ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №820/5583/16
адміністративне провадження №К/9901/29967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №820/5583/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «ХАРНЕТКАМ»
до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області
третя особа ОСОБА_1
про визнання незаконною і скасування постанови про накладення штрафу,
за касаційною скаргою адвоката Жидкова Сергія Михайловича - представника ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Бегунца А.О., суддів Рєзнікової С.С., Старостіна В.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «ХАРНЕТКАМ» (надалі також - «ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ») звернулось з позовом, в якому просило визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі також - «Жовтневий ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області») Негрупця Ю.С . від 27 вересня 2016 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин, у виконавчому провадженні №45184734 з виконання виконавчого листа у справі №2012/8853/2012, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова від 27 вересня 2016 року про накладення штрафу на ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн є незаконною та її належить скасувати. Державний виконавець з перевищенням наданих йому повноважень зробив незаконний висновок про невиконання позивачем рішення суду, а саме про невідповідність довідок, виданих ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» третій особі, вимогам встановленим у рішенні суду й вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній і не відповідність Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому, на думку позивача, державний виконавець, отримавши документальне підтвердження виконання рішення суду боржником (ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ»), повинен був або закінчити виконавче провадження, або звернутись до суду із заявою про встановлення або зміну порядку виконання рішення. Але замість цього передчасно виніс оскаржувану постанову, якої на позивача накладено штраф.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно і обґрунтовано прийняв постанову про накладення штрафу на ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн, оскільки боржник (ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ») не виконав рішення суду без поважних причин у виконавчому провадженні №45184734.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» задоволено.
Визнано незаконною і скасовано постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Негрупця Ю.С. від 27 вересня 2016 року про накладення штрафу на ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин у виконавчому провадженні №45184734 з виконання виконавчого листа у справі №2012/8853/2012, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що державний виконавець, отримавши документальне підтвердження про повне виконання рішення боржником (ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ») до початку його примусового виконання повинен був або закінчити вказане виконавче провадження, або звернутись до суду з заявою про встановлення порядку або зміни порядку виконання рішення суду, але цього не зробив і незаконно виніс постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1020,00 грн. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, діяв передчасно і без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27 вересня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі адвокат Жидков Сергій Михайлович - представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року - залишити в силі.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального, а саме з неправильним застосуванням таких норм, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що надані позивачем довідки на виконання рішення суду за формою і змістом не відповідають вимогам, встановленим у рішенні суду і вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також не відповідають нормам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому суд апеляційної інстанції не мав права визнавати той факт, що ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» повністю виконало рішення суду у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом.
Крім того, представник третьої особи вказує на те, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року у справі №639/1737/15-ц встановлено відсутність інформації щодо спеціальності і кваліфікації ОСОБА_1 у довідках від 5 лютого 2015 року №№ 8, 9, 10, які були видані ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» на виконання рішення суду. Також було встановлено невідповідність вказаних довідок вимогам статті 49 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого Жовтневим районним судом міста Харкова було зроблено висновок про невиконання ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» рішення суду і про передчасність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.
Також адвокат Жидков С.М. зазначає, що довідки надані ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» після відновлення виконавчого провадження є ідентичними з попередніми довідками від 5 лютого 2015 року №№ 8, 9, 10, що, у свою чергу, свідчить про невиконання позивачем рішення суду. Крім того, у розгляді справи №639/1737/15-ц брали участь ті самі особи, що і в цій справі, отже обставини, встановлені під час розгляду справи №639/1737/15-ц, не підлягають доказуванню.
На думку скаржника, оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу на позивача є обґрунтованою і прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що, на його думку, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2014 року було визначено спосіб і порядок його виконання, а тому державний виконавець не мав права тлумачити рішення суду на користь стягувача і встановлювати інший порядок його виконання. А тому державний виконавець, отримавши документальне підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання повинен був або закінчити вказане виконавче провадження, або звернутись до суду з заявою про встановлення порядку або зміну способу виконання рішення, але цього не зробив, внаслідок чого незаконно виніс постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1020,00 грн.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 лютого 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ВФ "ХАРНЕТКАМ", третя особа - Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова і зобов`язано ТОВ ВФ "ХАРНЕТКАМ" видати довідки, що підтверджують пільгову роботу ОСОБА_1 на цьому підприємстві за списком №1.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2014 року рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 лютого 2014 року скасовано і постановлено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ ВФ "ХАРНЕТКАМ" видати ОСОБА_1 довідки про роботу на цьому підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду, ТОВ ВФ "ХАРНЕТКАМ" видало ОСОБА_1 довідки №40, №8, №9, №10.
ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» 5 лютого 2015 року подало до Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області заяву, в якій вказало про добровільне виконання рішення суду, до заяви були додані довідки від 5 лютого 2015 року №№ 8, 9, 10.
На підставі вказаної заяви державний виконавець 6 лютого 2015 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак, Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова своїм листом від 17 березня 2015 року повідомило ОСОБА_1 , що призначення пенсії провадиться тільки на підставі оригіналів документів, тому, провести розрахунок і поновити ОСОБА_1 виплату пільгової пенсії на підставі наданих копій довідок, а також у разі надання оригіналів цих довідок, виданих ТОВ ВФ "ХАРНЕТКАМ" №8 від 5 лютого 2015 року, №9 від 5 лютого 2015 року, №10 від 5 лютого 2015 року і оригіналу довідки №40 від 30 жовтня 2014 року, не має можливості оскільки вони оформлені не за встановленою формою і в них відсутні підстави для їх видачі.
За таких обставин, ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Харкова зі скаргою на постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про закінчення виконавчого провадження від 6 лютого 2015 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною і скасовано постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про закінчення виконавчого провадження від 6 лютого 2015 року за виконавчим листом №2012/8853/2012 від 14 липня 2014 року, виданим Жовтневим районним судом міста Харкова. В іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 грудня 2015 року скаргу представника ОСОБА_1 Жидкова С.М. задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області щодо виконання рішення суду за виконавчим листом №2012/8853/2012, виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 14 липня 2014 року.
Зобов`язано Жовтневий ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відновити виконавче провадження з виконання рішення за виконавчим листом №2012/8853/2012, виданим Жовтневим районним судом міста Харкова 14 липня 2014 року. У задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.
На виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року й ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 грудня 2015 року державним виконавцем 25 грудня 2015 року прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання рішення за виконавчим листом №2012/8853/2012.
Відповідно до акту державного виконавця станом на 3 березня 2016 року рішення суду боржником не було виконано.
На підставі статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 23 березня 2016 року направив на адресу позивача вимогу №45184734.
Одночасно, позивач своїм листом від 25 квітня 2016 року повідомив начальника Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, що ним рішення суду виконано добровільно і дії державного виконавця щодо надання вимоги виконати рішення суду у спосіб, не передбачений рішенням суду, є неправомірними.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було повторно надано довідки, проте останні були аналогічного змісту з попередніми.
У зв`язку з невиконанням рішення суду державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу на ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин у виконавчому провадженні №45184734 з виконання виконавчого листа у справі №2012/8853/2012, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова.
Вказана вище постанова направлена на адресу позивача, про що свідчить супровідний лист від 28 вересня 2016 року, і в якому вказаний новий строк для виконання рішення, а саме 13 жовтня 2016 року включно.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
На момент прийняття оскаржуваної постанови умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - «державні виконавці»).
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1)проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 13)накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 вказаного закону сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Відповідно до частини другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга адвоката Жидкова Сергія Михайловича - представника ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з цим Законом.
Передбачений статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.
Одночасно, добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» двічі видавав довідки ОСОБА_1 на виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2014 року, проте довідки, видані позивачем в перший раз (5 лютого 2015 року) і в другий раз (29 лютого 2016 року) є цілком ідентичними за змістом і формою.
Водночас ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року визнано протиправною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав того, що державний виконавець не перевірив, чи дійсно рішення суду виконано, чи відповідають, видані боржником, довідки вимогам рішення суду і законодавству. Крім того, зазначеною ухвалою встановлено невідповідність вказаних довідок вимогам рішення суду, а також вимогам статті 49 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого Жовтневий районний суд міста Харкова дійшов висновку про невиконання ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» рішення суду.
Частиною першою статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Під час розгляду справи Жовтневим районним судом міста Харкова за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження до участі у справі були залучені і ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ», і Жовтневий ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, а тому вони не були позбавлені можливості надати свої пояснення і заперечення щодо обставин, які були встановлені під час судового розгляду. Отже обставини, встановлені ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року, мають у цій справі преюдиційне значення.
Також слід зазначити, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Отже, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» повністю добровільно виконало рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2014 року у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом. Адже судами попередніх інстанцій було встановлено повну ідентичність довідок виданих позивачем 5 лютого 2015 року і 29 лютого 2016 року, а ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року, у свою чергу, встановлено невиконання позивачем рішення суду, у зв`язку з невідповідністю виданих довідок вимогам рішення суду і вимогам законодавства.
Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року №18966/02).
Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, пункти 56 - 58 і 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - «Конвенція»), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Відповідно до статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року). Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 4 листопада1950 №ETS N 005 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод»). У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому і безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Доцільно також наголосити на тому, що положеннями Конституції України і вказаних актів закріплено обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Вказане встановлює безумовний обов`язок особи виконати таке рішення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Негрупця Ю.С. від 27 вересня 2016 року про накладення штрафу на ТОВ ВФ «ХАРНЕТКАМ» у розмірі 1020,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин у виконавчому провадженні №45184734 з виконання виконавчого листа №2012/8853/2012, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова є законною і обґрунтованою. А довідки видані позивачем ОСОБА_1 за формою і змістом не відповідають вимогам, встановленим у рішенні суду. А тому рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №2012/8853/2012 на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції не було виконано позивачем.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача прийнята правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування оскаржуваної постанови.
Отже, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються Верховним Судом як обґрунтовані.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права і порушено норми процесуального права, внаслідок чого було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року належить скасувати.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Жидкова Сергія Михайловича - представника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду