я №402-2008 року та згідно з частини першої статті 15 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", призвано на строкову військову службу в члени екіпажів самохідних артилерійських установок, зараховано до команди №34 (том 1, а.с. 107).

Висновки ВЛК зафіксовані в обліковій картці позивача, яка знаходиться в його особовій справі (том 1, а.с. 109, зворотній бік).

Крім того, суди встановили, що висновок ВЛК при Комінтернівському ОРВК від 3 жовтня 2016 року був підтриманий обласною медичною комісією, яка врахувала наявність у позивача захворювання хронічної герпесвірусної інфекції, однак, 5 жовтня 2016 року зробила висновок, що дані імунологічного дослідження дають підстави для висновку про придатність ОСОБА_1 для військової служби (том 1, а.с. 108).

Не погодившись із рішенням призовної комісії Комінтернівського ОРВК міста Харкова від 3 жовтня 2016 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби, він звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

За приписами пункту 1 частини першої статті 18 цього Закону від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії у такому складі: голова комісії - заступник голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради); члени комісії: районний (міський) військовий комісар; заступник керівника районного (міського) органу управління освітою; заступник начальника районного (міського) органу Національної поліції; лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників; психолог відповідного державного (комунального) закладу, розташованого на території району (міста); представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії; секретар комісії.

Частиною третьою статті 16 указаного Закону передбачено, що на районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема, організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні.

Рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином України до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, передбаченому законом (частина п`ята статті 16 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Для керівництва і контролю за діяльністю районних (міських) призовних комісій в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві утворюються відповідно призовна комісія Автономної Республіки Крим, обласні та Київська міська призовні комісії (частина шоста указаної статті).

За частиною сьомою зазначеної норми, на призовну комісію Автономної Республіки Крим, обласні та Київську міську призовні комісії покладається, зокрема: організація медичного огляду громадян України, які визнані районними (міськими) комісіями з питань приписки або районними (міськими) призовними комісіями непридатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я, та громадян України, які заявили про незгоду з результатами медичного огляду чи рішеннями районних (міських) комісій з питань приписки або районних (міських) призовних комісій, а також громадян, які призвані на строкову військову службу безпосередньо перед їх відправленням у військові частини; перевірка підстав щодо надання відстрочки або звільнення громадян України від призову на строкову військову службу; розгляд скарг громадян на рішення та дії районних (міських) призовних комісій.

Призовна комісія Автономної Республіки Крим, обласні, Київська міська призовні комісії мають право переглядати та змінювати рішення відповідних районних (міських) призовних комісій та рішень районних (міських) комісій з питань приписки стосовно громадян України, визнаних непридатними до військової служби за станом здоров`я (частина восьма статті 16 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Частиною дванадцятою статті 2 указаного Закону передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Пунктом 77 постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року №352 "Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом" передбачено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, зокрема, про:

- придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину;

- тимчасову непридатність до військової служби і надання відстрочки за станом здоров`я;

- надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- направлення до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби;

- внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно пункту 1.2 Розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі «ЛЛК»)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

За підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК військових комісаріатів.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.6.2 пункту 2.6 указаного Положення).

Відповідно до підпункту 2.10.1 пункту 2.10 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у військових комісаріатах Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва створюються відповідно Кримська республіканська, обласні та Київська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) військового комісаріату призначається лікар, найбільш підготовлений та досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом районного військового комісара після погодження з головним лікарем районної (міської) лікарні МОЗ України, головою ВЛК обласного військового комісаріату, Автономної Республіки Крим або Київського міського військового комісаріату.

ВЛК військового комісаріату має право приймати постанови відповідно до цього Положення (підпункт 2.10.2 пункту 2.10 Розділу І).

Згідно підпункту 2.10.5 пункту 2.10 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України у порядку контролю на ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу I цього Положення.

Крім того, на Центральну військово-лікарську комісію (далі «ЦВЛК») покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи (пункт 2.3.3 Розділу І вказаного Положення).

Пунктом 1.1 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

За пунктом 1.2 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі «ТДВ») (додаток 3).

Відповідно до пункту 1.4 Розділу ІІ вказаного Положення медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею. Так, відповідно до таблиці медичний огляд громадян під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу здійснюється лікарями, які залучаються з лікувально-профілактичних закладів. Графа Розкладу хвороб, ТДВ, за якими проводиться медичний огляд - I, ТДВ "А".

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Розділу ІІ цього ж Положення організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.

Медичний огляд призовників проводиться на призовних дільницях районних (міських) військових комісаріатів лікарями, які залучаються з місцевих лікувальних закладів рішенням керівника місцевої державної адміністрації, на збірних пунктах Автономної Республіки Крим, обласних, Київського міського військових комісаріатів - лікарями медичного відділення тимчасового штату збірного пункту, які залучаються з лікувальних закладів відповідних управлінь охорони здоров`я.

Кожний призовник оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей.

Безпосередньо керує роботою медичного персоналу, що залучається для медичного огляду призовників, лікар - член призовної комісії (комісії з питань приписки), який призначається з числа найбільш кваліфікованих лікарів-спеціалістів та має необхідні знання і досвід у галузі військово-лікарської експертизи.

Військові комісаріати до початку приймання допризовників на військовий облік та призову запитують, зокрема, з поліклінік за місцем проживання допризовників - медичні картки амбулаторного хворого (облікова форма Міністерства охорони здоров`я України №025) з вкладними листами до них (облікова форма Міністерства охорони здоров`я України №025/о), медичні характеристики на допризовників від лікаря-педіатра дільничного, на призовників, яким більше 18 років, від лікаря дільничного, списки осіб призовного віку, які перебувають на диспансерному обліку у психіатра, нарколога, венеролога, фтизіатра, невропатолога, алерголога, інших спеціалістів (пункт 2.4 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Відповідно до пункту 2.6 Розділу ІІ вказаного Положення оцінка стану здоров`я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з графою I Розкладу хвороб та графами 1 - 11 ТДВ "А".

Згідно з пунктами 2.7, 2.8 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8)) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

На призовників, у яких виявлені захворювання або відхилення від норми, що обмежують придатність за родами військ або визначають їх тимчасово непридатними та непридатними до строкової військової служби, оформлюється Висновок лікаря. Висновок підписується лікарем з обов`язковим зазначенням дати огляду, висновком про придатність до строкової військової служби, обмеженням за родами військ у відповідності з ТДВ "А" та лікарем - членом призовної комісії (комісії з питань приписки).

За приписами пункту 2.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України лікар виносить одну з таких постанов:

а) придатний до військової служби за графами ТДВ "А" 1-11;

б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до (указати дату);

в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд;

г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

ґ) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти (пункт 2.10 розділу ІІ зазначеного Положення).

Відповідно до пункту 2.11 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України рішення про тимчасову непридатність приймається на термін, необхідний для повного відновлення функцій органів та систем організму, але не більше одного року, з наступним переоглядом для вирішення питання про придатність до військової служби. Після закінчення року, якщо захворювання не вилікувано, приймається остаточне рішення. Контроль та організація своєчасного проведення переогляду покладається на районний (міський) військовий комісаріат.

Допризовники під час приписки до призовних дільниць та призовники під час призову на строкову військову службу, у яких виявлені захворювання або фізичні недоліки (вади) необоротного характеру (невиліковні), визнаються непридатними до військової служби. Рішення про тимчасову непридатність та потребу в лікуванні в цьому випадку не приймається.

Згідно з пунктом 2.12 Розділу ІІ цього Положення у разі коли лікарям важко визначити стан здоров`я призовника, його направляють на амбулаторне або стаціонарне обстеження в лікувально-профілактичний заклад, про що лікарем або лікарем - членом призовної комісії (комісії з питань приписки) робиться відповідний запис в додатковому аркуші до облікової карти призовника, на збірному пункті - у картці амбулаторного обстеження та медичного огляду, на зворотному боці із зазначенням об`єктивних причин направлення, куди направляється, попереднього діагнозу. При цьому призовнику видається направлення, у якому вказується попередній діагноз та що необхідно уточнити при обстеженні для прийняття рішення. Направлення підписує лікар, який призначив обстеження, і лікар - член призовної комісії (комісії з питань приписки), який проводить контроль за об`єктивністю і доцільністю призначеного обстеження.

Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу. Акт подається у військовий комісаріат на розгляд призовної комісії (комісії з питань приписки).

У спірних питаннях, пов`язаних із незгодою призовника з висновками лікарів, які залучаються до медичного огляду призовників, питаннях контролю за об`єктивністю висновків лікарів за рішенням штатної ВЛК призовник може бути направлений на контрольне обстеження у військовий лікувальний заклад.

За приписами пунктів 20.1, 20.2 Розділу ІІ постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Надаючи оцінку доводам скаржника про порушення судами вимог абзацу другого пункту 2.2, пунктів 2.5, 2.8 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а також статей 12 Розкладу хвороб і Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, необхідно зазначити таке.

Після медичного огляду призовників кожний лікар ВЛК записує в облікову картку висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою.

Водночас рішення про придатність, тимчасову або повну непридатність призовника до військової служби, необхідність направлення його на лікування або додаткове обстеження лікарями інших спеціальностей приймається ВЛК колегіально. До того ж комісія самостійно визначає необхідність проходження призовником додаткового обстеження, а також види обстежень (амбулаторне чи стаціонарне) та спеціальності лікарів, обстеження яких є необхідними для достовірного встановлення стану здоров`я призовника.

Судами встановлено, що терапевт і хірург під час здійснення медичного огляду позивача вирішили направити його на додаткове обстеження в Обласний клінічний центр урології та нефрології і в Обласну клінічну інфекційну лікарню. За результатами відповідних обстежень ОСОБА_1 поставлено діагноз - хронічна герпесвірусна персистуюча інфекція, нереплікативний період, рекомендовано нагляд лікаря-інфекціоніста поліклініки за місцем проживання, та встановлено, що стан здоров`я позивача є задовільним і він урологічно здоровий.

Так, ВЛК як колегіальний орган за результатами висновків всіх лікарів та всіх обстежень, в тому числі додаткових, зроблених лікарями Обласного клінічного центру урології та нефрології та Обласної клінічної інфекційної лікарні, зробила висновок, що захворювання позивача дозволяє проходження військової служби, внаслідок чого прийнято рішення про придатність позивача до військової служби.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що вказаний висновок ВЛК при Комінтернівському ОРВК міста Харкова від 3 жовтня 2016 року був підтриманий обласною медичною комісією, яка врахувала наявність у позивача захворювання - хронічної герпесвірусної інфекції, однак 5 жовтня 2016 року зробила висновок, що дані імунологічного дослідження дають підстави для висновку про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Ці обставини у суді апеляційної інстанції позивач не спростував, а суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази в силу статті 341 КАС України.

Отже, суди правильно зазначили, що відповідачі з урахуванням тих документів, які надавав ОСОБА_1 , прийняли рішення про направлення позивача на додаткове обстеження інфекціоністом та урологом, які позивач пройшов і його стан здоров`я був визнаний задовільним.

Стосовно доводів позивача про необхідність його обов`язкового направлення на обстеження лікарем-імунологом, оскільки встановлений позивачу діагноз - вторинний імунодефіцит підпадає під дію статті 12 Розкладу хвороб, колегія суддів апеляційного суду правильно зазначила, що за результатами вивчення стану здоров`я ОСОБА_1 і наданих ним документів ВЛК, в тому числі й лікар-терапевт, не знайшли підстав для направлення позивача на обстеження лікарем-імунологом, у зв`язку з чим відповідне направлення йому не видавалося. Крім того, в акті обстеження позивача лікарем-інфекціоністом №470 від 16 вересня 2016 року також не зазначено про необхідність додаткового обстеження позивача імунологом.

Натомість надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.

Разом з тим, Верховний Суд враховує, що під час розгляду справи суди також вжили заходів щодо з`ясування стану здоров`я позивача шляхом призначення судової-медичної експертизи, за висновком якої стан здоров`я ОСОБА_1 згідно даних диспансерного нагляду, який був проведений лікарями ВЛК при Комінтернівському ОРВК міста Харкова, оцінено як задовільний, що не суперечить його стану під час подальших обстежень в лікарських закладах за період 2016-2017 років.

Тобто суди вжили можливих заходів щодо з`ясування стану здоров`я позивача під час судового розгляду справи шляхом проведення експертизи, висновки якої не суперечили висновкам відповідачів.

Водночас позивач, як правильно зауважили суди першої та апеляційної інстанцій, не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача і не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Аналогічна правова позиція щодо вказаних прав позивача викладена у постановах Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі №819/630/17 і від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.

Крім того, касаційний суд відхиляє доводи позивача про те, що він не оскаржував постанову ВЛК до ЦВЛК з огляду на приписи частини п`ятої статті 16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено, що рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином України до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, передбаченому законом. Так, у цій нормі йде мова про рішення призовної комісії, а не про рішення військово-лікарської комісії, які мають різну внутрішню структуру (комісії), окремі особливості правового регулювання й відмінні умови зовнішнього контролю за їхньою діяльністю.

За встановлених обставин і викладеної правової оцінки також варто погодитися з висновком апеляційного суду про те, що посилання лікаря-терапевта в обліковій картці позивача про тимчасову непридатність ОСОБА_1 до військової служби, у розумінні Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з урахуванням принципу колегіальності прийняття рішення про придатність особи до військової служби, не є безумовною підставою для прийняття ВЛК в цілому висновку про тимчасову непридатність. До того ж судами не встановлено фактів незгоди голови або членів ВЛК з думкою інших членів, не вказує про такі обставини і позивач.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані дії та рішення відповідачів вчинені ними на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

До того ж апеляційний суд встановив, що оскаржувану постанову ВЛК при Комінтернівському ОРВК міста Харкова не реалізовано, оскільки позивач не призваний на військову службу.

Водночас встановлений Указом Президента України від 29 березня 2016 року №122/2016 строк призовної компанії 2016 року, в межах якої позивач був оглянутий ВЛК, сплив. При оголошенні наступної призовної компанії позивач підлягає повторному огляду ВЛК, за висновком якої призовна комісія буде приймати рішення про направлення позивача на військову службу або звільнення його від проходження військової служби чи надання відстрочки.

Так, суди правильно зазначили, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 31 липня 2018 року у справі №826/6074/16 і від 31 січня 2020 року у справі №648/1899/17).

Одночасно Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд повинен захистити права ОСОБА_1 шляхом задоволення цього позову, оскільки це впливає на розгляд кримінального провадження, внесеного стосовно нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 335 Кримінального кодексу України (Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу). Так, вказані доводи скаржника нічим не підтверджуються, позивач не посилався на відповідні обставини ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, тоді як касаційний суд не має права збирати нові докази чи встановлювати нові обставини. До того ж адміністративне і кримінальне судочинство є різними формами судочинства і доведення конкретних обставин у кримінальному провадженні не може здійснюватися виключно шляхом ухвалення відповідного судового рішення адміністративним судом. Одна форма судочинства не може використовуватися виключно як спосіб здобуття доказів і встановлення обставин для іншої форми судочинства.

Окрім іншого, касаційний суд відхиляє доводи скаржника щодо обставин, які стосуються часу проходження ним медичного огляду (навесні, а не восени), оскільки факт проходження позивачем медичного огляду восени 2016 року встановлено судом апеляційної інстанції в результаті оцінки наявних у справі доказів. Натомість суд касаційної інстанції не має права повторно перевіряти обставини справи чи переоцінювати докази, що випливає з положень статті 341 КАС України.

Відтак Верховний Суд вважає оскаржувані судові рішення законними й обґрунтованими, зокрема суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доводам позивача, з якою він не погодився, тому й аргументи ОСОБА_1 щодо порушення судами вимог статті 242 КАС України не підтвердилися.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів, зроблених на підставі наявних у справі доказів, а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М.Мартинюк

А.В.Жук

Ж.М.Мельник-Томенко,

СуддіВерховного Суду