ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа №820/6751/16
адміністративне провадження № К/9901/33782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (колегія у складі суддів Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В.)
у справі № 820/6751/16
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Головного Управління Держпраці у Харківській області
про визнання неправомірними та скасування припису і постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.12.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати неправомірним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016;
- визнати неправомірною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016.
2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.02.2017 задовольнив позов, визнав протиправним та скасував припис Головного Управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 та постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016.
3. Постановою Харківського Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.
4. До Вищого адміністративного суду України 17.04.2017 надійшла касаційна скарга позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, у якій скаржник просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017 відкрито касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду.
6. Сторони подали клопотання про розгляд справи за їхньої участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 28.09.2016 № 01.01-/1090 та направлення на перевірку від 03.10.2016 № 01.01.-94/02.02/2361 в період з 05.10.2016 по 12.10.2016 Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.
8. Відповідач за результатами позапланової перевірки склав акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №20-01/4201/1768 від 20.10.2016, відповідно до якого встановлені порушення законодавства, а саме:
- ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не проведення індексації заробітної плати при наявності підстав;
- п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 в частині не відповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку;
- ч. 1, ч. 2 ст. 115 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати заробітної плати;
- ч. 3 ст. 115 КЗпП України в частині меншої оплати заробітної плати за першу половину місяця за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника;
- ч. 4 ст. 115 КЗпП України в частині виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
9. На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис №20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 та постанову про накладення штрафу №20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016.
10. Позивач не погодився з приписом та постановою і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відсутні порушення законодавства, а саме:
- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині непроведення індексації заробітної плати при наявності підстав, призначення позивачем премій здійснювалось з урахуванням штатного розпису Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області (із зазначенням нарахувань по видам надбавок, премії та доплат), про що видавались накази про виплату премії працівникам РВ (видаються щомісяця), в яких зазначався відсоток премії до посадового окладу з урахуванням надбавки про ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час. Фінансовою службою, з огляду на вказані вище норми, утворювався фонд преміювання регіонального відділення ФДМУ, який складався із щомісячної премії, яка розраховувалася як відсоток до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років та премії із економії фонду оплати праці. Фонд економії оплати праці складався за рахунок наявних вакансій та з/плати по посадах працівників, які знаходились у відпустках по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років. Преміювання здійснювалося в межах кошторису;
- п. 4 постанови КМУ № 1078 в частині невідповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку, оскільки позивача керувався листом-роз`ясненням Міністерства фінансів України від 24.06.2015, відповідно до якого проведення індексації у 2015 році повинно здійснюватися після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про особливий порядок індексації доходів; ч. 1, ч.2 ст. 115 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати заробітної плати; ч.3 ст. 115 КЗпП України в частині меншої оплати заробітної плати за першу половину місяця за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника; оскільки відповідно до затвердженого 14.06.2016 штатного розпису значно збільшилися видатки на оплату праці, що призвело до значного дефіциту бюджетних коштів та необхідності здійснювати розрахунки в порядку черговості. Зауважує, що 04.07.2016 фiнансовою службою отримано виписку про вiдкритi асигнування вiд 02.07.2016 (03.07.2016 -день вiдпочинку), 05.07.2016 платiжнi доручення на погашення заборгованостi iз заробітної плати надано до казначейської служби. Списання коштiв з реєстраційного рахунку вiдбувається у наступний день, пiсля надання до казначейства платiжних доручень, тобто 06.07.2016; вiдповiдно у серпнi отримано виписку 05.08.2016; надано платiжнi документи - 08.08.2016 (06, 07 серпня 2016 - днi вiдпочинку). У другу чергу позивачем здійснювались нарахування обов`язкових виплат за поточний місяць: виплата заробітної плати за першу половину мiсяця здiйснювалася з розрахунку 50% наявних асигнувань, пiсля погашення заборгованостi; виплата заробітної плати за другу половину мiсяця здiйснювалися iз наявних асигнувань у останній день поточного мiсяця. У третю чергу позивачем здійснено оплату відпусток та грошової допомоги пропорцiйно до загального вiдсотку виплат.
Враховуючи вищезазначене, на думку позивача, припис № 20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 та постанова про накладення штрафу № 20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016 є незаконними, необґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню.
12. Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки:
- при преміюванні ОСОБА_1 не враховувалася надбавка за високі досягнення у праці;
- листи Міністерства фінансів України мають рекомендаційний характер, а нормами законодавства не було скасовано процедуру проведення індексації, а лише вказано, що згодом вона проводитиметься згідно з особливим порядком КМУ;
- правило про оплату праці в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не регулює трудові відносини, а тому відсутність коштів не може бути підставою для порушень оплати праці.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для застосування до позивача санкцій, визначених в оскаржуваній постанові, а також зобов`язання позивача виконати припис, оскільки:
- засади формування фонду преміювання, які мали місце у регіональному відділенні, не порушували прав працівника, оскільки розмір премії був не менше, ніж передбачено вищенаведеними приписами норм права;
- у зв`язку із відсутністю належного правового регулювання питання щодо виплати індексації позивач правомірно керувався роз`ясненнями Міністерства фінансів України, оскільки роз`яснення узгоджується з вимогами чинного законодавства;
- відповідно до ч.1 статті 51 Бюджетного кодексу України проводити фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії, інші види заохочень, винагород, матеріальну допомогу та індексацію можливо лише у межах фонду заробітної плати. Отже, законодавством передбачено, що бюджетні установи нарахування та виплату сум заробітної плати проводять у межах фінансових ресурсів, тобто кошторису установи на відповідний рік.
14. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та зазначив, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:
- законодавством чітко передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Позивач не спростував порушень виплати заробітної плати ОСОБА_1 ;
- посилання позивача на відсутність особливого порядку індексації доходів є помилковим, оскільки відповідно до п. 14 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76 на Кабінет Міністрів України було покладено обов`язок за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат;
- до перевірки надані накази про преміювання працівників за період 2008 по 2015 роки, згідно яких премія ОСОБА_1 нараховувалася у відповідних відсотках до посадового окладу з урахуванням тільки надбавки за ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час.
15. У касаційній скарзі позивач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, їх зроблено без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
16. Зазначає, що засади формування фонду преміювання не порушували прав працівника, оскільки розмір премії був не меншим, ніж це передбачено чинним законодавством.
17. Покликається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано приписи частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої проводити фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу та індексацію можливо лише в межах фонду заробітної плати.
18. 30.06.2017 надійшов відзив відповідача, в якому останній зазначає про правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що судом було правильно встановлено правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
20. Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
21. Визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України "Про оплату праці" та означає винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
22. Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
23. За змістом частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
24. З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року № 491-IV Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
25. Відповідно до абзацу 1 та абзацу 2 пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
26. Згідно з абзацами 5 - 8 пункту 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
27. Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
28. За правилами статті 33 Закону України "Про оплату праці", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
29. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
30. Статтею 5 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною шостою цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
31. Під час проведення перевірки Регіонального відділення було виявлено порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п. 4 Порядку. У пунктах 1, 2 Акту перевірки зафіксовано, що ОСОБА_1 , прийнята на посаду з 14.10.2008 до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області.
32. За період, що перевірявся (з 2008 року по жовтень 2016 року) встановлено, що всупереч закону індексація заробітної плати не проводилася. Так, в зв`язку із збільшенням розміру премії у жовтні до 80 %, у листопаді 2014 року до 90 %, у грудні 2014 року до 100 %, з жовтня 2014 року припинено індексацію заробітної плати ОСОБА_1 .
33. Проте згідно абз. 7 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення станом на 01.10.2014 місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
34. Враховуючи викладене, за наявності законних підстав у періоді жовтень-грудень 2014 року індексація заробітної плати ОСОБА_1 не проводилась.
35. Згідно пояснень адміністрації індексацію заробітної плати ОСОБА_1 припинено на підставі листа Міністерства фінансів України від 24.06.2015 №31-09010-09-8/21023 (відповідно до наданих у листі роз`яснень - проведення у 2015 році індексації доходів населення має здійснюватися після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про особливий порядок індексації доходів) та зважаючи на неприпустимість несвоєчасних розрахунків зі звільненими працівниками, бухгалтерською службою було прийнято рішення про призупинення проведення індексації у 2015 році.
36. Враховуючи викладене, у періоді з січня по грудень 2015 року при наявності підстав індексація заробітної плати ОСОБА_1 не проводилась.
37. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно то, що листи, роз`яснення органів державної влади (в даному випадку лист Міністерства фінансів України від 24.06.2015 № 31-09010-09-8/21023) мають лише роз`яснювальний та рекомендаційний характер, а тому не мають пріоритет у застосуванні по відношенню до Законів України та нормативно-правових актів.
38. У зв`язку з цим Суд відхиляє покликання позивача на вищевказаний лист.
39. Крім того, у постанові від 19.08.2020 у справі №2040/5838/18, предметом якої були вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення індексації заробітної плати та донарахованої премії, Верховний Суд зазначив таке:
«47. Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
48. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати мають компенсаторний характер. При цьому індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати.
49. У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідно до наказів про преміювання працівників за період з 2008 року по 2015 рік премія ОСОБА_1 нараховувалась у відповідних відсотках до посадового окладу з урахуванням тільки надбавки за ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час, що свідчить про недотримання відповідачем пункту 2 Положення № 3144, в якому вказано, що премія нараховується за відпрацьований час та відповідно до фінансових можливостей з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років та інших надбавок та доплат, передбачених законодавством.
50. Як свідчать приписи частини другої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
51. На підставі аналізу наведених положень законодавства суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що індексація заробітної плати як її складова є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті».
40. Враховуючи зазначене, відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності за непроведення індексації заробітної плати.
41. Щодо виплати позивачем заробітної плати несвоєчасно, частками, розміру заробітної плати, виплати заробітної плати за весь час відпустки, Суд зазначає таке.
42. Пунктом 3 Акту перевірки зафіксовано порушення ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», тобто виплата заробітної плати проводиться несвоєчасно, частками. В порушення п. 2.2.8 Колективного договору РВ Фонду державного майна України по Харківській області, яким визначено виплачувати заробітну плату: за першу половину місяця (аванс) - не пізніше 15 числа, заробітну плату за другу половину місяця - не пізніше останнього дня поточного місяця.
43. Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
44. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 заробітна плата за липень 2016 року на підставі наданих на перевірку списків перерахованої заробітної плати на особові карткові рахунки працівників виплачувалася частка заробітної плати за липень - 5000,00 грн перераховано згідно списку №1-00000034 від 15.07.2016, частка заробітної плати липень - 500 грн згідно списку №1- 00000034 від 29.07.2016, частка заробітної плати за липень 2016 року 5773,79 грн згідно зі списком №1-00000038 від 09.08.2016.
45. Отже, в порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата за липень виплачена пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме 09.08.2016.
46. Під час перевірки Регіонального відділення було виявлено порушення ч. З ст. 115 КЗпП України розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
47. Так, ОСОБА_1 з 01.05.2016 встановлено згідно штатного розкладу посадовий оклад -3618,00 грн, ранг - 500 грн, вислуга 1809,00 грн, але розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки ( посадового окладу).
48. Відповідно до особового рахунку за 2016 року у вересні ОСОБА_1 відпрацювала 168 годин, за що їй було нараховано заробітну плату у розмірі 5860,77 грн., але при цьому заробітна плата за першу половину місяця (вересень) згідно списку №1-00000046 від 15.09.2016 дорівнює 700 грн.
49. В порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.
50. ОСОБА_1 згідно наказу про надання основної щорічної відпустки № 98 від 29.06.2016 з 11.07.2016 по 24.07.2016р та наказу №122 від 22.07.2016 про надання основної щорічної відпустки з 25.07.2016 по 09.08.2016, заробітна плата за весь час основної щорічної відпустки нарахована в липні 2016р., але фактично виплачена з виплатою поточної заробітної плати частка заробітної плати за липень - 5000,00 грн від 15.07.2016 та 500 грн від 29.07.2016.
51. Враховуючи вищезазначене, Суд зауважує, що відповідач не спростував несвоєчасність та неспівмірність виплат ОСОБА_1 .
52. У постанові від 19.08.2020 у справі №2040/5838/18 Верховний Суд зазначив таке: «Доводи відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, не приймається до уваги, оскільки частина шоста статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" вказує на джерела походження цих коштів, при цьому не обмежуючи проведення передбачених чинним законодавством виплат».
53. Щодо порушень під час преміювання. Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 №268 передбачено право керівників відповідних органів здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01.01.2007 - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
54. На виконання підпункту 2 пункту 2 вищевказаної постанови Фондом державного майна України прийнято Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України № 885 від 06.06.2006 та Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 19.07.2012 № 3144 (далі - Положення №3144).
55. Відповідно до пункту 1.2 Положення № 3144 працівникам системи державних органів приватизації відповідно до їх особистого вкладу у загальні результати роботи може надаватися премія за якісне виконання своїх функціональних обов`язків, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.
56. Згідно з пунктом 1.3 Положення № 3144 преміювання працівників системи державних органів приватизації проводиться щомісяця за рахунок запланованого фонду преміювання та економії фонду оплати праці.
57. Пунктом 2.2 Положення № 3144 передбачено, що за умови належного виконання працівником своїх функціональних обов`язків йому щомісяця надається премія у розмірі (відсотку), який визначається Управлінням фінансово-бухгалтерської роботи, фінансовою службою регіонального відділення, представництва Фонду залежно від фінансових можливостей поточного місяця у відповідності з пунктом 1.3 Положення без обмеження загального відсотка премії. Премія нараховується за відпрацьований час та відповідно до фінансових можливостей з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років та інших надбавок та доплат, передбачених законодавством.
58. До перевірки надані накази про преміювання працівників за період 2008 до 2015 роки, згідно з якими премія ОСОБА_1 нараховувалася у відповідних відсотках до посадового окладу з урахуванням тільки надбавки за ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час. Отже, мало місце порушення.
59. Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
60. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 820/6751/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб